Психодиагностика организаций 2

1. Мотивація членства в організації.

Мотивація - це сукупність об'єктивних і суб'єктивних факторів, які змушують індивідуума поводитися доцільним або необхідним чином. До основного змісту мотивації нале­жить три ключових поняття: зусилля, організаційні завдан­ня й індивідуальна потреба. В про­цесі мотивації відбувається, з одного боку, досягнення ор­ганізаційної мети, а з другого — задоволення індивідуальних потреб.

Схема функціону­вання моделі мотивації така:

— визначаються людські потреби і стимули;

— внаслідок незадоволення потреб в індивідуумі заро­джується напруженість;

— на цю напруженість впливають зовнішні обставини, сприятливі можливості і мета;

— для задоволення потреб витрачаються зусилля;

— зусилля приводять до певного рівня показників, які ба­зуються на слабкостях;

— за певні показники передбачаються різноманітні види винагород, що задовольняють початкові потреби і стимули.

До мотивації членства в організації можна віднести:

1) потреба в заробітку для забезпечення базових потреб особистості та її сім’ї, для підтримки звичного способу життя, стабільності;

2) потреба самозбереження, яка виявляється в переважному прагненні працювати в нешкідливих для здоров’я умовах або уникненні ризику;

3) потреба в активності, що розглядається як прагнення до підтримки здоров’я через активну діяльність;

4) потреба в спілкуванні знаходить свій вияв в настановленні на трудову діяльність як на можливість встановлення контактів;

5) потреба у вільному часі, що знаходить свій вияв в усвідомленні професійної діяльності як цінності, а не як основної мети життя;

6) потреба в соціальному статусі через чітко виражене підпорядкування трудової діяльності цілям кар’єри з позитивним чи негативним ефектом для самої роботи;

7) потреба в соціальній солідарності, що проявляється в сумлінності й доброчинності перед колегами і партнерами, формуванні „ми-почуття”;

8) потреба у визнанні спрямовує трудову поведінку на підтвердження власної професійної придатності та підвищення особистого статусу;

9) потреба в самовираженні та самовизнанні шляхом отримання високих результатів, розширення світогляду для прояву індивідуальності;

10) потреба в самоповазі та самоствердженні, що реалізується в досягненні авторитетності, задоволення ставленням колег;

11) потреба в самореалізації та самоактуалізації за рахунок прояву креативності та прагнення вдосконалити не лише себе, але й професійну діяльність.

Лояльність — це прийняття, позитивне ставлення людини до чогось конкретного. Фахівці відзначають, що основою лояльності є бажання бути корисним, відданість, уникнення того, що може нашкодити. Персонал може бути лояльним до керівництва компанії, клієнти — по відношенню до компанії, що надає послуги.

Обов’язкові атрибути лояльності:

1) чесність по відношенню до об’єкта лояльності;

2) поділ з об’єктом лояльності основних переконань, цінностей;

3) відкрита демонстрація лояльності, доброзичливе ставлення;

5) готовність при необхідності йти на певні жертви на користь об’єкта лояльності;

7) прагнення найкращим чином виконувати обов’язки, функції.

2. Дослідження задоволеності працею.

Визначення рівня задоволення працею займає важливе місце в системі управління персоналом.Під час визначення рівня задоволення працею часто передбачає використання методів, притаманних соціології праці. Соціологія праці вивчає не тільки соціально-технологічні та соціально-економічні основи трудової діяльності, а й дає змогу використовувати індивідуальний підхід до кожного працівника в таких питаннях, як характер праці, матеріальні і моральні стимули і задоволеність працею. Постановка таких питань зумовлює вирішення комплексу більш конкретних завдань дослідження: виявлення ступеня загальної задоволеності працею окремих соціальних груп працівників підприємства, інтенсивності і взаємозв'язку факторів, що впливають на задоволеність трудовою діяльністю, вивчення структури мотивів, які спонукають до її активізації і розробка практичних рекомендацій з удосконалення системи стимулювання персоналу.

З цією метою на підприємстві розробляється анкета за участю провідних фахівців цього напряму. Анкета містить низку питань. Питання анкети поділяються на такі групи:

— ступінь задоволення організацією праці;

— ступінь задоволення обслуговуванням робочих місць;

— ступінь задоволення оплатою праці;

— ступінь задоволення харчуванням, медичним обслуговуванням та ін.

За наявності знання проблеми виділяється об'єкт і формується описова гіпотеза, тобто гіпотеза про структурно-функціональні зв'язки і класифікаційні характеристики досліджуваного соціального об'єкта для обробки результатів соціологічного обстеження. Якщо результати соціологічного дослідження не дають відповіді на запитання про причинно-наслідкові зв'язки досліджуваного об'єкта, дослідження закінчується класифікацією емпіричних даних, що стосуються структури об'єкта.