План

1. Особливості психології як науки та її місце у системі наук. Відмінності наукової та життєвої психології. 

2. Етапи розвитку психології як науки 

3. Основні напрями вітчизняної та зарубіжної психології 

4. Проблема предмету психології 

5. Зв’язок психології з іншими науками (філософією, анатомією, фізіологією, педагогікою, технічними науками) 

6. Структура сучасної психології. Характеристика її галузей 

7. Методи наукової психології 

8. Спостереження як метод психологічного дослідження, його види. Вимоги та сфера застосування 

9. Організаційні методи наукового дослідження (порівняльний, лонгітюдний, комплексний) 

10. Експеримент як метод пізнання психіки. Види експеримент. Його переваги та недоліки 

11. Тест як стандартизований метод дослідження психіки. Види тестів. 

12. Опитування (анкетування, інтерв’ю). Правила складання анкети і проведення анкетування. Використання даних анкетування та інтерв’ю

1. Особливості психології як науки та її місце у системі наук. Відмінності наукової та життєвої психології.

Психологія - наука, що вивчає психічні явища (мислення, почуття, волю) та поведінку людини, пояснення яких знаходимо в цих явищах.

Особливості психології як науки обумовлені передусім особливостями психічної реальності. З того, що психічна реальність має особливий статус в людському житті, витікає й непересічне значення психологічних знань для людини. Кожна людина є світом і цей світ - психічний. Він має певні закономірності, що їх вивчає психологічна наука.

Психологія має багатогранні зв'язки як із природничими, так і з соціальними науками.

Теоретико-методологічною основою психології є філософія. З природничими науками психологія пов'язана загальнотеоретичними положеннями, що використовують для обґрунтування закономірностей розвитку психіки, проблемами природженого та набутого, що вважають центральними у психології і генетиці, проблемами фізіології, зокрема фізіології вищої нервової діяльності, деякими проблемами фізики.

Зв'язок зі суспільними науками насамперед зумовлений тим, що психологія вийшла з філософії.

Найтісніший зв'язок має психологія з педагогікою. Психологія тісно пов'язана з історією, економікою, соціологією, лінгвістикою, літературознавством, теорією мистецтв, юридичними і політичними науками. Згадані науки не можуть розвиватись без даних психології. На основі та під впливом загальної психології відбулося становлення таких наук, як соціальна психологія, юридична психологія тощо. Психологія має зв'язок із конфліктологією.

Існує 5 відмінностей:

-життєві психологічні знання, конкретні; вони приурочені до конкретних ситуацій, конкретних людей, конкретних завданням.

-Друга відмінність життєвих психологічних знань полягає в тому, що вони носять інтуїтивний характер. Це пов'язано з особливим способом їх отримання: вони при набуваються шляхом практичних проб і прилаживания.

-Третя відмінність полягає у засобах передачі знань і навіть у самій можливості їх передачі.

-Четверне відмінність полягає в методах отримання знань в сферах життєвої і наукової психології.

-П'яте відмінність, і разом з тим перевага, наукової психології полягає в тому, що вона має в своєму розпорядженні великим, різноманітним і часом унікальним фактичним матеріалом, недоступним у всьому своєму обсязі жодному носію життєвої психології.

Таким чином, життєва психологія - це психологічні знання, почерпнуті людьми з повсякденного життя. Наукова психологія - це стійкі психологічні знання, отримані в процесі теоретичного та експериментального вивчення психіки людей та тварин.


2. Етапи розвитку психології як науки

- Міфологічний етап (Фетишизм - культ неживих предметів - фетишів, які наділяються надприродними властивостями. Анімізм - світогляд первісної людини, згідно з яким душа існує в усіх природних тілах і явищах. Фаталізм - усвідомлення власної безпорадності. Магія - сукупність ритуалів, спрямованих на отримання бажаного результату. Тотемізм - уявлення про певну рослину чи тварину як праматір людського роду.)

- Філософський етап (Демокріт стверджував, що душа є різновидом речовин, які утворюються з атомів вогню та підпорядковуються загальним законам. Це мікрокосмос, що складається з тих самих елементів -атомів, що й макрокосмос, але вони тонші, невидимі. Платон, засновник філософського ідеалізму, увів в обіг поняття про складові душі - розум, мужність, пристрасть, які розташовані в різних частинах тіла. Він вважав, що матеріальне і духовне, тілесне та психічне є двома самостійними та антагоністичними началами. Аристотель стверджував, що душа не може існувати без тіла, проте вона не вичерпується ним. Вона є формою і способом організації тіла.)

- Розвиток психології у XVII- XVIII ст. (Декарт увів у науковий обіг поняття рефлексу як закономірної відповіді організму на зовнішній подразник. Людина мислиться і як машина, і як одухотворена істота. Утверджується дуалізм душі і тіла - їх рівноправне і паралельне існування. Спіноза вважав, що свідомість - таке ж реальне явище, як і матерія. Він був радикальним представником детермінізму, тобто вчення про об'єктивний закономірний взаємозв'язок та взаємозумовленість речей, процесів і явищ реального світу. Лейбніц вперше висунув поняття несвідомої психіки. Джон Локк фундатором емпіричної (дослідної) психології.)

Науковий етап

Рефлекторне вчення 1. М. Сєченова У праці "Рефлекси головного мозку" І.М. Сєченов розглядає психічні процеси як конкретний механізм взаємодії організму з навколишнім середовищем. Психічні явища - це відповіді мозку на зовнішні та внутрішні подразники.
Вчення про вищу нервову діяльність І. П. Павлова І. П. Павлов розкрив принципи роботи головного мозку людини і тварини, експериментально обґрунтував та розробив вчення про дві сигнальні системи. Слово як "сигнал сигналів" надає людині принципово нові можливості у розвитку й функціонуванні психіки, що стає регулятором такої поведінки й діяльності, якої немає у тварин.
Структуральний підхід В. Вундта, Е. Тітченера В. Вундт заснував у 1879 р. першу у світі експериментальну лабораторію в Лейпцизькому університеті. Предметом психології вважав безпосередній досвід суб'єкта, який може вивчатися шляхом інтроспекції. Роль психології полягає в детальному описі складових свідомості (відчуттів, почуттів, образів). Е.Тітченер виступав за поєднання інтроспекції з експериментом та математикою, щоб наблизити психологію до стандартів природничих наук.
Функціональний підхід У. Джемса У. Джеме вважав, що основне завдання психології полягає в тому, щоб зрозуміти функцію і роль свідомості в адаптації індивідуума до змін навколишнього середовища.
Напрями психології XX ст. Психоаналіз (3. Фрейд). Напрям, що досліджує сферу несвідомого. Структуру особистості утворюють три основні компоненти: "Воно", "Я", "Над-Я". Біхевіоризм (Дж. Уотсон) - напрям, згідно з яким вважається, що психологія повинна вивчати поведінку, доступну для об'єктивного спостереження. Основною схемою біхевіоризму є принцип "стимул - реакція". Гештальтпсихологія (Вертгаймер, Кьолер) вивчає цілісні структури свідомості, образи. Гуманістична психологія (К. Роджерс, А. Маслоу) - напрям у психології, що вивчає духовний розвиток людини, її особистісний ріст, питання самоактуалізації. Когнітивна психологія (Нейссер) досліджує закономірності процесів пізнання. Еклектизм - напрям, у відповідності до якого психолог самостійно обирає, який підхід застосувати в конкретній ситуації. Діяльнісний підхід (Л. С. Виготський, Л. С. Рубінштейн, 0. М. Леонтьєв) об'єднує вчених, для яких психіка - функція мозку, явище, що виникає в процесі життєдіяльності особистості.

Характеристики работы

Контрольная

Количество страниц: 15

Бесплатная работа

Закрыть

Основы психологии 32

Заказать данную работу можно двумя способами:

  • Позвонить: (097) 844–69–22
  • Заполнить форму заказа:
Не заполнены все поля!
Обязательные поля к заполнению «имя» и одно из полей «телефон» или «email»

Чтобы у вас была возможность удостовериться в наличии вибраной работы, и частично ознакомиться с ее содержанием,ми можем за желанием отправить часть работы бесплатно. Все работы выполнены в формате Word согласно всех всех требований относительно оформления работ.