План 

Вступ 

1. Поняття наземної екосистеми, як структурно-функціонального елемента біосфери 

2. Наземна природна глобальна екосистема 

3. Еколого-економічна характеристика наземних екосистем 

Висновки 

Використана література

Встановлено, що наземні екосистеми продукують 64% щорічної новоствореної фітомаси на Землі, в тому числі, лісові екосистеми - 60%. Можна стверджувати, що на частку наземних екосистем припадає 89% продукованої фітомаси, решта 11% припадає на частку нелісових наземних екосистем, - це від усієї фітомаси продукованої наземними екосистемами.

Екологічну роль лісових наземних екосистем повністю характеризують шість виді­лених груп екологічних функцій:

1) глобальна або загально планетарна, зумовлена значен­ням зеленої рослинності у створенні, розвитку і функціонуванні біосфери;

2) середовищетвірна в екосистемах із домінуванням лісової рослинності;

3) середовищезахисна (еколого-стабілізуюча і середовищеполіпшуюча) в нелісових екосистемах;

4) соціально-екологічна;

5) еколого-релаксаційна (послаблююча руйнівні дії або відновлююча порушені ландшафти після дії руйнівних факторів)

6) спеціальна.

На жаль, з розвитком цивілізації відбувається «наполегливе» зменшення площі лісо­вих наземних екосистем: заліснення планети від початкового, яке вважалось за 75%, знизилось до рівня 27%; запас деревини - з 360 до 336 млрд. м3, ми наближені до переви­щення щорічного обсягу лісозаготівель над річним приростом деревини. А це - початок кінця планети... У цьому плані головне завдання людської цивілізації - все ж таки зупини­тись у полі сталого невичерпного користування лісами. Тобто постійний середньорічний розмір користуванняя ресурсами лісу має бути нижчим від річного приросту, який не призведе в майбутньому до зниження їх обсягів та погіршення якості.

За залісненням країни поділяють на три групи:

багатолісисті - понад 35%,

середньолісисті - 11-35%

малолісисті - із залісненням до 10%.

Сорок держав світу належать до малозаліснених, шістдесят одна країна - багатозаліснені. Україна за цією класифікацією належить до середньозаліснених держав, хоча такий низький відсоток заліснення говорить про те, що Україна прямує до малозалісненої групи країн... У середньому на одного жителя планети припадає приблизно 70 куб. м деревини та 1,2 га лісової площі, на одного жителя України припадає 0,18 га лісової площі та приблизно 28 куб. м деревини, - тобто це є дуже малі показники. У Росії, Швеції, Бразилії, Еквадорі, Нікарагуа на душу населення припадає приблизно 3 га лісової площі.

Поєднання елементів природи, яке схематично можна відобразити таким чином: «Людина → ґрунти → рослини → рельєф і гірські породи → клімат → води → тварини» є основою формування і функціонування природних або штучних (антропогенних) природ­них територіальних комплексів (ПТК). Необхідно зазначити, що сільськогосподарські ПТК найбільше видозмінені в бік погіршення їх природних екологічних функцій. Наведені окремі особливості організації та ведення світового і українського сільського господарства мотивуються необхідністю порівняльно-пошукового аналізу з метою покращання ефектив­ності, власне українського, більш конкретні науково-практичні рекомендації і заходи, подані нижче. Тут очевидно те, що Україна має економічні підстави стати переробною базою і постачальником продуктів для Східної і Північної Європи та Близького Сходу.

Центральним висновком-положенням необхідно вважати те, що у наступному деся­тилітті істотно загостриться екологічна ситуація на планеті і відповідно зросте екологічна роль наземних лісових екосистем у збереженні екологічної рівноваги довкілля, а особливо, в покращанні ситуації в районах великих екологічних лих.

Масштаби, інтенсивність антропогенного впливу людської діяльності на лісові еко­системи потребують системного аналізу основних факторів, які визначають кількісні і якісні характеристики взаємодії. Все актуальнішими стають прогнозні оцінки дії антропо­генних факторів у майбутньому, їх взаємодії з природними факторами, а також взаємодії окремих елементів біоценозу між собою. Основна роль тут відводиться постійному моніто­рингу за екосистемами.

Неперебільшуючи гостроти ситуації з лісами планети, було б далекоглядним кроком критично переглянути існуючу систему поглядів на них, як на невичерпний і самопоновлюваний ресурс. Ключовими завданнями, які потребують дискусії і аналізу тут є уточнення та коригування існуючих прогнозних оцінок і очікуваної деградації лісових екосистем поблизу промислових центрів та великих міст.

Нова лісова політика, принципи якої нами пропонуються, повинна сприяти приско­ренню суспільно-господарського розвитку і одночасно забезпечувати захист довкілля від зниження його еколого-економічної якості. З погляду розвитку лісового господарства і лісової промисловості в різних районах Європи для України будуть доречними деякі висновки-рекомендації: необхідно збільшувати заліснення, продуктивність лісів, дольову участь хвойних лісів, в прилеглих прикордонних областях практикувати імпорт деревини, актуалізувати відсоток підвищення лісокористування; створювати конкурентне середовище в лісовому господарстві, а для цього потрібні приватні власники лісів (як фізичні, так і юридичні особи); як приклад законодавчого забезпечення підвищення еколого-економічної ефективності лісового господарства і лісової промисловості в Україні необхідно застосу­вати досвід Австрії і Німеччини.

Не менш важливою проблемою довкілля є розширення пустель та посушливих земель на континентах Землі, динаміка частки яких невпинно зростає - опустелювання, назване (у Програмі ООН з довкілля) «Однією з найважливіших глобальних проблем довкілля». Крім кліматичного фактора, великим негативним фактором є людський - нераціональне (нерозумне) природокористування у сільському та лісовому господаствах та надмірний техногенний тиск. Представниками більше 100 країн світу прийнята «Конвенція ООН проти опустелювання». На нашу думку, для вирішення цієї проблеми є єдиний рецепт: «Людина створила пустелі, тому має створити ліси...».

У ХХ ст. промисловий розвиток й навколишнє середовище стали заперечувати од­не одного. На конференції ООН з проблем довкілля і розвитку (3.06.92 р.) її Генсек Б. Бутрос Галі зазначив: «Ніколи раніше в історії так багато не залежало для вас самих, ваших дітей, для ваших онуків, для життя в усьому розмаїтті його форм від того, що ви робите або не робите». Конференція зазначила ключові проблеми, прийняла «Декларацію про довкілля й розвиток», «Заяву про принципи глобального консенсусу з управління, збереження та сталого розвитку лісів», «Порядок денний на ХХІ ст.», що формулює основні завдання людства на рубежі тисячоліть. Проголошені принципи стосуються національного природокористування, правових аспектів розвитку та міжнародної співпраці.

Нами виділено два варіанти взаємодії людини та природокористування: швидкий розвиток науки і техніки ↔ стале збільшення кількості людей на земній кулі, зростання кількості міських жителів ↔ населення і його господарська діяльність → 1-й варіант: ро­зумне використання природних багатств (раціональне природокористування, дбайливе ставлення до природи і її охорона), → або 2-й варіант: нерозумне використання природних багатств (виснаження природних ресурсів, їхнє збіднення, забруднення природи і зниження життєздатної якості довкілля). А окремим суспільствам обирати той чи інший варіант... У цьому контексті уточнюються такі категорії, як «інтенсивність природокористування», «просте, розширене і звужене відтворення природних ресурсів», «екологічна рівновага», «екологічні фактори». Наводиться вперше розроблена модель (ознаки, чинники негативного впливу) антропогенного впливу на довкілля.

До супертенденційних антропогенних впливів на довкілля належать радіоактивне забруднення та хімізація. На конкретних прикладах (зокрема на прикладі Чорнобильської катастрофи) наводиться їх вплив на лісові та агро-екосистеми, а також адекватні превен­тивні дії екосистем, суспільні заходи, які приймаються.

Усе наведене свідчить про те, що сутність наземних екосистем, їх роль і функції, а особливо лісових та агро-екосистем, є тим фундаментальним каменем, на якому будується сьогодення і майбутнє людської цивілізації.

Внаслідок негативного впливу антропогенних факторів на наземні екосистеми погір­шуються економічні показники сільськогосподарського, лісового, лісозаготівельного вироб­ництв, екологічні показники забезпечення соціальної сфери (рекреація, туризм, санаторне лікування тощо). Тому, сьогодні є важливим оцінювати ці еколого-економічні збитки, ви­кликані тими або іншими зовнішніми факторами, з тим щоб визначити види і міру компен­саційних дій.

За статистичними показниками (по Україні), збитки обсягів сільськогосподарського виробництва вартістю в 1 гр.од. потребують додаткових економічних витрат у 2,45 гр.од., тобто середньостатистичний коефіцієнт 2,45 капіталовкладень на одиницю збитків.

Схема і характер компенсаційних витрат залежать від виду оптимального варіанта реалізації компенсаційних заходів.

Характеристика роботи

Реферат

Кількість сторінок: 23

Безкоштовна робота

Закрити

Наземні екосистеми як структурно-функціональні елементи біосфери

Замовити дану роботу можна двома способами:

  • Подзвонити: (097) 844–69–22
  • Заповнити форму замовлення:
Не заповнені всі поля!
Обов'язкові поля до заповнення «ім'я» і одне з полів «телефон» або «email»

Щоб у Вас була можливість впевнитись в наявності обраної роботи, і частково ознайомитись з її змістом, ми можемо за бажанням відправити частини даної роботи безкоштовно. Всі роботи виконані в форматі Word згідно з усіма вимогами щодо оформлення даних робіт.