План

1. Особливості конфлікту трагедії «Гамлет» 

2. Гамлет – вічний образ світової літератури 

3. Багатогранність шекспірівських образів 

4. Образ короля Ліра у трагедії Шекспіра 

5. Особливості реалізму В. Шекспіра 

6. Майстерність драматургії Шекспіра

7. Роман «Дон Кіхот» Сервантеса як реалістичне узагальнення іспанського життя

6. Майстерність драматургії Шекспіра

У геніальних творіннях Шекспіра перед нами постає широка і правдива картина епохи англійського Відродження — в її величі і в її страшних суперечностях. Силою свого таланту він змусив глядача побачити у просторі сцени, майже без декорацій, всесвіт, минуле і майбутнє людства. Він бачив і розумів життя у всій його складності: високим і низьким, трагічним і комічним, святковим і буденним.

Художня система драматургії Шекспіра виросла на ґрунті традицій народного театру і лише дечим зобов'язана спадщині античного театру. Драма класичної давнини відрізнялася суворою єдністю побудови. У п'єсах античних авторів дія, як правило, відбувалося в одному місці і протягом стислого періоду, близько доби; сюжет містив лише одну подію, що зображувалася без яких-небудь відхилень. У трагедіях дія взагалі починалася вже напередодні розв'язки конфлікту.

Драматургія Шекспіра не скута ніякими жорсткими рамками. П'єса зображує не одну подію, а ланцюг подій, глядач бачить зародження, розвиток, ускладнення і розв'язку з безліччю всіляких подробиць. Нерідко перед ним проходить усе життя людини. А поруч із долею головного героя і героїні показані і долі інших учасників подій.

Шекспір часто веде дві, а то і три рівноцінні літі дії. Деякі епізоди не завжди пов'язані з головною дією, але по-своєму і вони необхідні — для створення атмосфери і для окреслення життєвих умов, у яких розвивається трагедійний або комічний конфлікт.

У Шекспіра в одній п'єсі уживається серйозне з кумедним, в його трагедіях чимало блюзнірства, а в комедіях часом трапляються події, що знаходяться на грані трагічного.

Шекспір приніс у драму важливі нові художні принципи, яких до нього взагалі не було в мистецтві. Характери героїв у античній драмі володіли лише однією якою-небудь важливою рисою. Шекспір створив героїв і героїнь, наділених рисами духовно багатої живої особистості. Водночас він показав характери своїх героїв у розвитку. Ці художні нововведення збагатили не тільки мистецтво, але І розуміння природи людини.

Драматичні шедеври Шекспіра значною мірою затьмарили його творчість як епічного і ліричного поета. А тим часом ця частина шекспірівської спадщини становить великий інтерес. Навіть якби Шекспір не написав жодної комедії, трагедії або хроніки, він усе одно ввійшов би в історію світової літератури як талановитіший поет англійського Відродження.

Варто наголосити на деяких елементах світогляду, естетичної системи Шекспіра, які наближують його до Платона, неоплатоніків і яскраво простежуються в «Сонетах». По-перше, це ідея існування космічної гармонії. Кінцева мета розвитку людства — в досягненні цієї гармонії, а найвища мета людського життя — гармонізація власної душі, прагнення до істинно прекрасного.

По-друге, Любов — сила, яка впорядковує. Всесвіт, надає йому динаміки. Ця сила має якісну ієрархію, по-різному виявляючись на різних ступенях еволюції Космосу. Осягати істину людина може лише піднявшись на вищий ступінь пізнання — «intuitio intellectualis», тобто «інтелектуальний екстаз», «інтуїція розуму», осягнення і конструювання думкою. Нарешті, Людина — це і Космос в метафорі, і кінцева мета творіння, ланка, яка пов'язує матеріальні та духовні сили Всесвіту.

Радість життя, прославляння здорової, сильної, відважної, сміливої в думках і намірах людини — ось основне в перших п'єсах Шекспіра — комедіях: «Приборкування перекірливої», «Комедія помилок», «Сон літньої ночі», «Багато галасу даремно», «Дванадцята ніч», написаних у 1593-1600 pp. У них виражена важлива для епохи Відродження думка: про людину потрібно судити не за одягом, не за знанням, не за станом у суспільстві і багатством, а за особистими якостями. Важко знайти у світовій драматургії п'єсу таку ж казково-веселу, ясну, чарівну, як «Сон літньої ночі». Поетична уява Шекспіра породила в ній фантастичні, близькі до народних казок уяви Гірчичного Зернятка, Павутинки, Метелика. їхня участь у долі люблячих призводить до щасливої розв'язки.

Але шляхетним гуманістичним ідеям Відродження не призначено було перемогти в ту жорстоку епоху. Шекспір із гіркотою це відчуває. У його п'єсах теж виражені ідеї Відродження, але фарби п'єс стають похмурішими. Він зображує сутичку прекрасних ідеалів Відродження із суворою діяльністю. У творчості Шекспіра починає звучати тема загибелі героїв, особливо дорогих йому, що утілюють світлі гуманістичні ідеї.


7. Роман «Дон Кіхот» Сервантеса як реалістичне узагальнення іспанського життя

Рицарський роман — епічний жанр, розповсюджений в літературі середніх віків. Виник у період розквіту рицарства, вперше у Франції в середині XII ст. Для творів цього жанру властиві авантюрний сюжет, побудований на мандрах, подвигах, пригодах лицаря, елементи фантастики, гіперболи. В Іспанії рицарський роман набув поширення значно пізніше — в епоху Відродження. Мандрівний рицар,який іде на подвиги заради слави, морального вдосконалення та на честь своєї дами. Головний герой збіднілий гідальго Алонсо Кіхано, начитавшись рицарських романів, вирішив стати мандрівним рицарем, щоб захищати знедолених, боротися зі злом, відродити справедливість.

Пародія — жанр фольклору та художньої літератури, власне гумористичний чи сатиричний твір, в якому імітується творча манера письменника задля осміяння її як не відповідної новим мистецьким запитам.

Роман був задуманий автором як пародія на рицарські романи. На пародійний характер твору вказує автор у пролозі, кажучи, що єдиним його бажанням було віддати на загальний глум нерозсудливо брехливі рицарські книжки. У них герой жив і діяв в умовному часі і просторі, Сервантес, зберігаючи всі формальні складові рицарського роману: високу і благородну мету мандрівного рицаря, його пригоди і подвиги, образи зброєносця, Прекрасної Дами, — зображує свого героя в конкретних умовах життя Іспанії кінця XVI ст. Це відкриває автору широкий простір як для реалістичного зображення життя іспанського суспільства, так і для використання засобів комічного. Тому роман «Дон Кіхот» — це трагікомічний епос іспанського життя кінця XVI ст.

Жанрова природа твору Сервантеса унікальна. При збереженні зовнішних ознак пародії в романі вдало поєднуються риси авантюрного, побутового, філософського романів. Мотив мандрівки, дороги виявився ідеальним для такого твору. Літературознавець М.Бахтін писав з цього приводу: «На рубеже XVI- XVII веков на дорогу выехал Дон Кихот, чтобы встретить на ней всю Испанию, от каторжника, идущего на галеры, до герцога».

Описуючи мандрівки героя, Сервантес висміює не тільки безглуздість рицарських романів, а й усе віджиле, несправедливе, недолуге, що спостерігав він сам у житті. Об’єктом висміювання стають людський егоїзм, дріб’язковість, практицизм, жорстокість. Твір Сервантеса — це ще і справжня енциклопедія іспанського життя. Заїжджі двори, млини, палаци, садиби, каторжники, паломники, солдати,кастеляни, корчмарі, розбійники, пастухи, чоловіки, жінки — все представлено в романі. Постать Дон Кіхота на тлі такої буденності виглядає одночасно і комічною, і трагічною. Устами головного героя автор висловлює мрію про незламне прагнення людини до ідеалу, що надає роману філософського забарвлення.

Характеристики работы

Контрольная

Количество страниц: 16

Бесплатная работа

Закрыть

Зарубежная литература 13

Заказать данную работу можно двумя способами:

  • Позвонить: (097) 844–69–22
  • Заполнить форму заказа:
Не заполнены все поля!
Обязательные поля к заполнению «имя» и одно из полей «телефон» или «email»

Чтобы у вас была возможность удостовериться в наличии вибраной работы, и частично ознакомиться с ее содержанием,ми можем за желанием отправить часть работы бесплатно. Все работы выполнены в формате Word согласно всех всех требований относительно оформления работ.