План

1. Патопсихологічний експеримент

2. Патопсихологічна лабораторія

3. Підбір експериментальних методик

4. Аналіз отриманих даних і винесення висновку

5. Патопсихологічний експеримент і психотерапія

1. Патопсихологічний експеримент

Патопсихологічний експеримент істотно відрізняється від інших видів експерименту, застосованих у медицині, наприклад, у фізіології, біохімії, мікробіології. Патопсихологічний експеримент, як і будь-який інший тип психологічного експерименту, — це штучне створення умов, що виявляють ті або інші особливості психічної діяльності людини (оскільки мова йде про патопсихології) у її патології. Для такого експерименту характерне викликання психічних процесів у строго визначених, що враховуються дослідником умовах і можливість зміни плину цих процесів по заздалегідь наміченому плані. Б. В. Зейгарник (1969) порівнює патопсихологічний експеримент до широко використовуваного в соматичній медицині «функціональним пробам», за допомогою яких лікарі звичайно визначають стан функції того або іншого внутрішнього органа. Специфічними «навантаженнями» у патопсихологічному експерименті служать експериментальні завдання, виконання яких вимагає актуалізації розумових операцій, звичайно використовуваних людиною у своїй життєдіяльності. Таким чином, психічна діяльність хворого досліджується в зв'язку із ситуацією експерименту.

Основне розходження обумовлене тим, що патопсихолог досліджує людину, що страждає психічним захворюванням, неврозом, соматичною хворобою, які призводять до психічних змін. Це значно позначається на техніці проведення експерименту, його тривалості, необхідності обліку відносин обстежуваного до ситуації експерименту.

P. Fraisse (1966) як основний принцип будь-якого психологічного експерименту виділяє необхідність перевірки існуванню зв'язку між двома рядами факторів. При цьому фактор, змінюваний експериментатором, називається «незалежною змінною». Фактор, що змінюється під впливом «незалежної змінної», називається «залежною змінною». P. Fraisse відповідно розрізняє два види психологічного експерименту: спровокований експеримент і експеримент, на який посилаються.

Найбільше часто психологи користуються спровокованим експериментом, що, на думку P. Fraisse, є класичним — експериментатор впливає на «незалежну змінну» і спостерігає викликані його втручанням результати.

Про експеримент, на якому посилаються, говорять у тих випадках, коли зміна «незалежної змінної» відбувається поза яким-небудь зв'язком з діяльністю експериментатора. Типовим прикладом експерименту, на який посилаються, є спостереження за випадками ушкоджень мозку або психічних захворювань, що виявляються в порушеннях психічної діяльності. Своєрідність цих випадків полягає в тім, що на відміну від звичайного, спровокованого, експерименту при них експериментатор одержує можливість спостерігати серйозні і нерідко необоротні зміни «незалежної змінної».

Патопсихологічний експеримент у більшості випадків — це одночасно спровокований експеримент і експеримент, на який посилаються.

Наявність у патопсихологічному експерименті елементів спровокованого експерименту й експерименту, на який посилаються, пояснює складний взаємозв’язок безлічі факторів, що повинний враховувати при узагальненні матеріалів дослідження патопсихолог. С. Я. Рубінштейн (1965) бачить три способи видозміни умов, що впливають на психічний стан обстежуваного і що зменшують або збільшують властивому хворому психопатологічні зміни. Перший спосіб полягає в зміні ситуації, що створюється на час досвіду. Так, реєструється поводження хворого в умовах абсолютної тиші або спеціально підібраних відповідно до мети дослідження шумів. Другий, найбільше часто застосовуваний спосіб полягає в спеціальному варіюванні діяльності хворого, наприклад, при пред'явленні йому завдань за методикою класифікації або при завчанні набору слів. Третій спосіб відрізняється від попередніх тим, що зміна стану психічних процесів у хворого досягається введенням визначених фармакологічних препаратів.

Цей поділ способів впливу на психічну діяльність хворого в патопсихологічному експерименті необхідно враховувати для дотримання «чистоти» в наступних цілях досліду. В цей же час у звичайно проведених дослідженнях можуть спостерігатися елементи перерахованих трьох способів впливу на «незалежну змінну». Так, можна досліджувати стан уваги в хворого в абсолютній тиші або ж в обстановці спеціально відтворених шумів. Дослідження пам'яті по методу завчання десяти слів можна сполучити з введенням препаратів (брому, кофеїну), які стимулюють і гальмують діяльність кори головного мозку.

Можна виділити, як про це повідомлялося вище, два види експериментально-патопсихологічних досліджень. Перший характеризується спрямованістю на вирішення тільки теоретичних питань, другий покликаний вирішувати питання клініко-практичного характеру. А. Р. Лурія (1962) вказує на істотну різницю між цими видами дослідження — при вирішенні визначеної теоретичної проблеми психолог виділяє і ставить в центр своєї уваги який-небудь один процес, досліджуваний їм у спеціально створених умовах. При цьому дослідник відволікається від інших психічних процесів. Прикладом такого дослідження може бути вивчення психологічної структури особливостей мислення при маренні, характеру різних сторін пам'яті при захворюваннях і т.п. Як правило, у цих випадках вивчаються однорідні і досить представницькі в кількісному відношенні групи хворих, підібрані відповідно цілям і задачам дослідження.

Різниця в цих двох видах дослідження, крім того, по А. Р. Лурія, полягає і у термінах їхнього проведення. Якщо експеримент, що переслідує тільки теоретичну, дослідницьку мету, може продовжуватися тривалий час і складатися з численної серії дослідів, для більшої переконливості неодноразово повторюваних, то клініко-психологічне дослідження, що має, у першу чергу, практичне значення, звичайно зводиться до двох-трьох сеансів тривалістю до години. Особливо лімітована тривалість дослідження хворих з органічним захворюванням головного мозку, що виявляють підвищену ослабленість психічних процесів.

На закінчення необхідно вказати основні принципи побудови експериментально-психологічного дослідження в психіатричній клініці (Б. В. Зейгарник, 1965).

I. Психологічний експеримент є своєрідний «функціоналний пробій», у процесі якого досліджуються специфічні функції людського мозку. Ціль дослідження - виявлення конкретних форм порушень пізнавальної діяльності (мислення, сприйняття і т.п.), змін особистості, характерних для того або іншого захворювання.

II. Специфіка психіатричної клініки і обумовлені цим задачі дослідження вимагають якісної характеристики особливостей психічної діяльності

хворих. Важливі не тільки труднощі завдання і кількість допущених помилок піддослідним, але і хід його роздумів і мотивація помилкових суджень.

III. Результати, одержані в процесі експериментально – психологічного дослідження, повинні бути об'єктивними - вони ретельно реєструються і перевіряються в повторних дослідах, а також при проходженні іншими методиками.

Характеристики работы

Контрольная

Количество страниц: 22

Бесплатная работа

Закрыть

Патопсихология 8

Заказать данную работу можно двумя способами:

  • Позвонить: (097) 844–69–22
  • Заполнить форму заказа:
Не заполнены все поля!
Обязательные поля к заполнению «имя» и одно из полей «телефон» или «email»

Чтобы у вас была возможность удостовериться в наличии вибраной работы, и частично ознакомиться с ее содержанием,ми можем за желанием отправить часть работы бесплатно. Все работы выполнены в формате Word согласно всех всех требований относительно оформления работ.