Облік і калькулювання за повними витратами

1. Вітчизняні методи обліку і калькулювання за повними витратами

Метою обліку витрат на виробництво є визначення розміру ви­трат, які припадають на кожну окрему операцію або кожний вид продукції. Завдання обліку витрат на виробництво полягає в на­копиченні даних для розрахунку собівартості продукції. В процесі зведення та узагальнення витрат вирішуються дві основні задачі: встановити величину витрат за видами продукції (для оцінки за­пасів); обчислити суму витрат за центрами відповідальності (для контролю рівня витрат і оцінки діяльності центрів витрат).

Сутність системи обліку повних витрат полягає в то­му, що в собівартість продукції включаються усі витрати на її і виробництво і реалізацію.

В управлінському обліку застосовують різні методи обліку ви­трат і калькулювання собівартості продукції. Однак, розвиток та інтеграція України вимагають вивчення та застосування в прак­тиці зарубіжного досвіду обліку витрат і калькулювання. Наочний перелік методів відображено на рис. 19.1.

У вітчизняній практиці застосовуються позамовний, попе- редільний і попроцесний (простий) методи. При використанні

нормативного вони набувають характеру позамовно-норматив­ного, попередільно-нормативного, попроцесно-нормативного методів.

Рис. 19.1. Методи обліку витрат і калькулювання собівартості продукції

1.1. Позамовний метод

На підприємствах, де сировину й оплату праці, інші витрати порівняно легко можна віднести до виробництва конкретного виду продукції (робіт, по­слуг), застосовують позамовний метод.

Сутність позамовного методу полягає в тому, що всі прямі основні витрати обліковують у розрізі встановлених, статей за окремими виробничими замовленнями, які видають на заздалегідь визначену кількість даного виду продукції.

Цей метод використовується в машинобудуванні, будівництві, при виконанні ремонтних робіт в процесі виготовлення складної продукції (автомобілів, кораблів тощо).

Кожному замовленню присвоюють окремий номер, який вка­зують в усіх документах про витрати на це замовлення.

В бухгалтерії на кожне замовлення відкривається картонка, в якій враховуються витрати щодо даного замовлення протягом всього терміну його виготовлення. Окреме виробниче замовлення видається на заздалегідь визначену кількість продукції.

У разі застосування позамовного методу витрати цехів врахову­ються за окремими замовленнями і статтями калькуляції, а витрати сировини, матеріалів, палива та енергії за окремими групами.

Фактична собівартість окремих замовлень визначається або після передачі на склад, або після здачі замовнику шляхом ділення суми витрат на кількість виготовленої за замовленням продукції і оцінюється за плановою або фактичною собівартістю однорідних виробів (рис. 19.2).

Частковий випуск на замовлення оцінюється шляхом ділен­ня виробничих витрат на кількість виробів, як вироблених, так і тих, що перебувають у незавершеному виробництві, і множенням одержаної величини на кількість випущеної продукції.

Отже, суть позамовного методу полягає в тому, що всі прямі затра­ти враховуються в розрізі статей за окремими виробничими замов­леннями, які видаються на раніше визначену кількість даного виду продукції. Інші затрати враховуються за місцями їх виникнення і їх призначення в розрізі статей витрат та відносяться на собівартість окремих замовлень відповідно до встановленої бази їх розподілу.

Рис. 19.2. Побудова обліку витрат на виробництво за позамовним методом

Попередільний метод обліку застосо­вується на підприємствах з однорід­ною за вихідною сировиною та мате­ріалами і характером обробки масо­вою продукцією, під час виробництва якої переважають фізико-хі- мічні і термічні виробничі процеси. Найбільше цей метод застосо­вується у хімічній, лісовій, металургійній, текстильній, шкіряній, легкій, харчовій галузях промисловості.

1.2. Попередільний метод

Сутність попередільного методу полягає в тому, що всі або деякі прямі витрати відображають в поточному обліку не за видами продукції, що виготовляється, а за переділами ви­робництва.

При використанні цього методу обліку витрат на виробництво, починаючи з підготовки видобування корисних копалин або об­робки вихідної сировини і до випуску кінцевого продукту, витрати враховуються в кожному цеху, включаючи собівартість напівфа­брикатів, виготовлених у попередньому цеху.

У разі застосування обліку і калькулювання допоміжних виробництв, що випускають однорідну продукцію або послуги (пар, стиснене повітря, воду) і не мають незавершеного вироб­ництва застосовують однопередільний метод або так званий простий.

Однопередільний метод - це різновид попередільного ме­тоду, при якому фактичні витрати обліковують за встанов­леними статтями витрат на весь випуск продукції.

При застосуванні однопередільного методу технологічний про­цес не поділяється, а від першої операції до останньої становить єдине ціле, наприклад, хлібопечення.

Середню собівартість одиниці продукції визначають діленням усіх виробничих витрат (витрат за кожною статею) на кількість готової продукції. Такий порядок обліку витрат і визначення собі­вартості одиниці продукції можливий у масових виробництвах, які випускають просту однорідну продукцію, що не має складових або напівфабрикатів, а залишки незавершеного виробництва вкрай незначні або стабільні чи їх взагалі немає.

Крім однопередільного методу, використовують багатопередільний метод. Він застосовується тоді, коли технологічний процес поділяється на декілька технологічних фаз (стадій, переділів) і в кінці кожного переділу одержують напівфабрикат, який визнача­ється за кількістю і вартістю, тобто калькулюють собівартість на­півфабрикатів.

Готовий продукт одержують у кінці останнього переділу.

У попередільних виробництвах виготовляють різні види про­дукції. Це вимагає роздільного обліку витрат не лише за переді­лами, а й за окремими продуктами. Тому важливим завданням бухгалтерського обліку витрат на виробництво є облік прямих витрат за продуктами у межах кожного переділу технологічного процесу.

1.3. Попроцесний метод

Досить часто цей метод застосовують у таких галузях, як вугленафтодобувна. Особливістю підприємств цих га­лузей є те, що витрати на виробництво узагальнюються в регістрі бухгалтерського обліку в цілому по процесу і діляться на кількість продукції, а також характерна відсутність незавершеного вироб­ництва. При цьому не доцільно ділити загальну суму витрат між готового продукцією та незавершеним виробництвом.

У попроцесних виробництвах облік ведуть за кожним проце­сом. Також при цьому методі прямі затрати відображаються в по­точному обліку не за видами виготовленої продукції, а за переділа­ми або стадіями виробництва.