Характеристики работы

Курсовая

Количество страниц: 31

Платная работа

Цена: 300.00грн.

Заказать работу

ЗМІСТ

ВСТУП.. 3

РОЗДІЛ І.  ОСОБЛИВОСТІ СВІТОГЛЯДУ  В.ШЕКСПІРА.. 7

І.1. Драматургічна система Шекспіра – вираження гуманістичної концепції людини як центру світобудови. 7

I.2.  Невирішуваний конфлікт між особистістю та світом – джерело трагічного у творчості Шекспіра. 8

РОЗДІЛ ІІ. ВСЕСВІТ, МИНУЛЕ І МАЙБУТНЄ ЛЮДСТВА У ДРАМАХ ШЕКСПІРА   12

ІІ.1. Конфлікт між благородними пориваннями і жорстокістю реального світу  у трагедії В.Шекспіра «Гамлет». 12

ІІ.2. Герой і світ у трагедії “Король Лір”. 16

ІІ.3. Людина – частина Всесвіту у трагедії Шекспіра «Макбет». 25

ВИСНОВКИ.. 28

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ.. 31

ВСТУП

Актуальність теми. Людина живе і діє в реальній дійсності. Вона пізнає навколишній світ, природу, людей, їхні соціальні стосунки. У процесі діяльності, праці, спілкування з іншими людьми, тобто у процесі життя, у людини складаються певні стосунки з суспільством, з групами людей, з окремими людьми. Реальний світ у всій його різноманітності відображається у свідомості індивідуальної людини.

Але людина не пасивно, автоматично відображає навколишню дійсність. Активно впливаючи на зовнішнє середовище і пізнаючи його, людина водночас суб’єктивно переживає своє відношення до предметів і явищ реального світу. Та сфера психіки, яка зв’язана з переживанням людиною свого відношення до дійсності, до людей, з якими вона спілкується, називається емоційною сферою, сферою емоцій та почуттів.

Яка ж роль емоцій та почуттів у діяльності людини? І чи міг Шекспір, людина з незавершеною освітою, знати усі ці нюанси, світ емоцій і почуттів, щоб написати твори, у яких наче по пунктах розкладені усі фізіологічні аспекти людської психіки? Безумовно, це природні явища, які ми спостерігаємо в нашому повсякденному житті. Кожного дня у нас різний настрій, іноді під впливом негативних факторів зовнішнього середовища ми переживаємо стани афекту, стресу, і, звичайно, особистість з часом свого існування повинна набути вміння виходу з цих ситуацій.

Шекспіру було трохи більше двадцяти років, коли він переселився із Стретфорда до Лондона. Спочатку він заробляв тим, що наглядав під час спектаклів за кіньми джентльменів, що приїжджали верхи в театр. Так розказує знаменитий англійський поет XVIII століття Олександр Поп, який чув про це від першого біографа Шекспіра Роу. Останній чув про це від актора Беттертона, актор Беттертон - від драматурга Давенанта, Давенант - від свого батька, батько ж Давенанта чув про це ніби від самого Шекспіра. Настільки смутні факти біографії великого драматурга.

Проте і інші легенди сходяться на тому, що Шекспір посідав в театрі спочатку незначну посаду (наприклад, згідно одному переказу, він почав з помічника суфлера). Але за всіма цими легендами ховається реальний факт. Скромний уродженець Стретфорда, син у свій час досить заможного, але потім розореного городянина, що потрапив з міських радників в боржники, почав з того, що був «маленькою людиною» в театрі. Потім він став актором, - напевно, посереднім (кращою його роллю, за словами Роу, була привид в «Гамлеті»), - і став писати для театру. [22, c. 36]

Які ж були знання цього молодого провінціала, який на початку дев'яностих років XVI століття тільки що вступив на шлях драматурга? В Стретфорді він навчався в граматичній школі, яку, проте, не закінчив. Там викладали латинську, грецьку мови, основи схоластичної логіки та риторики. Шекспір навряд чи багато виніс зцієї школи. «Латинську мову ти знав погано, а грецьку ще гірше », - писав Бен Джонсон.[16, c. 43]

Але була ще й інша школа, в якій з дитячих років навчався Шекспір - це живе спілкування з народом. У Стретфорді Шекспір прекрасно засвоїв англійську народну мову, пісні, балади, прислів'я та приказки. На цій народній основі побудована його творчість. Він багато чого узяв з блискучої і яскравої культури Ренесансу, яка була привезена до Англії з Італії разом з модою на італійський одяг, музику та мову. Велике значення для творчої біографії Шекспіра мала його зустріч з молодим графом Саутгемптоном.

Граф Саутгемптон був пристрасним любителем театральних постановок, літератури і мистецтва. Він охоче запрошував в свій замок молодих письменників-початківців. З часом Шекспір, який тільки що почав писати для театру, міг стати справжнім поетом і зробити ім'я свого покровителя безсмертним! І ось одного разу, відповівши, на уклін Шекспіра легким кивком, граф Саутгемптон запросив його в свій палац.

Вечорами у графа збиралася лише інтелігенція. Звичайно друзі графа проводили вечори в літературних бесідах. Шекспір слухав, стоячи, ймовірно, де-небудь осторонь, бо непристойно було сину стретфордського городянина і скромному актору змішуватися з натовпом цих знатних панів.

Молоді люди читали сонети Сіднея і Едмунда Спенсера, які вважались тоді видатними поетами Англії, і свої власні сонети. Бо хто тоді в Англії не писав сонетів? В англійську лірику сонет був введений ще років за п'ятдесят до того імітаторами Петрарки. Але мода на сонет розцвіла в Англії в дев'яності роки XVI століття, коли англійський Ренесанс досяг свого зеніту. Достатньо сказати, що за п'ять років (1592—1597) в Англії було надруковано більше дві тисяч п'ятисот сонетів. Написано ж було їх за цей час незліченну кількість.

Шекспір написав і надрукував на початку дев'яностих років дві поеми: «Венеру і Адоніс», яку він називав «первістком своєї творчої уяви», і «Лукрецію». Обидві свої поеми він присвятив графу Саутгемптону. Ймовірно, в цей же час Шекспір почав писати і сонети, надруковані на багато пізніше - у 1609 році.

Поеми Шекспіра мали великий успіх серед знавців витонченої літератури. Критики захоплено вітали появу нового поета. Вінповернувся в театр іншою людиною. Вінпознайомився з мистецтвом Ренесансу, збагатив свою палітру яскравими фарбами. [19, c. 21]

Творча спадщина В. Шекспіра дуже велика. Шекспірознавці поділяють творчість В. Шекспіра на три періоди. Перший період (1590-1600). У творах цього періоду переважає радісне сприйняття життя. Шекспір уникає змалювання темних, негативних рис дійсності, життєрадісних, соціальних суперечностей. Але він впевнений, що зло можна подолати, вірить у торжество розумного і доброго. Цей період творчості Шекспіра називають оптимістичним. Протягом цього періоду Шекспір написав десять комедій.

Другий період (1601-1608) – трагічний, коли драматург заглибився в аналіз суперечностей людського життя і створив усі свої великі трагедії. Три комедії, написані в цей час, також позначені трагічним світосприйняттям.

Третій період творчості (1609-1613), який називають романтичним, Шекспір написав п’ять п’єс: чотири романтичні драми та історичну драму.

Доба, коли судилося жити Шекспірові, була часом великого зламу в історії європейського суспільства. Відбулася зміна соціально-економічних формацій. Ламалися віками усталені форми. Молода буржуазія ішла на штурм. Але люди, які мали забезпечити її панування, і гадки не мали про те, що дасть людині новий буржуазний світ. Сповнені віри й енергії, вони сміливо кидалися у вир життя, аби змінити його. Шекспір створює напружено драматичне і поетично натхненне бачення життя. Кожна п’єса являє собою світ у мініатюрі: вона дає картину не шматків дійсності, не окреслих сфер її, а саме цілого світу.

Об’єкт дослідження - драматична творчість Вільяма Шекспіра

Предмет дослідження - образ світу у драмах В. Шекспіра.

Метою написання курсової роботи є дослідження образу світу у творчості Вільяма Шекспіра, зокрема, в його драмах «Гамлет», «Король Лір» та «Макбет».       

Закрыть

Образ мира в драмах Шекспира

Заказать данную работу можно двумя способами:

  • Позвонить: (097) 844–69–22
  • Заполнить форму заказа:
Не заполнены все поля!
Обязательные поля к заполнению «имя» и одно из полей «телефон» или «email»

Чтобы у вас была возможность удостовериться в наличии вибраной работы, и частично ознакомиться с ее содержанием,ми можем за желанием отправить часть работы бесплатно. Все работы выполнены в формате Word согласно всех всех требований относительно оформления работ.