Этнопсихология 11
План
1. Етнокультурна основа національної самосвідомості. Мова. Народна обрядовість, звичаєва культура, традиції як засади формування національної свідомості. Культурна спадкоємність етнічних груп.
2. Динамічна характеристика етносу. Національна свідомість народу і патріотичні почуття. Почуття національної гордості. «Манкуртизація» свідомості
3. Національні особливості релігійної свідомості, вірувань, сприйняття Бога, релігійних переживань. Єдність національно-релігійних почуттів як психологічний феномен. Міжконфесійні проблеми в межах етносу.
4. Релігія та церква в етнонаціональному житті. Етнічні та релігійні фактори в психології етносу.
5. Етногенез як еволюція етнічної спільності: роду, племені, народності, нації. Чинники нації утворення. Психологічні ознаки етносу.
1. Етнокультурна основа національної самосвідомості. Мова. Народна обрядовість, звичаєва культура, традиції як засади формування національної свідомості. Культурна спадкоємність етнічних груп.
Національна самосвідомість - це "відносно стійка, усвідомлена, що переживається як неповторна, система уявлень індивіда про себе як про представника певної нації" (A.C. Баронін).
Національна самосвідомість - це сукупність поглядів, знань, оцінок, ідеалів, що відображають специфічний зміст, рівень і особливості уявлень представників національної спільності про минуле, сучасне і майбутнє свого розвитку, про місце та призначення серед інших спільнот і характер взаємовідносин з ними. Національна самосвідомість відображає ступінь засвоєння елементів загальнонаціональної свідомості окремими представниками нації.
В українців, як і в представників інших народів, історично виробився самобутній світогляд. Національний світогляд – це обумовлена культурно-історичними умовами система поглядів, переконань, ідеалів, яка складає основу національної духовності і відображається в ідейній, морально-етичній спадщині, традиціях і звичаях української нації, її минулій історії і сучасному бутті. Український світогляд розкриває народне ставлення до природи, людини, пояснює смисл життя, місце людини в ньому. Світогляд опирається на розуміння народом таких фундаментальних понять, як світ, людина, народ, нація, любов, віра, надія, духовність та ін. Українському світогляду притаманна філософсько-психологічна риса – утвердження органічної єдності, гармонійного злиття Людини і Природи, Народу і Космосу.
У виховній роботі педагог врахувує, що світогляд українців відзначається об'єктивністю, реалістичністю, глибинним осягненням першоструктур буття, поєднанням глибокого ліризму, душевного багатства і проникливої логічної думки. Навіть ті світоглядні народні уявлення, погляди, які довгий час тлумачились офіційною наукою як ідеалізм і містика, марновірство і забобонність народних мас (психічні явища, пов'язані з екстрасенсорикою, парапсихологією, астрологією, телепатією, козацьким характерництвом тощо), у наш час набувають наукового обґрунтування. Учні переконуються в тому, що в такій найскладнішій сфері буття, як психіка, народний світогляд виявився більш проникливим і далекоглядним, ніж науково-офіційний епохи застою, завдяки гострій інтуїції і глибокій та чіпкій спостережливості праці, їх багатовіковому досвіду життя.
Всіма наявними в ній засобами національна система виховання цілеспрямовано і систематично формує в учнів народне світовідчуття і світорозуміння, світоглядну позицію. Національний світогляд, його глибина і багатство найяскравіше відображені в міфології, фольклорі, символіці, прикметах, віруваннях, традиціях і звичаях народу, матеріалізовані в історичних подіях і здобутках національної культури.
Національний світогляд є тим базовим компонентом особистості, фундаментом її духовності, на основі якого формується науковий світогляд.