Определения психологической готовности ребенка к обучению в школе
План
Вступ
І. Особливості дослідження поняття «Готовність дитини до школи» у психології
1.1. Компоненти структури шкільної готовності
1.2. Варіативність підходів щодо оцінювання готовності дітей до навчання у школі
ІІ. Орієнтовна комплексна програма вивчення готовності дитини до шкільного навчання
2.1. Структура компонентів готовності дитини до навчання у школі
2.2. Оцінювання біологічної зрілості дитини
Висновок
Список використаної літератури
Додатки
Вступ
З приходом до школи починається важливий етап у житті дитини. Виникає нова соціальна позиція особистості — учень, тобто безпосередній учасник однієї з форм загально значимої діяльності — навчальної, яка потребує великого напруження сил. До дитини в цей період висуваються нові вимоги, у неї з'являються нові обов'язки, нові товариші, нові стосунки з дорослими, які також потребують певних моральних зусиль і досвіду. Але чи готова дитина відповісти на нову для неї соціальну ситуацію?
Нині існує багато різних підходів для визначення готовності дитини до навчання в школі, що дають повне уявлення про її фізичний, психічний, соціальний і духовний розвиток.
Психологічна готовність дитини до школи фактично характеризує її здатність засвоювати навчальний матеріал в умовах уроку. Знижена психологічна готовність до навчання виражається в тому, що дитина не в змозі досить ефективно керувати на уроці своєю поведінкою і пізнавальними процесами для успішного освоєння навчального матеріалу й виконання завдань.
Під час діагностики ці проблеми звичайно виявляються й у тому, що дитина не може впоратися з тестовими завданнями. Зміст проблеми дитини тут пов'язується з типом відповідного тестового завдання: наприклад, завдання на виявлення рівня розвитку мотивації тощо; використовуючи тестовий матеріал для діагностики готовності дитини 6-літнього віку до навчання в школі, виявляють певний рівень готовності, одночасно визначають головні напрямки корекційної роботи.
Знижена психологічна готовність до навчання в школі є однією з основних причин психологічної дезадаптації дітей у школі. Таким дітям для успішного навчання необхідна підвищена увага вчителя і додаткова допомога. Чим менше дитина здатна сама себе організувати і підлаштуватися під методику викладання вчителя, тим більше вона потребує того, щоб учитель орієнтувався на її особливості в процесі пояснення навчального матеріалу. Тому вчителю, орієнтуючись на можливості учнів, необхідно використовувати відповідні методи і прийоми, надавати необхідну допомогу, організуючи навчальну діяльність.