Особенности развития общения взрослого и ребенка в дошкольном возрасте
План
1. Спілкування як найважливіший фактор психічного розвитку дошкільника
2. Форми спілкування у дошкільному віці
3. Модель оптимального спілкування педагога з дитиною
4. Роль експресивних засобів у спілкуванні дитини й дорослого
Література
1. Спілкування як найважливіший фактор психічного розвитку дошкільника
Дошкільне дитинство - важливий період психічного розвитку. Вік початкового фактичного утворення особистості, за словами О. М. Леонтьєва. У дитини інтенсивно формуються психічні функції, складні види діяльності (гра, спілкування з дорослими й ровесниками), виникають ієрархія мотивів і потреб, самооцінка, вольова регуляція та моральні форми поведінки. Найважливішим фактором психічного розвитку дошкільника є його спілкування - спочатку із дорослими, а згодом і з ровесниками та іншими дітьми. Поза спілкуванням неможливий розвиток у дитини специфічно людських психічних функцій, її особистісне становлення. Як зазначав Л. С. Виготський, «Будь-яка вища психічна функція з’являється на сцені двічі: перший раз як діяльність колективна, соціальна діяльність, тобто функція інтерпсихічна, другий раз як діяльність індивідуальна, як внутрішній спосіб мислення дитини, як функція інтрапсихічна» (Выготский Л. С. Избр. психологические исследования. - М., 1956. - С. 450).
Труднощі психічного розвитку дошкільника пов’язані, як правило, із неадекватно побудованим спілкуванням між дитиною і близькими дорослими.
Походження психологічних проблем у дошкільному віці ділиться на дві групи:
1)несприятливі тенденції у поведінці дитини, які ще не порушили норми, але в результаті призведуть до цього;
2)незнання батьками, або іншими дорослими з оточення дитини норм розвитку. У них виникає необґрунтована стурбованість щодо дитини. Наприклад, тривога щодо надмірної захопленості дитини грою або фантазуванням у старшому дошкільному віці, або з приводу непосидючості, імпульсивності молодшого дошкільника. Всі ці прояви є нормативними віковими особливостями розвитку дошкільника.
Труднощі психічного розвитку у дошкільному віці відзначаються наступними особливостями:
1)несприятливі тенденції носять прихований характер;
2)деякі з небажаних проявів зникають з розвитком дитини, а деякі переходять у стійкі утворення, що закладають фундамент особистості;
3)подальша корекція недорозвинених у дошкільному віці психічних якостей є складною, а іноді й неможливою.
Встановлення вихователем (чи психологом) наявності й причин труднощів у розвитку дитини та їх корекція відбувається як порівняння результатів діагностики з нормами розвитку. Слід підкреслити, що і вихователь, і психолог веде роботу з дітьми, психічний розвиток яких перебуває у межах норми.
Висновки про роль спілкування у психічному розвитку дошкільника:
-дошкільний вік є періодом початкового фактичного утворення особистості;
-спілкування виступає найважливішим фактором психічного і особистісного розвитку дошкільника;
-труднощі психічного розвитку дошкільника пов’язані, як правило, із неадекватно побудованим спілкуванням між дитиною і близькими дорослими;
-характер психологічних проблем у дошкільному віці виявляється як несприятливі тенденції у поведінці дитини, або необґрунтована стурбованість батьків (чи інших дорослих з оточення малюка) щодо дитини через незнання ними норм її розвитку.
2. Форми спілкування у дошкільному віці
У роботі з дошкільниками слід орієнтуватись не просто на утримання показників психічного розвитку у межах норм, а прагнути до оптимального їх формування. При цьому слід відзначити, що простої наявності спілкування або його кількісних показників недостатньо. Яким має бути спілкування на різних етапах дошкільного дитинства, досліджено у працях М. І. Лісіної, яка виділила чотири якісно відмінних і онтогенетично послідовних форми спілкування дошкільників з дорослим [75, с. 79-80]. Їх характеристика подається у таблиці 2.
Таблиця 2
Форми спілкування дитини з дорослим у дошкільному віці (за М.І.Лісіною)
| Форма спілкування | |||||
| Місце спілкування у системі життєдіяльності дитини | Зміст потреби у спілкуванні | Провідний мотив спілкування | Основні засоби спілку вання | Значення форми спілкування у загальному розвитку психіки | |
| Ситуативно-особистісна (з 2 міс.) | забезпечує виживання і задоволення первинних потреб дитини. | потреба у доброзичливій увазі дорослих | Особистісний (дорослий приваблює дитину як центральний об’єкт пізнання і діяльності; джерело ласки і уваги, не пов’язане із діями дитини) | Експресивно-мімічні операції | Загальна активація психіки дитини; формування перцептивних дій, підготовкадо оволодіння хапанням |
| Ситуативно-ділова (з 6 міс.) | Забезпечує спільну з дорослим предметну діяльність дитини | У доброзичливій увазі дорослого і співпраці з ним | Діловий (дорослий приваблює як партнер у грі, зразок для наслі- дування,експериментування, помічник, організатор, учасник спільної предметної діяльності | Предмет- нодієві операції | Розвиток предметної діяльності, підготовка до оволодіння мовленням, 1-й етап розвитку активного мовлення |
| Позаситуативно-пізнавальна (3–4 роки) | Забезпечує спільну з дорослим та самостійну діяльність дитини з ознайомлення із світом фізичних об’єктів | У доброзичливій увазі дорослого, співпраці й повазі | Пізнавальний (дорослий приваблює як ерудит, джерело пізнання про позаситуативні об’єкти (яких немає в оточенні), як партнер обговорення причин явищ у фізичному світі) | Мовленнєві операції | Первинне проникнення у сутність явищ, розвиток наочного мислення |
| Позаситуативно-особистісна (5–6 років) | Забезпечує теоретичне і практичне пізнання дитиною світу соціальних явищ | У доброзичливій увазі, спів- праці й повазі, у_ співпереживанні та взаєморозумінні дорослого | Особистісний (дорослий приваблює як особистість, що володіє знаннями, вміннями, соціально- мора-льними нормами, строгий і добрий старший товариш) | Мовленнєві операції | Заохочення до моральних цінностей суспільства, перехід до дискурсивного мислення; формування готовності до школи |
Висновки про розвиток форм спілкування дошкільника з дорослим:
-у дослідженнях М. І. Лісіної визначено чотири якісно відмінних і онтогенетично послідовних форми спілкування дошкільників з дорослим;
-форми спілкування дошкільників з дорослим розрізняються між собою за місцем спілкування у життєдіяльності дитини, змістом комунікативної потреби, мотивом і засобами спілкування, значенням для психічного і особистісного розвитку дитини;
-протягом дошкільного дитинства послідовно змінюються такі форми спілкування: ситуативно-особистісне, ситуативно-ділове, позаситуативно-пізнавальне, позаситуативно-особистісне.
3. Модель оптимального спілкування педагога з дитиною
Найважливіше значення у виникненні й розвитку у дітей спілкування мають впливи дорослого, випереджуюча ініціатива якого підносить діяльність дитини на вищий рівень. Без постійної підтримки дорослого розвиток спілкування дошкільника уповільнюється, що призводить до різноманітних психологічних порушень і труднощів.
Нормальний розвиток спілкування дошкільника має виразний позитивний вплив на прискорення загального розвитку дітей.
В одному з експериментів дорослий кожен день по 7-8 хвилин пестив, гладив, посміхався, говорив ласкаві слова малюкам віком 2-4 міс. Порівняно з іншими ці діти демонстрували краще розвинену увагу та інтерес до оточуючого.
З іншого боку, оптимізація спілкування дошкільника забезпечує усунення причин інших труднощів його психічного розвитку, насамперед у сфері:
а) мовлення (за рахунок активізації потреби у розумінні мовлення дорослого);
б) особистості (подолання несміливості, тривожності);
в) різноманітних видів діяльності.