3. Принципи психокорекції пізнавальної сфери молодших школярів

У молодшому шкільному віці закріплюються і розвиваються далі ті основні людські характеристики пізнавальних процесів, необхідність яких пов'язана з надходженням у школу. З "натуральних", по Л.С. Виготському, ці процеси до кінця молодшого шкільного віку повинні стати "культурними", тобто перетворитися у вищі психічні функції, пов'язані з промовою, довільні й опосередковані. Цьому сприяють основні види діяльності, якою здебільшого зайнята дитина даного віку в школі і вдома: навчання, спілкування, гра і праця.

До семирічного віку в дітей можна виявити лише репродуктивні уявлення про відомі об'єкти або події, не сприйманих у даний момент часу.

Сприймання молодших школярів досить розвинуте (їм притаманна висока гострота зору та слуху, вони добре орієнтуються у різноманітних формах та кольорах тощо), однак ще слабо диференційоване. Зокрема, діти цього віку ще не вміють здійснювати цілеспрямований аналіз результатів сприймання, виявляти серед них головне, істотне, залишається залежність від афективних реакцій.

Включення школярів у процес навчання сприяє формуванню такого виду діяльності як спостереження. У процесі навчання зростає швидкість перебігу процесів сприймання, збільшується кількість сприйнятих об'єктів, розширюється обсяг запам'ятовування тощо. Водночас із кількісними змінами у розвитку сприймання молодших школярів проходять і зміни якісні. Якісні зміни - це певні перетворення структури сприймання, виникнення нових особливостей, що знаменують зростання його пізнавальної ефективності.

Поступово сприймання у молодших школярів стає довільним, цілеспрямованішим процесом. Сприймаючи нові об'єкти, діти намагаються віднести їх до певної категорії. Вибираючи предмети з певної сукупності, учні орієнтуються переважно на форму та колір, вважаючи саме їх характерними ознаками. З віком зростає точність розрізнення форми предметів.

Увага в молодшому шкільному віці стає довільною, але ще досить довго, особливо в початкових класах, сильною і конкуруючою із довільною залишається мимовільна увага дітей. Організація навчальної діяльності дітей, заснованої на різних формах їхньої розумової активності, формує особливу рису особистості - пильність [13,С.24].

Пам'ять дітей молодшого шкільного віку з перших років навчання є достатньо доброю, і це в першу чергу стосується механічної пам'яті, що за перші три-чотири роки навчання в школі прогресує досить швидко.

У цей період здійснюється перехід від наочно-образного, конкретного мислення до понятійного, науково-теоретичного. Молодші школярі вчаться визначати відомі їм поняття, виділяючи загальні та істотні ознаки об'єктів, розв'язувати дедалі складніші пізнавальні та практичні завдання, виконуючи потрібні для цього дії та операції й виражаючи результати в судженнях, поняттях, міркуваннях і умовиводах. Загалом, засвоєння молодшими школярами уміння порівнювати підносить їх аналітико-синтетичну діяльність на вищий рівень. Аналіз поступово переходить в абстрагування, яке стає важливим компонентом мислительної діяльності учнів, необхідним для узагальнення і формування понять. З віком зростає кількість індуктивних умовиводів, змістовність та істинність яких залежить від накопиченого дітьми досвіду. Водночас формуються і дедуктивні міркування, які ґрунтуються спочатку на конкретних узагальненнях, основою яких є чуттєві спостереження, а згодом - і на абстрактних судженнях, підкріплених конкретною ситуацією.

Уява в цьому віці надзвичайно бурхлива, яскрава, із характерними рисами некерованості. У процесі навчання вона поступово розвивається, зокрема, вдосконалюється відтворювальна уява, яка стає реалістичнішою та керованішою. Інтенсивно формується творча уява. На основі попереднього досвіду виникають нові образи, від простого довільного комбінування уявлень діти поступово переходять до логічно обґрунтованої побудови нових об'єктів.

У початковій школі є величезні можливості для розвитку в учнів писемного, логічно побудованого й образного мовлення. Приділяючи спеціальну увагу цій стороні розвитку учнів, учитель підготовлює їх до чуйного сприйняття художньої літератури. Книга буде грати все більшу роль у середніх, старших класах і у всьому подальшому житті дитини, сприяючи розвитку її мовлення, розуму, почуттів і художнього смаку.

Практичні психологи, спираючись на свої професійні знання про вікові закономірності психічного розвитку дитини, організації та змісту навчально-виховного процесу, забезпечують можливість індивідуального підходу до учнів, визначаючи шляхи і засоби психодіагностики, психолого-педагогічної корекції відхилень в інтелектуальному розвитку дітей.

Серед усієї сукупності загально-навчальних вмінь у молодших школярів, найбільшої значущості в процесі навчання набувають загально-пізнавальні вміння, оскільки саме вони значною мірою забезпечують успішність перебігу мислительної діяльності.

Оскільки саме початкова школа є тією пропедевтичною ланкою, де закладається фундамент навчальної діяльності, тут значною мірою має забезпечуватись подальший розвиток та успішне засвоєння учнями навчального матеріалу і більш складних видів діяльності. Розв'язання цих завдань неможливе без цілеспрямованого формування загально-пізнавальних умінь, як необхідної операційної основи процесу мислення. До цієї групи вмінь відноситься вміння визначати різноманітні зовнішні ознаки об'єктів, виділяти головні ознаки, узагальнювати, встановлювати різного роду зв'язки та відношення та ін. Структурно вони підпорядковуються вмінню різнобічно розглядати предмет, яке має складний інтегруючий характер. Процес його формування передбачає послідовне, взаємопов'язане відпрацювання кожного вміння, що входить до його складу. Це створює умови для здійснення аналітико-синтетичної діяльності на відповідному етапі функціонування даного вміння щоразу на значно вищому рівні складності.

Як зазначав І.Я.Лернер, "Щоб оволодіти способом діяльності, щоб знання про нього перетворилися у навичку або вміння, необхідно спосіб діяльності реально здійснювати і тим самим здобути досвід його практичної реалізації. Цей досвід за своїм змістом не тотожній знанням про ці способи".

В учнів початкових класів можна сформувати загально-пізнавальні вміння на достатньо високому рівні за умов використання у навчальному процесі системи пізнавальних завдань, типи і види якої, побудовані у відповідності до структури вмінь, а методика застосування передбачає поетапне відпрацювання кожного їх елементу.

Корекція низької концентрації уваги

Для розвитку здатності корисно використовувати.

- Вправи, що потребують напруженого від слідкування якихось змін або їх точної передачі.

- Вишивання хрестиком за схемою.

- Вишивання бісером.

- Нанизування намистинок на нитку в певній послідовності.

- Відшукування шляху в лабіринтах.

- Записування слів навпаки (з кінця),

Дитині диктується невеличке слово, а вона має його записати навпаки – з кінця: ліс - сіл, село - олес, сте – петс.

- Переписування безглуздих поєднань літер: впаторос, поторбтока.

- Встановлення меж слів і речень в неподіленому тексті.

Подорозібіггарбузуболотівзівйзагрузазанилеідвімашинивгрузливгряльпосамшики.

Корекція недостатнього розподілу уваги

- В’язання з одночасним переглядом фільму по телевізору.

- Письмо під диктовку.

- Розкладання намистинок по окремих коробочках у відповідності до їх кольору або розміру з одночасним пере називанням якогось тексту або вірша.

Корекція низького об’єму пам’яті

Добрі результати дають такі вправи:

- Задачі із прихованою орабулою: “Уявіть собі, що ви ведете автобус з 50 пасажирами. Автобус робить зупинку, із нього виходить 10 пасажирів і 3 пасажири в нього заходять. Потім на кожній із двох наступних зупинок по 4 пасажири виходять, входять на цих зупинках лише 3 пасажири. Після останньої зупинки автобус проїздить лише 150 м і зупиняється внаслідок технічної поломки. Тут 8 пасажирів виходять і йдуть далі пішки. Останні пасажири чекають. Доки автобус полагодять. Після усунення несправності автобус рушив до кінцевої зупинки, де вийшли всі останні пасажир.

Скільки всього зупинок зробив автобус?

- Одночасне рахування предметів, зображених на таблиці. Рахувати слід так: Перша квітка, перша ручка, перша книжка, перший телефон, друга книжка, перший годинник і тон долі.

- Розкладання намистинок в різні коробочки – сині в одну, червоні – в другу.

Корекція недостатнього розвитку зорової пам’яті

- Малювання по пам’яті.

- Пригадування, що було і що залишилось (перед дитиною виставляються якість фігурки, а потім одна чи дві змінюються або замінюються іншими і пропонується пригадати, чого не вистачає, або що нове з’явилось).

- Опис місцевості по пам’яті.

Корекція недостатнього рівня слухової пам’яті

- Ланцюжок. Гра, трохи схожа на зламаний телефон, але тут слова називаються вголос і виразно. Просто кожен гравець називає на одне слово більше. Так перша дитина говорить одне слово, друга повторює це слово і додає своє, третя повторює ці два слова і додає третє своє.

- Так чи ні.

Дітям читається невеличке оповідання. Далі психолог буде щось стверджувати на основі змісту цього оповідання, а діти відповідатимуть так це, чи ні. Наприклад. Була весна. Яскраво світило сонце. На галявині цвіли гарні квіточки. Над ними літали метелики. Перший був жовтим, другий – червоним, третій – коричневим, а четвертий – більшим. Метеликам було весело. Вони раділи сонцю і теплу.

Трапилось це весною – Так.

Сонце світило яскраво – Так.

На галявині росли гарні кущі – Ні.

Над ними літали пташки – Ні.

Метеликам було весело. – Так.

Вони раділи веселі – Ні.

Література

1.Вельвовский И.З. Руководство по психотерапии: Ташкент, 1979.

2.Вид В.Д., Воловик В.М., Гончарская Т.В., Днепровская С.В. Методы групповой психотерапии. Л., 1982.

3.Захаров В.П., Хрящев Н.Ю. Социально-психологический тренінг: Учебн. Пособие: Л., 1979.

4.Исурина Г.Л. Групповые методы психотерапии и психокорекции: Л., 1983.

5.Осипова А. А. Общая психокоррекция М.: ВЛАДОС, 2001.

6.Петровский A.B. К разработке социально-психологического похода и групповой психотерапии: Л., 1975.

7.Цимбалюк І.М. Психологічне консультування й корекція, - К.: Професіонал, 2005 p., 696 с.