План

1. Виникнення міської літератури та її демократичний характер 

2. Основні жанри міської літератури 

3. «Божественна комедія» Данте як філософсько-художній синтез середньовічної культури 

4. Система образів «Божественної комедії» 

5. Композиція «Божественної комедії» та її символіко-алегоричний зміст 

6. «Божественна комедія» Данте: мета твору, особливість жанру, структура Пекла 

7. Загальна характеристика літератури доби Відродження. Проблема періодизації

Розуму може допомогти Віра (Беатріче), яка зустрічає Данте біля підніжжя Раю. Данте проходить земний і небесний Рай, досягає вершини знання, та повернутись на землю, щоб навчити людей жити праведно і справедливо.

Політична алегорія “Божественної комедії”:

Ліс – анархічний стан Європи (зокрема Італії – Флоренції). Ідея миру – символ вершина, осяяна сонцем. На шляху до миру є 3 перешкоди:

  • пантера (Флоренція, де іде боротьба білих та чорних гвельфів)
  • лев (французький принц Карл Валуа, якого Папа римський послав на приборкання флоренції)
  • вовчиця (ненаситна Римо-католицька церква, яка сіяла розбрат у всьому світі).
  • Вергілій, який оспівував Римську імперію – втілення Гіббелінівської ідеї всесвітньої імперії.


    4. Система образів «Божественної комедії»

    Образ Беатріче

    Беатріче є однією з головних персонажів головного твору Данте — «Божественної комедії». Саме вона посилає Вергілія, щоб той був провідником Данте у Пеклі та Чистилищі, вона з'являється у чотирьох останніх піснях Чистилища та приймає естафету провідника у Вергілія, адже той є язичником, який не може потрапити до Раю.

    Образ Беатріче у цьому творі остаточно набуває неземних рис. Вона, уособлюючи милість Божу, проводить Данте по всім сферам Раю, і з кожною сферою стає все більш осяйною та божественною. В кінці цієї подорожі Беатріче на мить зникає і з'являється вгорі, на престолі, увінчана короною з вічних променів, що виходять з неї.

    Беатріче – це символ Божественної любові, що веде людство до духовного відродження, вічного життя. Це ідеал Краси, Кохання, Жіночості.

    Образ Вергілія

    Вергілій - провісник християнства, уособлення Божественної мудрості, що виведе людство до світла.

    Вергілій — один із центральних персонажів поеми. Він виступає в ній у ролі провідника Данте в його подорожі по Аду й Чистилищу. Довівши поета до вершини Чистилища, Вергілій зникає, і супутником Данте в подорожі по Раї стає Беатріче. Поет, він же оповідач, називає Вергілія «благим батьком» і «наставником знанья». Постійне місцеперебування Вергілія — лімб, де він перебуває разом з нехрещеними дитинами й тими праведниками, які жили до пришестя Христа. Беатріче викликає Вергілія з лімба, коли Данте загрожує небезпека; на поета нападають три звірі: рись, лев і вовчиця, які символізують хтивість, гордість і жадібність.

    Данте заблудився на півдорозі в дрімучому лісі земного буття, і ці чудовиська перепиняють йому шлях. У цей момент Вергілій і приходить йому на допомогу. Він стає його наставником, оберігає від небезпек, роз’ясняє все, що зустрічається їм на шляху Данте бачить у Вергілія мудрого вчителя й ставиться до нього з боязкістю й благоговінням учня.

    (У першій пісні «Божественної комедії» Вергілій постає величним і мудрим. Його таємнича і загадкова поява («в безлюдді я його побачив рух») свідчить про духовну силу мистецтва й ідеалів, які він втілює. Видатний римський поет у середні віки мав легендарну славу мудреця, чародія, провісника християнства. У «Боже­ственній комедії» згадуються «Енеїда», «Буколіки» й «Георгіки» Вергілія, а та­кож називаються герої з них (Еней, Камілла, Турн, Низ, Евріал, Анхіз). Вергілій описав пекло у IV книзі «Енеїди», а Данте продовжує його традицію. Крім того, Вергілій оспівував велич і міць Риму, ідею національного єднання. Данте теж мріяв про єдність Італії, про мир і процвітання для всіх народів, тому він схиля­ється перед Вергілієм як перед співцем єдиної всесвітньої держави. Побожне ста­влення Данте до Вергілія передається у перекладі Є. Дроб'язка: «Чи не Вергілій ти, чи не криниця широкоплинних мовних вод ясних?»; «О світло й честь усіх співців земних»; «Ти вчитель мій, моє уґрунтування».

    Вергілій виголошує мудру промову, в якій повчає героя, обіцяє йому показа­ти шлях до пізнання людської душі й світу.

    Образ Данте

    Данте - центральний персонаж поеми, що оповідає про усе побачене від першої особи. Данте в поемі належить зовні пасивна роль, він немов виконує веління грізного ангела з "Апокаліпсису": "Йди і дивися"! Абсолютно довірившись Вергілію, Данте може лише слухняно йти за ним, дивитися на картини жахливих мук і раз у раз просити Вергілія, щоб той представив йому сенс побаченого. О. Мандельштам в "Розмові про Данте" пише: "Внутрішнє занепокоєння і важка, смутна незручність, супроводжуюча на кожному кроці невпевненого в собі, змученої і загнаної людини, - вони-то і надають поемі усю привабливість, усю драматичність, вони-то і працюють над створенням її фону". Данте - істинний син своєї епохи, того складного переломного періоду, коли в надрах середньовічного світовідчуття визрівали сходи нового розуміння життя і її цінностей. У його душі ще живі аскетичні ідеали, тому вільну, руйнуючу узи браку любов Франчески до Паоло, молодшому братові свого чоловіка, він вважає тяжким гріхом. Коли в другому крузі Пекла(гімн 5-й) поет чує від Франчески розповідь про їх "злощасну любов", він, глибоко співчуваючи коханим, не ремствує проти жорстокої кари небес, що осягнула їх. Проте любов, вільна від всякої чуттєвості, - це для Данте велика світова сила, яка "рухає сонце і світила". Така любов з юних років зв'язує його з Беатриче, образ якої освітлює усе його життя, подібно до дороговказної зірки. У кінці "Нового життя", що детально розповідає історію його любові до Беатриче, любові, яка поступово сходить від безсловесного захоплення до благоговійного і піднесеного шанування, поет виражає надію на те, що в майбутньому зможе "сказати про неї те, що ніколи ще не говорилося ні про одну". Дійсно, в "Божественній комедії" Беатриче з'являється перед оповідачем в образі святої, такої, що мешкає в Раю, в "небесній троянді", місцеперебуванні блаженних душ.

    Характерною прогресивною рисою поеми є той факт, що автор прагнув викласти власні думки й переживання. У середньовічних творах особисті почуття автора викладалися з єдиною метою: засвідчити свою близькість до християнської моралі або засудити те, що суперечило їй.

    Данте не приховує палкої любові до втраченої батьківщини, глибокого суму з приводу розлуки з Флоренцією. Читач чує голос не тільки віруючої людини, а й патріота земної батьківщини. Він засуджує братовбивчі сутички та війни, які роздирали Італію.

    Поет оспівує любов як найвище почуття, на яке може бути здатна людина. Він підносить звичайну земну жінку до рівня мадонни.

    Характеристики работы

    Контрольная

    Количество страниц: 16

    Бесплатная работа

    Закрыть

    Зарубежная литература 10

    Заказать данную работу можно двумя способами:

    • Позвонить: (097) 844–69–22
    • Заполнить форму заказа:
    Не заполнены все поля!
    Обязательные поля к заполнению «имя» и одно из полей «телефон» или «email»

    Чтобы у вас была возможность удостовериться в наличии вибраной работы, и частично ознакомиться с ее содержанием,ми можем за желанием отправить часть работы бесплатно. Все работы выполнены в формате Word согласно всех всех требований относительно оформления работ.