ВСТУП

Відомо, що емоційно-вольова сфера людини з­начною мірою впливає на її самопочуття, по­ведінку, соціальні контакти, життєву енергію.

Бути емоційно зрілим - означає щиро проявляти власні емоції та робити їх доступними для сприй­няття іншою людиною; вміти керувати своїм емоційним станом: бути чуйним до інших людей та розуміти їх емоційний стан; вміти конструктивно взаємодіяти. Емоційно зріла людина природна у своїй поведінці і толерантна під час взаємодії з іншими. Всі ці якості допомагають людині жити в гармонії із собою та оточуючим світом, активно во­лодіти своїми внутрішніми адаптаційними ресурса­ми та успішно використовувати їх у будь-якій кри­зовій ситуації.

Емоційна зрілість людини визначається як відповідність її емоційних проявів і моделей по­ведінки усталеним соціальним нормам в конкрет­ному суспільстві та тісно пов'язана із розвитком особистості, зокрема в кризові періоди.

Внутрішні кризи, що зумовлені пси­хофізіологічними особливостями розвитку дити­ни, та зовнішні соціальні впливи на розвиток її осо­бистості є природними і необхідними для набуття дитиною життєвого досвіду. З іншого боку, вони можуть сприяти посиленню причин виникнення стійких деструктивних форм поведінки у пе­рехідному періоді, зокрема – шкільної дезадаптації.

Важливим компонентом, який супроводжує процес подолання будь-яких криз, є власне емоційна сфера дитини, а саме певні стійкі емоційні явища. (Проби знайти такі стійкі особ­ливості емоційної сфери беруть початок в дослідженнях Б.М.Теплова. В.Д. Небиліцина, які вважали, що саме емоціональність, як динамічна особливість особистості, разом із активністю та моторикою і тим стійким психічним явищем, яке має природну основу. На характер розвитку осо­бистості також багато в чому впливає середовище. В цьому аспекті, емоційна зрілість може виступи­ти як властивість, що відбиває комплекс емоційних процесів, що мають як природну так і соціальну спрямованість на рівні емпатїї, експресії і саморегуляції.

Дослідження свідчать, що недостатній рівень сформованого цих компонентів емоційної зрілості спричиняє дефіцитарність соціальної компетент­ності у сфері міжособистісного спілкування та підсилює ймовірність застосування особистістю деструктивних форм поведінки у соціальній взаємодії. Достатній рівень розвитку емоційної зрілості молодших дозволяє знижувати ймовірність виникнення деструктивних форм їхньої поведінки в міжособистісній взаємодії і може служити засобом поліпшення адаптації , профілактики девіантної поведінки в старшому підлітковому віці.

Узагальнюючи сказане, можна підкреслити, що кризи, які виникають в психічному розвитку дити­ни, здійснюють певний вплив на її схильність до деструктивної поведінки. Емоційна зрілість висту­пає тим інтегральним показником, що характери­зує особливості подолання цих криз і є одним з чинників у прогнозуванні виникнення конфліктної поведінки особистості та деструктивних її проявів.

Емоційна незрілість проявляється у такому негативному явищі як шкільна дезадаптація, яка особливо домінує на початковому періоді шкільного навчання.

Мета дослідження полягає у теоретичному обґрунтуванні й визначення методичного забезпечення корекції причин шкільної дезадаптації.

Об’єкт дослідження учні початкової школи із проблемами шкільної дезадаптації.

Предмет дослідження – процес корекції шкільної дезадаптації.

Задачі дослідження.

1. Проаналізувати літературу з проблеми дослідження.

2. Визначити шляхи шкільної дезадаптації.

3. Експериментпльно перевірити форми й методи корекції шкільної дезадаптації.