Возрастная психология 8

6. Особливості емоційної сфери в ранньому віці.

Особливості емоційного розвитку особистості у ранньому дорослому віці

Формування емоційної сфери є важливою умовою розвитку особистості. У ранньому дорослому віці емоційне життя людини стабілізується, а загальна емоційність, яка не стосується значущих видів діяльності та ситуацій, знижується.

На цьому етапі особистість здатна контролювати свої емоційні переживання, зокрема не допускати виникнення афектів, легко переживати їх, приховувати свої актуальні емоційні стани. Вищим рівнем розвитку емоційної сфери людини раннього дорослого віку є почуття, які виникають як результат узагальнення ситуативних емоцій.

У ранньому дорослому віці формується емпатія - здатність емоційно відгукуватися на переживання іншої людини, що виявляється у співчутті. Між людьми протилежної статі встановлюються тісні стосунки, які супроводжуються виникненням почуття кохання - сильного, відносно стійкого почуття людини.

Виражається воно з допомогою таких позитивних емоцій, як інтерес, збудження, задоволення, радість. Ці емоції можуть бути основою мотивації, що визначає поведінку закоханої людини. Крім чуттєвого, кохання має і мислительний аспект.

Нерідко кохання супроводжується почуттям ревнощів, яке може виражатись емоціями гніву, суму, злості тощо. Іноді ревнощі спричинюють перетворення кохання на ненависть, яка може спонукати до ображання і приниження іншої людини.

У період ранньої дорослості людина переживає яскраві та глибокі емоції батьківства, які поєднують у собі радість від спілкування з дитиною, почуття прив'язаності і взаємної довіри, чутливість до її потреб, захоплення нею.

Емоційні реакції чоловіка і жінки на появу дитини і все, що з нею відбувається після народження, часто є різними. Залежать вони і від індивідуальних порогів цих емоцій. Як правило, батьки, щодня спілкуючись із малюком, бачать його радість і самі виявляють її. Цей постійний зустрічний вияв радості підвищує ймовірність формування взаємної емоційної прив'язаності батьків і дитини, сприятливо впливає на розвиток її соціальних стосунків у майбутньому.

Материнська любов виявляється в емоційній доступності, готовності дати дитині своє тепло, ніжність, підтриманні, схваленні. Важливими її виявами є чутливість, інтерес до дитини і її потреб, захоплення нею. Головними особливостями емоційної сфери людини в ранньому дорослому віці є її стабільність, сформованість таких емоційних властивостей, як емпатія, саморегуляція емоційних переживань, багатство (бідність) емоційного життя.

7. Розвинене теоретичне мислення як передумова формування світогляду в ранній юності.

У ранній юності відбувається прогресивний розвиток теоретичного мислення (старшокласники виявляють логічне мислення, здатність займатися теоретичними міркуваннями та самоаналізом). їх інтелект формується як цілісна структура. Розвиток мислення старшокласників. Центром когнітивного розвитку старшокласників є становлення словесно-логічного мислення. У цьому віці вони переходять до вищих рівнів абстрактного мислення, здатні усвідомлено оволодівати логічними операціями (аналізом, синтезом, порівнянням, абстрагуванням, конкретизацією, узагальненням). У старшокласників виробляється індивідуальний когнітивний стиль розв'язування пізнавальних і практичних завдань, формуються такі індивідуальні особливості мислення: а)глибина, б)гнучкість, в)широта, г)усвідомленість, ґ)самостійність д) чутливість до допомоги, е) критичність, є) активність ж).

Розвиток мовлення старшокласників. Завдяки розвитку мислення в ранній юності відбуваються якісні зміни у розвитку мовлення. Здійснюється перехід від розгорнутого до стислого внутрішнього мовлення. Учні опановують норми літературної мови, прагнуть до вдосконалення мовлення, зокрема виразності і точності, лаконічності у висловлюванні думки. Окремі з них пишуть вірші, ведуть щоденники.

Розвиток сприймання старшокласників. У ранній юності розвиток сприймання виявляється у домінуванні його довільної форми, засвоєнні перцептивних дій, цілеспрямованому спостереженні за певними об'єктами, виокремленні суттєвого у предметах, подіях і явищах. Це особливо характерне для сприймання складного матеріалу, схем. Розвиваються цілісність, осмисленість, предметність, вибірковість, особливо аперцепція сприймання. Цілісний образ сприйнятого виникає на основі усвідомленого узагальнення відомостей про окремі властивості, якості та функції предмета, в результаті інтеграції відчуттів різної модальності. Осмислене сприймання дійсності можливе завдяки мисленню. Активно розвивається самоспостереження - спостереження за своїми діями, поведінкою, переживаннями, думками й іншими проявами психічного життя. Воно є елементом самопізнання, сприяє самовдосконаленню, самовихованню.

8. Історія вікової психології. Передумови становлення вікової психології як самостійної наукової дисципліни у 19ст.

Оформлення психології розвитку (дитячої або вікової психології) як самостійної галузі наукового знання відноситься до другої половини 19 століття. Поєдналися два напрямки, до цього часу розвивалися паралельно і незалежні один від одного. Це дослідження дитячого розвитку, які були пов'язані з природознавством і медициною, а також етнографічні дослідження дитинства та мови, головним чином вивчення дитячих ігор і казок. В цей же час психологія розвитку початку, нарешті, розглядатися вченими як самостійної області психологічної науки. Об'єктивними передумовами її формування були:

- Вимоги педагогічної практики;

- Розробка ідеї розвитку в біології;

- Поява експериментальної психології і розробка об'єктивних методів дослідження.

Ще на початку XIX ст. про необхідність врахування психологічних даних при формуванні методів навчання дошкільнят писали багато вчених. У Росії про важливість зв'язку між педагогікою і психологією говорив К. Д. Ушинський. У своїй роботі «Людина як виховання»він писав: «Якщо педагогіка хоче виховувати людину в усіх відношеннях, то вона повинна перш за ознайомитися також в усіх відношеннях», тобто для того щоб правильно виховувати, треба зрозуміти закономірності психічного розвитку дітей, насамперед їх морального розвитку. Для цього треба дослідити вплив на дітей таких форм культури, як мова, релігія, право і мистецтво, які Ушинський називав утворюють психіки людини.

Особливо актуальною задача зв'язку між педагогікою і психологією стала в середині XIX ст. у зв'язку з розвитком загального навчання. Поки освіта була переважно домашнім, не- важко було сформувати індивідуальний підхід до кожної дитини, зрозуміти його особливості, інтереси, зробити навчання для нього легким і цікавим. Індивідуально підбирався не тільки коло досліджуваних проблем, а й темп навчання залежно від швидкості засвоєння матеріалу даними дитиною. При наявності великої кількості дітей у класах (що було вже в той час у масових школах) такий індивідуальний підбір адекватних методик став неможливий. Тому назріла необхідність дослідити загальні для всіх дітей механізми і етапи психічного розвитку, щоб дати об'єктивні рекомендації, в якому віці і в якій послідовності можна навчати будь-яких дітей, а також які прийоми найбільш адекватні для дітей певного віку.

Еволюційна теорія Дарвіна справила величезний вплив на психологію. Відкриття цієї теорії фактично означало розширення предмета психології, включення до нього питань взаємозв'язку морфології і функції, поведінки і свідомості і т.д. Однак найбільше значення мав той факт, що з теорією еволюції в психології з'явилися два нових постулату - про адаптацію як головної детерминанте, визначальною психічний розвиток, і про генезис психіки, т. е. про те, що психічні процеси не з'являються в готовому вигляді, а проходять певні, закономірні етапи у своєму розвитку. Саме ці положення і є основними для психології розвитку.