Психодиагностика развития человека

ВСТУП

Енциклопедія дає таке визначення інтелекту - розум, здатність мислити і раціонально пізнавати. Слово інтелект походить від латинського слова intellectus - пізнання, і це можна розуміти, як те, що інтелект це, інструмент, з допомогою якого людина пізнає навколишній світ, усвідомлює сам факт свого існування і виводить закони за якими протікають процеси у природі.

Робота науковця полягає у пізнанні природи і знаходження закономірностей у процесах, що протікають у природі. Тому зрозумілим є прагнення досліджувати інтелектуальний розвиток студентів, як майбутніх науковців.

Поняття інтелекту суттєво змінювалось з часом. Так само змінювалось уявлення про його природу.

Античні греки ототожнювали мислення із діяльністю серця. І лише у класичний період, в наслідок досліджень натуралістів розумову діяльність описують як атрибут вищої нервової діяльності.

Для Платона інтелект - надіндивідуальне за природою творче начало, що прилучає людину до божественого світу. Однак Платон вказував на інтелект як на інструмент, що дозволяє пізнати вічні речі лише роземом, а чуттєвий світ не вартий заходу, щоб його відкривати розумом.

Арістотель вважав розум, інтелект, мислення безсмертною сутністю, на відміну від душі. Саме через розум люди належать до одного виду, оскільки закони пізнання одинакові для всіх людей, а душа у кожного іншого. Розум існує як всезагальна сутність і лише через розум можна досягнути безсмертя. У часи середньовіччя домінуюча була теза "філософія служанка теології" і інтелект слугував лише для пошуку доказів правдивості Біблії. Однак можна привести цікаве твердження Фоми Аквінського, що лише розумом можна пізнати сутність речей. Цим підтверджувалась важливість розуму у пізнанні, однак було суттєво обмеженно область для його застосування.

У історії мінялось поняття інтелекту і область його застосування. У сучасному світі інтелект для психологів, це щось, що можна виміряти з допомогою тестів [10], тестів для визначення так званого IQ. А визначають його з прагматичною ціллю. Працедавці приймають на роботу працівників, що набрали багато балів IQ у надії отримати вправного робітника. У школах за тестами дітей розподіляють у різні групи для більш і менш обдарованих, щоб витрачати сили і кошти на тих хто має більше шансів потрапити до університету. У роки першої світової війни американці широко застосовували тести для визначення рівня інтелектуального розвитку серед рекрутів для того, щоб швидко розподілити їх за їхнім рівнем у відповідні війскові підрозділи. Однак оскільки поміж рекрутів було багато людей, що погано володіли англійскою мовою, то застосовувались два типа тестів - Альфа для знаючих англійску і Бета - для решти.

Ніколи ще так плідно не вивчалася психіка людини, як у кінці ХХ століття – погляд науки був звернений в основному до матеріального світу. Лише розрізнені езотеричні течії, філософські й релігійні напрямки намагалися пізнати суть людини. Поглядів і теорій існує багато, але практичну дієвість своїх теоретичних знань доводить наразі лише психодіагностика. Вона, як і інші науки, на місці не стоїть, розвивається. Так, НВП “Соціонічні Технології” має в своєму арсеналі кілька фундаментальних наукових винаходів і технологічних розробок, які практично підтверджують свою дієвість. Це – теорія належності певного типу темпераменту кожному соціонічному типу, емоцій та емоційного стану згідно типу темпераменту, особливості мислення, мови, уяви, пам’яті, розвитку і становлення особистості згідно соціонічного типу, закон залежності соціонічного типу дитини від соціонічних типів її батьків, закон направленості реалізації психічних ознак, закон психічної рівноваги, закон соціонної організації в суспільстві. Спостереження і аналіз дій закономірних стосунків на психіку людини привели до виявлення причин, чому саме люди потрапляють в ті чи інші стосунки і які психічні викривлення відбуваються у них під дією стосунків. На основі цього зроблено категоричний висновок: сім’я повинна бути тільки дуальною.

Головне в соціоніці – визначення соціонічного типу. Тільки в разі 100-відсоткової правильності визначення типів використання законів соціоніки принесе практичну користь. На жаль, теоретичних розробок у соціоніці достатньо, а єдиної технології визначення типів немає. Кожен спеціаліст використовує власні методи, як правило, на основі діалогу, але жоден не дає гарантії 100-відсоткової правильності. Навіть внесли пропозицію вважати визначення правильним, якщо є 70% - 80% попадання. Але це недопустимо.

Комплексна технологія визначення типу на НВП “Психодіагностики” включає в себе:

1.Аудіовізуальну діагностику, що дозволяє визначити тип по телефону, по зовнішності і рухам.

2.Аналіз вживання лексики при невимушеній короткій розмові.

3.Фізіогномістика. Для точності визначення проходить скрупульозний аналіз фотографій при вивченні всіх деталей рис обличчя і виразу очей.

4.Зворотній зв’язок. Розповідь про характерні якості особи для підтвердження правильності визначення типу.

За 10 років практичної діяльності було лише 3 випадки помилкового визначення типів, але помилки виправлялися. Пропонуємо спеціалістам-психодіагностикам вдосконалити свої вміння визначення типу, пройшовши короткий курс навчання визначенню типів, або приєднатися до роботи нашого Підприємства і в процесі співпраці вдосконалити власні навички, щоб набути справжнього професіоналізму.

ВЦС створює мережу філіалов. Бажаючі відкрити філіал у своєму місті проходять навчання в кредит, тобто в майбутній співпраці від прибутків відраховуються проценты за навчання.

Суспільство потребує соціонічних послуг. Але люди середнього віку настільки надломлені проблемами сьогодення і розчаровані в можливостях пізнати людину і допомогти їй через шарлатанство екстрасенсів, гадання, астрологію й езотерику, що не довіряють можливостям соціоніки. Вони, на жаль, мають інертність мислення, підвласні існуючим нормам і суспільним стереотипам. Тому психодіагностика зможе увійти в суспільство, якщо працювати на перспективу – допомагати дітям і молоді.

Пропонуємо об’єднати зусилля медиків і генетиків, щоб знайти інші шляхи більш простого визначення типів, коли психічні типові особливості можна виділити через фізіологічні показники. Тоді визначення типів стане доступним багатьом, а поки що наша технологія вимагає досвіду.

Оскільки психодіагностика розкриває цілісно суть людини, її закони треба враховувати у дослідженнях інших наук про людину. Науковців, які не байдужі до істинних знань і вболівають за розвиток наук про людину, запрошуємо до дискуссій, конструктивного обміну ідеями і думками, щоб у співробітництві наблизити теоретичні пошуки до реального практичного застосування для надання дієвої допомоги людям.

Не скільки не умаляючи досягнень всіх наук, що вивчають людину, треба відзначити, що при великому обсязі спостережень і накопичених теоретичних знань, філософія, відображаючи шляхи пошуку істини, відірвана від дійсності, а психологія і психодіагностика самими спеціалістами в цих галузях вважаються теоретичним звалищем. Ці науки – гігантський конгломерат теорій і методик, які багато чого пояснюють, але не працюють. Вони не володіють універсальними знаннями, не мають того інструменту, який об’єднав би в єдине ціле знання про людину і суспільство. В умовах плюралізму серед теоретиків наук про людину виник фрустраційний стан. Вчені намагаються синтезувати теорії, об’єднати їх, вивести чітку систему, закони, які змогли б пояснити всі явища суспільного життя. Але зробити це неможливо: кожна теорія описує частку в суспільних процесах, а для пояснення іншого суспільного явища стає недієвою, і на практиці нічого не виходить. Чому? Тому що починати потрібно не з кінця, а з початку, з витоків – не з суспільних явищ, як надбудови і наслідку, а з основи основ – діяльності психіки кожної людини – учасника суспільних процесів. Адже психіка закладена природою і діє згідно природних законів. Розкрила ці закони психодіагностика. Саме вона пояснює, як влаштована психіка людини і описує її структуру, розкриває закономірності міжособових взаємодій. Це пояснюється згідно закону структури психіки людини, закону психічної сумісності, закону соціону і соціонної організації в суспільстві, згідно закономірних взаємодій із суспільством.

Чому науки про людину опинилися у стані стагнації, розгубленості, ніби загнані у глухий кут безпомічності? Тому що основою розвитку цих наук були позитивізм – визнання достовірності будь-якого знання і емпіризм – виникнення теорій на основі спостережень, дослідів і зібраних фактів. А оскільки людина і суспільство – багатогранне, неоднозначне і складне явище, фактичний матеріал і зріз на його основі міг бути неповним, а робились узагальнення, які не пояснювали інших, навіть аналогічних явищ. Таких спостережень, висновків і теорій накопичилось занадто, і це привело тільки до хаосу і розгубленості серед самих дослідників і вчених. Теорії, не перевірені на практиці продовжують існувати, вносячи роздріб, сум’яття, плутанину, бо в сумбурі величезної кількості ідей, теорій і систем губиться істина.

Те, що може зробити психодіагностика для цих наук, важко переоцінити. Оскільки психодіагностика відкрила суть людини, що підтверджується практичними результатами, вона може стати тим ядром, або лакмусом, що перевірить і впорядкує всі інші ідеї і внесе чітку системність у всі науки про людину. Хибні ідеї і теорії відкинуться, як нежиттєздатні, а інші набудуть практичності. психодіагностика може дати практичний інструмент для дослідження соціальної реальності. Адже вона виходить із інтересу об’єктивного – показує коріння – суть людини, а все інше – як людина діє в суспільстві, залежить від витоків – її психіки, адже діяльність психіки спричиняє мотиви до дій. Психіка – це основа, базис, суспільство – результат дії і взаємодії психік людей – надбудова. Тому досліджуючи суспільство, треба виходити із знання основ, надалі через знання законів соціоніки розкриваються причини і наслідки всього, що відбувається в суспільстві. Залишилося тільки поставити науки про людину і суспільство з голови на ноги, відсіяти непотріб, перевернути світогляд учених, щоб дати поштовх для розвитку у правильному напрямку всіх наук.

Час від часу виникає потреба в революційних змінах для створення нової якості. “Інволюція так само необхідна, як і еволюція. Руйнування форм, які стали вже мертвою шкаралупою і звільнення сили, яку вони утримують, так само цінно, як і створення нових форм.” Д.Радьяр.

Філософія шукає універсальні закони взаємозв’язку людини і Світу, психологія досліджує людину, як універсальний феномен природи, педагогіка відсліджує шляхи становлення і розвитку особистості, психодіагностика досліджує суспільство. До того ж в соціології також розглядаються ідеї, які намагаються пояснити, як влаштована людина, як вона взаємодіє із суспільством. Це спроби об’єднати різні ідеї при різних методологічних підходах.

У всьому світі науки пробуксовують через кризу класичної методології: не вдається упорядкувати величезні масиви данних. І авторитет наук про людину падає.

В основі соціоніки лежить теорія інформаційного метаболізму – сприйняття, обробки й обміну інформації. Її можна взяти основою методології інших наук, як інтегральну методологію в будь-якій науці. Так, у соціології багато теорій обміну, але практично підтверджується соціонічна. Чому б соціологам не взяти її на озброєння? Закони соціоніки дадуть новий пізнавальний та інструментальний імпульс. Всі науки про людину потребують знань соціоніки. Світ кричить про наближення до людини. У всіх сферах життя прагнуть гуманізації. Тому потрібно об’єднати зусилля фахівців для внесення здорового струму як здорового глузду у суть наук про людину.

Психодіагностика, не заперечуючи досягнень інших наук про людину, може допомогти їм розвиватися.