Формирование количественных представлений у детей старшего дошкольного возраста с нарушением речевого развития

Вступ

Українське державотворення на сучасному етапі харак­теризується глобальним реформуванням усіх сфер со­ціального життя. Ринкова економіка і демократична система соціального політичного облаштування висувають нові вимоги до системи освіти, в тому числі і до освіти спеціальної.

Еконо­мічне реформування зумовлює визначення нових стратегічних цілей, зокрема забезпечення рівних можливостей для одержан­ня освіти і подальшої активної участі всіх громадян у житті суспільства.

Інтегрування дітей з особливостями психофізич­ного розвитку в загальноосвітній простір України, як один з напрямів гуманізації всієї системи освіти, відповідає пріори­тетам державної політики, що окреслені в „Національній до­ктрині розвитку освіти в Україні у XXI столітті” і, полягають у: „особистісній орієнтації освіти; створенні рівних можливос­тей для дітей та молоді у здобутті якісної освіти; забезпеченні варіативності здобуття базової або повної загальної середньої освіти відповідно до здібностей та індивідуальних можливос­тей” тощо [215, с.2].

У процесі демократизації нашого суспільства неабиякого поширення набули ідеї гуманізації освіти і пріоритетів осо­бистості. На зміну „державоцентриській" освітній системі, в якій головна мета визначалася - як формування особистості за певними еталонами і підпорядкування власних інтересів де­ржавним, а основною ознакою була - жорстка регламентація навчального процесу, приходить, так звана, „дитинотоцентриська" система освіти, в якій домінують орієнтація на інтере­си дитини, на задоволення її потреб.

Одними з умов формування цієї системи є: забезпечення можливості вибору освітньої установи та навчальної програми відповідно до індивідуальних особливостей дитини; здійснен­ня стимулювання досягнень дітей у різних сферах діяльності; забезпечення соціально-педагогічного захисту дітей і т. ін.

Неприйнятною насьогодні є освітня система, за якої учні пасивно одержують академічні знання і не вступають в активну взаємодію із соціумом. Проблема соціалізації дітей з особливи­ми освітніми потребами в системі сучасної спеціальної освіти займає особливе місце і викликає багато суперечок і нарікань. Оскільки заклади закритого типу, якими є спеціальні школи-інтернати, де навчаються і виховуються діти з особливостями психофізичного розвитку, не є осередками їхньої соціалізації. Не заперечуючи наявність ресурсних можливостей спеціаль­них шкіл-інтернатів, відповідних умов, облаштування, висо­кокваліфікованих спеціалістів, надання необхідних медичних і корекційно-педагогічних послуг, варто відзначити, що установи закритого типу сприяють процесам сегрегації та маргіналізації. Водночас передова освітня політика визначає на противагу сегрегативним процесам (сегрегації) соціальну інтеграцію дітей з особливими потребами як прогресивну тенденцію у розвитку сучасної світової спільноти.

Варто наголосити, що для нашої країни інклюзивна освіта потребує свого вирішення на основі виваженого підходу, як з боку державних органів влади, так і з боку гро­мадськості, оскільки інклюзивні процеси у навчанні дітей з особливостями психофізичного розвитку у країнах постра­дянського простору мають свою специфіку, розвиваються в умовах особливого соціокультурного статусу з урахуванням позитивів і досягнень диференційованого навчання [32, 33, 75, 76, 98, 128, 143, 157, 162, 183, 196, 198, 199, 213, 296, 310, 311, 314, 326].

На сьогодні спеціальна освіта в Україні представлена системою диференційованого навчання, яке здійснюється у навчальних закладах, а також установах інноваційного типу (реабілітаційних, оздоровчих, соціально-педагогічних, психолого-медико-педагогічних центрах і т. ін.). Не вдаючись до де­тального аналізу системи спеціальної освіти, варто зазначити, що спеціальні заклади для дітей-інвалідів, дітей з порушення­ми та особливостями психофізичного розвитку в нашій країні мають різну відомчу підпорядкованість: Міністерству освіти і науки підпорядковуються спеціальні дошкільні та шкільні за­клади, психолого-медико-педагогічні та навчально-реабіліта­ційні центри, Міністерству охорони здоров'я - оздоровчі цент­ри, центри раннього втручання, будинки дитини, Міністерству соціальної політики та праці та Міністерству у справах сім'ї, молоді та спорту – дитячі будинки-інтсрнати, центри соціаль­но-педагогічної реабілітації, спеціальні дитячі будинки і т. ін. Така міжвідомча розпорошеність спеціальних установ для ді­тей з особливостями психофізичного розвитку створює цілу низку труднощів, оскільки міжвідомчі бар'єри стають на заваді проведенню повного обліку дітей з особливостями психофізич­ного, розбудови єдиної системи соціально-педагогічної допо­моги та підтримки.

Аби окреслити хоча б основні проблеми інтегрування дітей з особливостями психофізичного розвитку в загальноосвітню систему України та означити шляхи їх вирішення, розглянемо структуру спеціальної освіти в країні.

Система спеціальної освіти в Україні має вертикально-го­ризонтальну структуру. Вертикальна структура базується на вікових особливостях учнів та рівнях загальноосвітніх програм. Горизонтальна структура враховує психофізичний розвиток дитини, особливості її пізнавальної діяльності і характер по­рушення.

У дітей перших років життя мова надає важливий вплив на розвиток відчуттів і сприйнять, на формування процесів гностики. А. А. Люблинською було показане, що навіть пасивне оволодіння мовою в перші два роки життя сприяє розвитку у дитини узагальненого сприйняття, додає всім його сенсорним функціям активний пошуковий характер.

Мова перебудовує всі основні психічні процеси дитини: з її участю сприйняття набуває узагальненого характеру, розвиваються уявлення, удосконалюється синтетична діяльність. У міру розвитку лексико-граматичної сторони мови у дитини стають можливими також такі інтелектуальні операції, як порівняння, аналіз і синтез. Це відбувається внаслідок того, що в значенні того або іншого слова одночасно відбиті загальні і відмітні ознаки предметів, понять, що позначаються, звуковим комплексом, тобто в цьому сенсі кожне слово вже є поняттям. Спеціальне вивчення впливу словесної системи на аналізатори показало, що словесні дії (зокрема інструкція) прискорюють вироблення позитивних умовних реакцій і полегшують їх диференціювання.

Велике значення надається мові в регуляції поведінки (Л.С. Виготський, А. Р. Лурія В. І. Лубовський). Підкреслюється онтогенетично ранній вплив мови як регулятора поведінки (В. І. Лубовський).

Одним з початкових еталонів в розвитку регулюючої мови Л. С. Виготський вважав період егоцентричної мови, коли дитина починає супроводжувати свої дії мовою. Чим складніше виконувана дитиною діяльність, тим більше вираженою виявляється її мова. Таким чином, мова сприяє цілеспрямованій діяльності дитини.

Зважаючи на актуальність проблеми та невирішених питань у психолого-педагоігчній літератури нами було обрано тему курсової роботи: “Формування кількісних уявлень у дітей старшого дошкільного віку з порушенням мовленнєвого розвитку”.

Об’єкт дослідження: навчання дітей старшого дошкільного віку з порушенням мовленнєвого розвитку математики.

Предмет дослідження : процес формування кількісних уявлень у дітей старшого дошкільного віку з порушенням мовленнєвого розвитку

Мета дослідження – теоретично обгрунтувати і експериментально перевірити особливості формування кількісних уявлень у дітей старшого дошкільного віку з мовленнєвими порушеннями.

Завдання дослідження:

1. Проаналізувати наукові джерела з проблеми формування кількісних уявлень у дітей старшого дошкільного віку з порушенням мовленнєвого розвитку

2. Розкрити мовленнєві порушення дітей старшого дошкільного віку;

3. Розглянути методи та прийоми формування кількісних уявлень у дошкільників.

4. Виявити стан сформованості кількісних уявлень у дітей старшого дошкільного віку з порушенням мовленнєвого розвитку.

5. Розробити систему роботи щодо формування кількісних уявлень у дітей старшого дошкільного віку з порушенням мовленнєвого розвитку

Методи дослідження: аналіз наукової та методичної літератури з теми дослідження, аналіз та узагальнення передового педагогічного досвіду, спостереження, експериментальне дослідження.

Структура курсової роботи: курсова робота складається з вступу, двох розділів, висновків до них, загальних висновків, списку використаної літератури та додатків.