Управлінський облік 1

3. Позамовний метод обліку витрат і калькулювання собівартості продукції

Застосування позамовного методу калькулювання можливо тільки у визначених виробничих умовах, головна з яких — дійсна відособленість даного об'єкта калькулювання, можливість його виділити й індивідуалізувати в процесі виробництва, об'єктивна необхідність одержати дані не про середню, а про індивідуальну собівартість об'єкта. У індивідуальних і дрібносерійних виробництвах (суднобудування, авіаційна промисловість, будівництво, друкарні, виробництво меблів тощо) традиційно застосовують калькулювання за замовленнями.

На підставі замовлення клієнта бухгалтерія підприємства відкриває виробниче замовлення, тобто замовлення відповідним виробничим підрозділам на виконання конкретних операцій або їхніх стадій.

Кожному замовленню присвоюється умовний шифр, у відповідності до якого організується аналітичний облік. Запис шифру замовлення в первинних документах дозволяє групувати фактичні витрати за замовленнями і таким чином визначати суму витрат з початку виконання замовлення. По закінченню роботи сума витрат підраховується і встановлюється фактична собівартість замовлення.

Первинний облік витрат на виробництво організується за номерами замовлень, що виступають також ознаками аналітичних рахунків з обліку витрат на виробництво. Між цими аналітичними рахунками періодично пропорційно до обраної бази (основної заробітної плати виробничих робітників, відпрацьованої кількості машино-годин тощо) розподіляються непрямі витрати. На аналітичних рахунках замовлень послідовно збираються усі витрати на виробництво за цим замовленням. До завершення виконання замовлення й одержання продукту витрати за замовленням являють собою собівартість незавершеного виробництва, а після завершення — собівартість готового продукту. Якщо в складі замовлення був одиничний виріб, його калькуляція проводиться способом підсумовування витрат, якщо декілька виробів - то способом підсумовування з наступним прямим розрахунком собівартості калькуляційної одиниці.

Для узагальнення витрат і калькулювання собівартості використовується відомість (картка) обліку витрат. У цьому обліковому реєстрі накопичуються усі фактичні витрати, пов'язані з виконанням замовлення. Матеріали, що були витрачені для виконання замовлення, відбиваються у відомості на підставі вимог або накладних. Пряма зарплата переноситься у відомість з нарядів або карток обліку робочого часу. Накладні витрати розділяються між замовленнями щомісяця пропорційно встановленій базі поділу. Після завершення замовлення на підставі даних відомості обліку витрат визначається його собівартість.

Виходячи з цього документообіг при застосуванні позамовного методу калькулювання буде мати наступний вигляд (рис. 1).

Рис 1. Документообіг в умовах калькулювання по замовленнях.

На рахунках бухгалтерського обліку операції, пов’язані виробництвом і реалізацією продукції, будуть відображені за наступною схемою (рис. 2.):

Рис. 2. Схема обліку витрат за замовленнями

Зважаючи на вищенаведену інформацію стає зрозумілим, що позамовний метод обліку витрат не є домінуючим у діючій системі обліку, хоча його існування об’єктивно обумовлено деякими існуючими технологіями і від нього не доцільно відмовлятися.Ефективне використання переваг даного методу обліку витрат дасть змогу підприємству проводити калькулювання своєї продукції і найбільш точно визначати реальну собівартість об’єкта.