Групповая психотерапия 3

1. Теоретичні моделі груп: мета, структура, методи

Характеристика психотерапевтичної групи з точки зору різних теоретичних моделей:

1.Психоаналітичні групи.Мета: допомогти усвідомити минулий досвід і перевести його в теперішній час. Допомогти усвідомити причини негативного психічного розвитку, корекція емоційного досвіду. Терапевт виконує роль посередника.Техніки використання; інтерпретаційний аналіз сновидінь, вільні асоціації, аналіз опору, переносу.

2.Групи псих одрами.Мета:знайти ефективний спосіб поведінки, нові можливості у вирішенні конкретних проблем.Психотерапевт діє як режисер, спрямовує рольову гру. Обговорює її наслідки.Техніки:самокритична бесіда про роль, обмін ролями.

3.Екзистенційні групи.Мета:створення умов для розширення самоусвідомлення. Усунення переживань для розвитку особистості.Терапевт створює стосунки.Техніки:використання різних методів для розкриття і розуміння способів буття у світі.

4.Групи орієнтовані на особистість.Мета:створення атмосфери, учасники вільно проявляють почуття, подолання почуття відчуження.Роль терапевта: сприяє атмосфері довіри, ділиться почуттями.Техніки (методи):різні для розкриття і розуміння способів буття у світі, відображення почуттів, активне слухання, пояснення, взаємодопомога.

5.Гештальт групи.Роль і функції психотерапевта: інтенсифікація досвіду у чутливості до реакцій тіла (боротьба «ІД» і «ЕГО»).Терапевтвідповідає за «тут і тепер» у контакті в групі. Учасники активні.Техніки (методи):»Пустий стілець», «гра діалогів», «аналіз сновидінь», «регульованої уяви». На усвідомлення реакцій свого тіла.

6.Групи ТА.Мета:звільнення від минулого і ігор у своїх взаємовідносинах. По новому оцінити свої рішення і вибір.Терапевтувідводиться дидактична роль, роль вчителя.Техніки:аналіз суспільного життя, моделі сім’ї (а що, якщо). Моделі сучасної сім’ї. Рольові ігри.

7.Групи структурного аналізу (групи терапії поведінки).Мета:звільнитися від попереднього образу поведінки, навчити ефективній поведінці.Техніки використання:тренування довіри, самодопомоги, підтримання, моделі зворотнього зв’язку.

8.Групи РЕТ (раціонально-емотивної терапії).Мета:навчити раціонально-відповідної поведінки.Техніки:активне, директивне навчання, терапія поведінки, роль ігор, домашні завдання, тренування впевненості.

2. Основні ролі ведучого.

За Ялим (1970, 1975), психотерапевт може виступати в двох основних ролях:

технічного експерта (ця роль має на увазі коментатора провідних процесів, що відбуваються в групі, поведінкових актів окремих учасників, а також міркування і інформування, що допомагають групі рухатися в потрібному напрямку);

еталонного учасника (вважається, що в цьому випадку груповий психотерапевт домагається двох основних цілей: демонстрації бажаного і доцільного зразка поведінки і посилення динаміки соціального навчання через досягнення групою незалежності і згуртованості).

Згідно С. Кратохвіль (1978), можна виділити п'ять основних ролей ведучого групи: активний керівник (інструктор, вчитель, режисер, ініціатор і опікун); аналітик (найчастіше - психоаналітик, який характеризується дистаніюванням від учасників групи і особистісною нейтральністю); коментатор; посередник (експерт, що не бере на себе відповідальність за те, що відбувається в групі, але періодично втручається в груповий процес і спрямовує його); член групи (автентичне обличчя зі своїми індивідуальними особливостями і життєвими проблемами).

3. Контрольна зустріч групи

Як зазначає більшість практиків групової психотерапії, після завершення роботи групи корисно організувати ще одну зустріч через 2-3 місяці.

На ній можна оцінити досягнуті в групі результати вже в контексті реального життя. Про зміст і цілі такої зустрічі терапевт повинен інформувати учасників під час останньої зустрічі.

Контрольна зустріч групи важлива для більш реальної оцінки результатів психотерапії, так як найчастіше оцінка безпосередніх і віддалених результатів не збігається. Вона допомагає учасникам краще концептуалізувати груповий досвід, а терапевту більш реалістично оцінити свою роботу.

Під час контрольної зустрічі не тільки ще раз оцінюються досягнуті результати, а й обговорюються труднощі в їх втіленні в життя. Тут ще раз нагадують учасникам, що вони відповідальні за зміни в собі і в своєму житті, тому повинні продовжувати роботу, розпочату в психотерапевтичній групі.

Деякий час по тому після закінчення роботи групи можливі й індивідуальні контрольні зустрічі терапевта (на 30-40 хв.) з кожним учасником. Їх мета така ж, як і у контрольної зустрічі групи.

Після закінчення роботи групи деякий час можуть бути корисними контакти між учасниками, хоча групова зустріч небажана. Вони дають певну психологічну підтримку учасникам, які продовжують розпочату в групі роботу.

4. Психотерапевтичний вплив групи

В питанні терапевтичного впливу групиможемо сміливо стверджувати, що вплив групової психотерапії ґрунтується на трьох важливих компонентах, характеризуючи будь-який психотерапевтичний процес:почуття, мислення і поведінка.Емоційний катарсис складає важливу частину психотерапевтичного впливу. Учасники групи повинні виконати певну когнітивну роботу, що в подальшому важливим стає реальна дія, поведінка, яка і є провідником справжніх терапевтичних змін.

Об’єднання почуттів і розуміння, реалізація нового досвіду в конкретній поведінці в реальних життєвих ситуаціях, роблять можливими зміни, яких прагне група в межах терапевтичного процесу.

5. Ігрові процедури на тренінгових заняттях

Окремим, цікавим елементом тренінгу є імітаційні, ділові й рольові ігри, які дозволяють (особливо при використанні відеоаналізу) продіагностувати риси поведінки людини, які властиві саме їй. Оскільки гра є привабливою для будь-якої людини будь-якого віку, звідти і багатство її навчальних, розвиваючих, удосконалюючих можливостей для особистості. Це гармонійне життя в образі, ролі, ситуації, світі. Крім того, гра – це унікальний простір „як би…». Завдяки цій властивості простір гри надає творчого потенціалу людині, яка приймає в ній участь. Гра надає можливість емоційно відреагувати на різні переживання і труднощі, побудувати на рівні почуттів відносини з оточуючими, навчитися контролювати і регулювати свій внутрішній світ.

Психодіагностична функція психологічних ігор дозволяє: зробити уточнення припущень психолога-тренера щодо подальшого спрямування тренінгової ситуації; врахувати особливості рис характерів учасників тренінгу; встановити, які стосунки існують між учасниками тренінгу тощо. Спостереження за грою дозволяє отримати багато додаткової інформації, оскільки саме в грі людина демонструє свій життєвий досвід.

Вибір гри – важливе професійне завдання для психолога-тренера. При виборі гри треба враховувати вік учасників, психолого-педагогічні завдання, ігровий досвід учасників, власну кваліфікацію тренера-ведучого. Обов’язковий набір елементів гри виглядає таким чином: роль; правила; ігрові дії; ігровий процес; ігровий підсумок.

Таким чином, психологічна гра – це дуже потужний, перспективний розвиваючий інструмент. Користуватися ним потрібно дбайливо, продумано, уважно, з урахуванням його психодіагностичного потенціалу. При досвідченому керівництві з боку викладача-тренера ігри дозволяють студентам самовиразитися, а викладачеві встановити з ними більш тісний контакт. Створивши у грі психологічну ситуацію підготовленості студента до спілкування, можна виявити проблемні моменти як особистості, так і групи в цілому. Згодом це дозволяє викладачу обирати більш ефективно ті вправи і завдання, які сприятимуть розв’язанню виявлених, за допомогою психодіагностики, проблем.