Основи екології 7

Вплив людського суспільства на навколишнє середовище.

Характер взаємодії людського суспільства з природою, особливо у XXст., викликає велику тривогу в усіх країнах світу. У різноманітних виданнях та виступах на цю тему часто висловлюється думка про те, що технічно розвинуте суспільство губить природу, руйнує середовище, в якому воно саме існує і звідки добуває необхідні для себе ресурси. Губить самим фактом свого розвитку, своєю технікою та, головним чином, своїми непродуманими щодо природи діями.

Зміни у навколишньому середовищі, викликані людсь­кою діяльністю, важко уявити. По-перше, внаслідок широ­комасштабного використання горючих копалин концент­рація вуглекислого газу в атмосфері безперервно зростає. Вважається, що до 2000 р. його кількість збільшиться на 25 %. А це, безумовно, може призвести до утворення теп­личного ефекту на нашій планеті, а значить, до зміни кліматичних умов в усьому світі. Це явище може негативно вплинути на розвиток сільського господарства, змінити у різних районах планети сніговий і льодовий покриви» внаслідок чого можливі зміни в продуктивності сільсько­господарського виробництва. Подруге, усе частіше завда­ють збитків так звані кислотні дощі, які теж утворюються внаслідок згорання горючих копалин.

Нині спостерігається виснаження озонового шару ат­мосфери, який утворювався багато мільйонів років і який, затримуючи проходження надмірного ультрафіолетового випромінювання, зберігає життя на планеті.

Внаслідок забруднення морів і океанів нафтою, нафто­продуктами, іншими забруднювачами гинуть тисячі морських тварин (звірі, риби, птахи), руйнуються пляжі.

Забруднення Світового океану викликає серйозне зане­покоєння. За останні десятиліття в нього викинуто більше 10 млн т нафти та нафтопродуктів. Лише війна в Перській затоці призвела до такого забруднення нафтопродуктами Світового океану, що наслідки важко передбачити.

Загальну стурбованість викликають темпи вирубок лісів, особливо тропічних, а також осушення боліт. На ве­ликих ділянках континентів (густонаселених) рослинність майже повністю зникла. Неминуча й інша трагедія — ката­строфічне зниження вмісту кисню в атмосфері. Крім того, спостереження показують, що вслід за зникненням одного виду вищих квіткових рослин автоматично вимирають де­сятки (близько 30!) видів безхребетних тварин, тісно зв'язаних з ними. На планеті вже зникли десятки видів або популяцій тварин, що стало причиною збіднення генетич­них ресурсів.

Велику стурбованість у населення планети викликає нестача прісної води. Не менше занепокоєння викликають такі явища, як ерозія грунту, його засолення та хімічна деградація. Вони посилюють величезні втрати родючих грунтів у багатьох районах земної кулі. Останнім часом широким фронтом продовжувався наступ пустель (близько 60 000 км землі щорічно стають непридатними або повністю гинуть внаслідок сильних посух). Пустеля Саха­ра поступово захоплює великі території Судану, Ефіопії, Сомалі і Синегалу. Величезні райони перетворюються у пустелі у таких країнах, як Бразилія, Іран, Пакистан, Бангладеш, Афганістан.

Викликають занепокоєння відомості щодо екологічної ситуації у євроазіатському регіоні, де в атмосфері над багатьма великими містами забруднюючі речовини (вуглець, окис азоту, сірчаний газ, фенол, аміак, сірководень та ні.) значно перевищують норму. До небезпечного рівня знизилась якість води у найбільших річках цього регіону, не кажучи вже про малі річки, які подекуди перетворились у стічні брудні канави. Значних втрат зазнає тваринний та рослинний світ.

Люди, вступаючи у взаємодію з природою, часто завдають значної шкоди навколишньому середовищу та природ­ним ресурсам. Грибні ліси, мисливські та рибні угіддя, якідники стають місцями, куди приходять сотні і тисячі людей. Витолочується трав'яний покрив, гине значна частина Підросту дерев, зникають квіткові рослини, зменшується кількість гніздових птахів, руйнуються мурашники. Шкоди об'єктам природи можуть завдати навіть колекціонери-любителі, коли вони енергійно розшукують екземпляри рідкісних рослин і тварин. Під загрозою знаходяться лікарські рослини. Наприклад, стала рідкісною на території України лікарська рослина валеріана, зникає ромашка польова, все менше стає звіробою та ін. Можна навести багато подібних прикладів (браконьєрство, необґрунтоване переселення тварин і рослин, хуліганство), які призводять до збіднення навколишнього середовища.

Основними джерелами забруднення атмосфери є про­мисловість і транспорт. У повітряний басейн багатьох міст надходять шкідливі речовини, які перевищують гранично допустимий коефіцієнт у кілька разів. Найбільша кількість таких міст в Україні сконцентрована у Донецько-Придніпровському районі.

Екологічні умови, які склалися в Україні, не можуть не позначитися на стані тваринного і рослинного світу. У Чер­вону книгу вже занесено 150 видів вищих рослин і 85 видів і підвидів тварин. Забруднюються водні джерела, збіднюються степи, в багатьох місцях непридатним для життя стає природне середовище.

Значні площі України, Білорусі та Росії постраждали від аварії на Чорнобильській АЕС. Ця трагедія призвела до тяжких екологічних та економічних наслідків, згубно по­значилась на здоров'ї людей.

Забруднення навколишнього середовища є одним з найбільш суттєвих факторів, які негативно впливають на тривалість життя і здоров'я людей і збільшують небезпеку генетичних порушень.

Зростання у світі промислового і сільськогосподарського виробництва, обсягів органічного палива, що згорає, набу­ли таких масштабів, що починають істотно впливати на кліматичні умови Землі. Ці зміни клімату можуть відчутно позначитися не тільки на сільському господарстві, але й на інших галузях економіки — енергетиці, водному та лісовому господарстві, будівництві, транспорті.

Вплив людини позначається, по суті, на всіх природних ресурсах і компонентах біосфери (земельному покриві, літосфері, гідросфері, атмосфері, тваринному і рослинному світі). Навіть такі райони земної кулі, як Арктика, Антар­ктика, високогір'я, а також навколоземний простір, в тій чи іншій мірі знаходяться у сфері господарської діяльності людини.

Виходячи з усього спектра впливу людини на навко­лишнє природне середовище, можна виділити чотири го­ловні форми такого впливу:

1. Зміни структури земної поверхні — розорювання цілини, вирубування лісів, осушення боліт, утворення штучних водойм та ін.

2. Зміни складу біосфери, кругообігу і балансу речовин, які в нього входять, — добування корисних копалин, утво­рення відвалів відпрацьованих порід, викиди різнома­нітних речовин в атмосферу і гідросферу, зміни вологообігу.

3. Зміни енергетичного і, зокрема, теплового балансу окремих регіонів і планети в цілому.

4. Зміни, які вносяться у сукупність живих організ­мів, — знищення окремих видів, утворення нових порід тварин і рослин, переселення організмів (акліматизація) у нові місця.

Форми впливу людини на природу різноманітні. Зокре­ма, виділяються такі його форми, як прямий, непрямий, свідомий і несвідомий (стихійний).

Прямий вплив проявляється у безпосередній дії людини на ті чи інші природні ресурси, наприклад добування вугілля, нафти, газу, розорювання землі, зведення лісів то­що. У результаті він призводить до зменшення природних запасів. Але при такій формі впливу можна визначити, що і в якій мірі вилучено з природного середовища, яких заходів треба вжити, щоб запобігти виснаженню (наприклад, нафти, газу) або ж відновити вилучене (наприклад, твари­ни, ліс та ін.).

Непрямий вплив на природу є наслідком прямого. На­приклад, коли вирубається ліс, то при цьому проявляється непрямий вплив і на ряд інших природних ресурсів — ви­никають умови для вітрової і водної ерозії грунтів, мілі­шають річки і озера, посилюється випаровування води, значно погіршуються умови життя водних тварин і рослин, зникають місця мешкання і сховища для звірів і птахів та ін. Але непрямий вплив не завжди можна передбачити і врахувати масштаби, а також розміри негативних наслідків, які можуть з'явитися в недалекому майбутньо­му. Наприклад, якщо у XVIIст. внаслідок прямого впливу зникло 86 %, а від непрямого — тільки 14 % видів тварин, то вже у XXст. ці співвідношення суттєво змінились — від прямого впливу загинуло 28 %, а від непрямого — 72 % тварин. Основними причинами цього є зміни умов сере довища, в якому тварини мешкають, отруєння їх отру­тохімікатами тощо.

Свідомий вплив відбувається з певною метою. У прак­тичній діяльності людини він, як правило, спостерігається при використанні природних ресурсів. Ці дії можна не тільки контролювати, а й планувати. Наслідки такого впливу можуть призводити до повного використання того чи іншого природного ресурсу.

Несвідомий (стихійний) вплив людинина природу спо­стерігається у зонах відпочинку, де збирається багато лю­дей. Це призводить, наприклад, до забруднення лісу, вито­лочування трав'яного покриву, травмування підросту де­рев, порушення режиму мешкання звірів, птахів.

У зв'язку з науково-технічним прогресом все гостріше постають питання використання природних ресурсів, захи­сту певних територій і регіонів від негативного впливу. Од­ночасно з цим складаються і певні міжнародні стосунки щодо навколишнього середовища — спільного і раціонального ви­користання та захисту, а також конфронтації.

Міжнародні конфлікти з приводу навколишнього при­родного середовища відомі з давніх часів. В останні деся­тиріччя XXст. вони загострилися — саме з цього періоду стала реальністю загроза енергетичної, сировинної, продо­вольчої та екологічної кризи.

Серед вказаних конфліктів виділяють три групи: тери­торіальні, природно-ресурсні та екологічні.

Територіальні конфлікти, як правило, виникають між державами-сусідами за різних обставин. Одна з них — більш вигідне географічне положення (прикладом можуть бути затяжні (з 1833 р.) суперечки між Аргентиною і Англією з приводу Фолклендських островів).

Природно-ресурсні конфлікти виникають внаслідок претензій окремих держав щодо природних ресурсів, які знаходяться на території інших, а також — на нейтральні води Світового океану.

Причиною конфліктів у світі є також нафта (розподіл перспективних на нафту ділянок шельфу, прибережних мілководь у морях і океанах та ін.).

Екологічні конфлікти виникли внаслідок значного збільшення впливу людини на природу у середині XXст., що призвело до різкого погіршення якості природного сере­довища у більшості країн світу. Цілі низки екологічних проблем набули міжнародного звучання. Серед них слід назвати трансграничні переміщення атмосферних забруд­нень і стоків річок, які протікають у кількох державах; міграції забруднень біля морських і океанічних узбереж кількох країн одночасно; опустелювання земель; забруд­нення й отруєння ландшафтів одних держав від джерел, які знаходяться на території інших держав.

Найбільш відомі конфлікти — це ті, що викликані пере­несенням через державні кордони атмосферних забруднень (наприклад, після аварії на Чорнобильській АЕС радіоактивні хмари переносились повітряними течіями на тисячі кілометрів від місця аварії).

Таким чином, масштаби втручання людини у природні процеси збільшуються з кожним роком. Тому охорона на­вколишнього середовища — одна з гострих глобальних про­блем сучасності.

Залежно від дії природного фактора або впливу людини на природне середовище виділяють такі категорії надзви­чайних екологічних ситуацій: зону екологічної катастрофи і зону підвищеної екологічної небезпеки.

Зоною екологічної катастрофи оголошуються тери­торії, де внаслідок діяльності людини або руйнівного впли­ву стихійних сил виникли стійкі або незворотні негативні зміни в навколишньому середовищі, що призвели до не­можливості проживання населення і ведення господарської діяльності.

Зоною підвищеної екологічної небезпеки оголошуються території, де внаслідок діяльності людини або руйнівного впливу стихійних сил природи виникли тривалі негативні зміни в навколишньому середовищі, що ставлять під загро­зу здоров'я людини, збереження природних об'єктів і обме­жують ведення господарської діяльності.

Класифікація цих зон, їх статус і правові наслідки, що випливають з факту віднесення територій до встановлених Категорій, визначаються законодавством України.