Склад витрат виробництва та їх класифікація

1. Класифікація витрат в управлінському обліку. Нормативне забезпечення

Під класифікацією витрат слід розуміти їх групування за пев­ного ознакою для використання в оперативному управлінні і фор­муванні собівартості продукції.

У сучасному управлінському обліку мають місце декілька під­ходів до класифікації витрат. Основні з них передбачають класи­фікацію витрат:

-залежно від завдань управлінського обліку на підприєм­стві (прийняття управлінських рішень, контроль діяльності центрів відповідальності, калькулювання собівартості і ви­значення прибутку):

-в розрізіуправлінських функцій (прогнозування, планування, облік, контроль, аналіз, регулювання, стимулювання та ін.)

Основне завдання класифікації полягає в забезпеченні одер­жання інформації для контролю й економічного аналізу викорис­тання ресурсів. Саме розчленування загальної суми витрат та гру­пування їх за певними ознаками дає змогу оцінювати їх поведінку та залежність від обсягу виробництва або вплив на нього.

Класифікація витрат за різними ознаками сприяє більш глибо­кому вивченню складу витрат та їх характеру, дозволяє викорис­товувати економічно обгрунтовані способи групування витрат у практиці економічної роботи. Проте варто підкреслити, що класи­фікації витрат за одними ознаками мають більше значення, а за іншими - менше. Крім того, суттєво відрізняються класифікаційні групування витрат у вітчизняній і зарубіжній економічній науці.

1.1. Групування витрат

Розрізняють основні групування витрат:

-за елементами витрат;

-за статтями витрат;

-за обсягом виробництва продукції;

-за звітними періодами;

-за способом їх включення до витрат окремих структурних підрозділів підприємства;

-за функціональним призначенням.

Групування витрат за елементами витрат дозволяє отримати ін­формацію про величину витрат залежно від їх економічного змісту.

Витрати операційної діяльності групуються за такими еконо­мічними елементами: 1) матеріальні витрати; 2) витрати на опла­ту праці; 3) відрахування на соціальні заходи; 4) амортизація; 5) інші операційні витрати.

Групування витрат за статтями витрат використовуються для розподілу витрат за видами, що дозволяє контролювати витрати з точки зору їх призначення.

При групуванні витрат за способом їх включення до витрат окремих структурних підрозділів підприємства розрізняють прямі і непрямі витрати. Прямі витрати - це витрати, які можна відне­сти безпосередньо до витрат конкретних структурних підрозділів. Непрямими визначаються витрати, які відносяться до всього під­приємства в цілому і розподіляються між його структурними оди­ницями розрахунковим шляхом.

Групування витрат за обсягом виробництва продукції передбачає поділ витрат на змінні і постійні. Змінні предявляють собою витра­ти, величина яких змінюється (збільшується чи зменшується) прямо пропорційно зміні обсягу виробництва продукції (витрати на сиро­вину). Постійні - витрати, величина яких у разі зміни обсягу вироб­ництва продукції залишається незмінною (амортизація необоротних активів, орендна плата, витрати з оплати послуг охорони тощо).

Групування витрат за звітними періодами передбачає визна­ння витрат в тому періоді, в якому вони реально виникли, незалеж­но від часу їх оплати. Це дає підставу для класифікації витрат на витрати звітних періодів і витрати майбутніх періодів. До останніх відносять наперед сплачені аванси тощо.

1.2. Нормативно-правове забезпечення

Законодавче закріплення функціо­нування управлінського обліку в Україні та необхідність ведення облі­ку витрат на виробництво окремих видів продукції здавалося б може свідчити про те, що цей вид об­ліку набув широкого розповсюдження.

Склад витрат, які відносяться на собівартість виготовленої продукції у бухгалтерському обліку, регламентується Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 16 «Витрати» та Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 3 «Звіт про фінансові резуль­тати», а у податковому обліку - Законом України «Про оподаткуван­ня прибутку підприємства» від 28 грудня 1994 р. №334/94-ВР (зі змінами і доповненнями).

П(С)БО 16 «Витрати» має загальний характер і не враховує осо­бливості кожної галузі виробництва. Саме тому міністерства і ві­домства розробляють методичні рекомендації з питань організації обліку витрат та калькування собівартості продукції у різних га­лузях.

Більшість міністерств та інших центральних органів управлін­ня розробили і затвердили рекомендації для відповідних галузей. Це такі документи, як:

-Методичні рекомендації з формування собівартості продук­ції (робіт, послуг), затверджені Державним комітетом про­мислової політики України 02.02.01 р. № 47;

-Методичні рекомендації з формування складу витрат на по­рядку їх планування у торговельній діяльності, затверджені Міністерством економіки та з питань європейської інтегра­ції України 22.05.02 р., №145;

-Методичні рекомендації з планування, обліку і калькулю­вання собівартості продукції (робіт, послуг) сільськогоспо­дарських підприємств, затверджені Міністерством аграрної політики України №132 від 18.05.2001 р. та ін.

Таким чином, сучасна система класифікації витрат повинна створити надійну основу для прогнозування економічних наслід­ків управлінських рішень: випускати цю продукцію або іншу, ви­робляти комплектуючі вироби чи купувати, яку встановити ціну, чи купувати запропоноване устаткування.

2. Склад та класифікація витрат виробництва

2.1. Класифікація витрат для цілей фінансового обліку

В Положеннях (стандартах) бухгалтерського обліку класифікація витрат показана з точки зору їх групування відповідно до видів діяльності, за якими були понесені витрати (рис. 16.1).

Рис. 16.1. Класифікація витрат відповідно до П(С)БО З «Звіт про фінансові результати»