Основы психологии 1

1. Нервова система, її виникнення, вдосконалення та роль у розвитку форм відображення у філогенезі

Усі живі організми взаємодіють з навколишнім середовищем завдяки нервовій системі. Нервова система- це сукупність утворень (рецептори, нерви, ганглії, мозок) у тварин та людини, яка здійснює сприймання подразників, що впливають на організм, а також проведення та обробку збудження, що виникає, формування відповідних пристосувальних реакцій, регуляцію та координацію всіх функцій організму в його постійній взаємодії із зовнішнім середовищем. Рецептор— спеціальне чуттєве утворення у тварин та людини, яке сприймає та перетворює подразнення із зовнішнього та внутрішнього середовища в специфічну активність нервової системи. Нерв— тяжі нервової тканини, що з'єднують мозок та нервові вузли з іншими тканинами та органами тіла й утворюються з нервових волокон. Ганглії- нервовий вузол, скупчення тіл та відростків нейронів. Вони здійснюють переробку та синтез нервових імпульсів. Мозок- центральний відділ нервової системи у тварин та людини, що забезпечує регуляцію всіх життєвих функцій організму, у тому числі й вищу нервову діяльність, а в людини також психічні функції, включаючи мислення. У процесі життєдіяльності людини нервова система здійснює необхідний зв'язок організму з навколишнім світом, взаємозв'язок у роботі внутрішніх органів та координацію між різними відділами самої нервової системи. Завдяки діяльності нервової системи організм людини розглядається як складна саморегулююча система, про що І.П.Павлов писав так: „Людина є, звичайно, система (грубо кажучи - машина), як і будь-яка інша в природі, що підпорядковується невідворотним і єдиним для всієї природи законам; але система, у горизонті нашого сучасного наукового бачення, єдина за найвищим саморегулюванням".

У людини нервова система складається з трьох відділів—центрального, периферичного та вегетативного.

Центральна нервова система(ЦНС) — основний відділ нервової системи тварин та людини, виконує регулюючу функцію і в людини складається з головного та спинного мозку.

Периферична нервова система— частина нервової системи представлена нервами, що з'єднують ЦНС із сенсорними органами, рецепторами та афекторами (м'язами та залозами) та об'єднує їх у взаємодії.

Вегетативна (автономна) нервова система(ВНС) — частина нервової системи, що регулює діяльність органів кровообігу, дихання, травлення, виділення, розмноження, а також обміну речовин. Відіграє провідну роль у підтриманні сталості внутрішнього середовища організму та пристосувальних реакцій усіх хребетних. Анатомічно і функціонально вегетативна нервова система розділяється на симпатичну (СНС), парасимпатичну (ПНС) і метасимпатичну (МНС) нервові системи. Симпатичні та парасимпатичні центри здійснюють цілісне реагування організму на різні впливи, а також підтримують, відповідно до вимог, інтенсивність основних життєвих процесів. Парасимпатичні нерви виходять із середнього та продовгуватого мозку, а також з крижів. Симпатичні нерви виходять із спинного мозку на рівні першого грудного — четвертого поперекового сегментів.

2. Свідомість та її структура. Свідоме і несвідоме в психічній діяльності

Свідомість - вища, властива людині форма узагальненого відображення об'єктивних стійких властивостей і закономірностей навколишнього світу, формування у людини внутрішньої моделі зовнішнього світу, в результаті чого досягається пізнання і перетворення навколишньої дійсності. Виділяють такі властивості свідомості: побудова відносин, пізнання і переживання. Звідси безпосередньо випливає включення мислення та емоцій в процеси свідомості.Свідомість розвивається у людини тільки в соціальних контактах.У філогенезі свідомість людини розвивалося і стає можливим лише в умовах активного впливу на природу, в умовах трудової діяльності.Свідомість можливо лише в умовах існування мови, мови, що виникає одночасно із свідомістю в процесі праці.І первинним актом свідомості є акт ідентифікації з символами культури, організуючий людську свідомість, що робить людину людиною.За вичленовуванням сенсу, символу і ідентифікацією з ним слід виконання, активна діяльність дитини по відтворенню зразків людської поведінки, мови, мислення, свідомості, активна діяльність дитини з відображення навколишнього світу і регуляції своєї поведінки.

Виділяють два шари свідомості (В. П. Зінченко).

I.Буттєве свідомість(свідомість для буття), що включає в себе: 1) біодинамічних властивості рухів, досвід дій, 2) чуттєві образи.

II.Рефлективне свідомість(свідомість для свідомості), що включає в себе: 1) значення, 2) сенс.

На буттєвому шарі свідомості вирішуються дуже складні завдання, оскільки для ефективного в тій чи іншій ситуації поведінки необхідна актуалізація потрібного в даний момент образу і потрібної рухової програми, тобтообраз дії повинен вписуватися в образ світу.Світ ідей, понять, життєвих і наукових знань співвідноситься зі значенням (рефлективного свідомості). Світ виробничої, предметно-практичної діяльності співвідноситься з біодинамічної тканиною руху та дії (буттєвого шару свідомості).Світ уявлень, уяв, культурних символів і знаків співвідноситься з чуттєвою тканиною (буттєвого свідомості).Свідомість народжується і присутній у всіх цих світах.Епіцентром свідомості є свідомість власного "Я".

Свідомість: 1) народжується в бутті, 2) відображає буття, 3) творить буття.

Функції свідомості:

1.відбивна,

2.породжує (творчо-креативна),

3.регулятивно-оціночна,

4.рефлексивна функція - основна функція, характеризує сутність свідомості.

5.Як об'єкт рефлексії можуть виступати:

1.відображення світу,

2.мислення про нього,

3.способи регуляції людиною своєї поведінки,

4.самі процеси рефлексії,

5.свою особисту свідоміст