Методика работы практического психолога 11
План
1. Класифікація психодіагностичних методик та критерії їх оцінювання
2. Психодіагностограми, їх зміст і етапи побудови
3. Зміст, мета та завдання психопрофілактичної роботи практичного психолога
Використана література
1. Класифікація психодіагностичних методик та критерії їх оцінювання
В даний час створені і практично використовуються безліч психодіагностичних методів. На початку ХХ ст. в психодіагностиці як науці були визнані і прийняті вимоги, що пред'являються до найбільш розвинутих сучасних наук, напр. фізиці. Це вимоги операціоналізації і верифікації.
Операціналізація - припускає вказівки на практичні дії або операції, які може виконати будь-який дослідник, щоб переконатися в тому, що певне в понятті явище володіє саме тими властивостями, які йому приписуються.
Верифікація - тобто всяке нове поняття, що вводиться в науковий оборот і претендуюче на науковість, повинне пройти перевірку на його непустоту, тобто на реальність існування явища, визначуваного цим поняттям.
Саму загальну схему класифікації психодіагностичних методів можна уявити у вигляді наступної схеми:
Класифікація психодіагностичних методів
Короткі характеристики психодіагностичних методик
1.Бланкові методики - складають більшість з них. В них випробовуваному пропонують серію думок або питань. По отриманих відповідях судять про психологію випробовуваного.
Ці методики прості для розробки, використовування і обробки результатів.
2.Опитувальні методики - займають друге місце по частоті застосування. В них випробовуваному задають усні питання, відзначають і обробляють його відповіді.
Недоліки:
суб'єктивність, яка виявляється як у виборі самих питань, так і в інтерпретації відповідей на них;
ці методики важко стандартизувати, а отже, добитися високої надійності і порівнянності результатів.
1.Малюнкові психодіагностичні методики - використовують створені випробовуваним малюнки, які можуть мати тематичний або спонтанний характер. Іноді використовується прийом інтерпретації випробовуваним готових зображень.
2.Проективні методики - у свою чергу можуть бути бланковими, опитувальниминими, малюнковими. Застосовуються все частіше, т. до. методики цієї групи найбільш валідні і інформативні.
3.Об'єтивно-маніпуляційні методики - в яких вирішувані випробовуваними задачі пропонуються їм у формі реальних предметів, з якими належить щось зробити, - зібрати, виготовити, розібрати і т.п.
Більш розгорнену класифікацію психодіагностичних методик можна уявити, виділивши інші критерії (див. табл.)
Класифікація психодіагностичних методик
| Критерій | Найменування методики | Коротка характеристика методики |
| 1 | 2 | 3 |
| За типом застосовуємих задач | Опитувальні | Використовуються питання, що адресуються випробуваним |
| Стверджувальні | Використовуються думки або ствердження, з якими випробуваний повинен погодитись або не погодитись | |
| Продуктивні | Застосовують власну творчу продукцію випробуваних – вербальну, образну | |
| Дієві | Завдання виконати деякий комплекс практичних дій | |
| Фізіологічні | Психодіагностика на основі аналізу мимовільних фізичних або фізіологічних реакцій організму | |
| За адресатом використовуваного тестового матеріалу | Свідомі | Апелюють до свідомості випробуваного |
| Несвідомі | Направлені на мимовільні реакції людини | |
| По формі представлення тестового матеріалу випробуваним | Бланкові | Тестовий матеріал в письмовій або іншій знаковій формі (малюнок, схема і т.п.) |
| Технічні | Тестовий матеріал в аудіо-, відео-, або кіноформі, або ч/з інші технічні засоби | |
| Сенсорні | Тестовий матеріал у вигляді фізичних стимулів, безпосередньо адресованих до органів чуття | |
| За характером даних, що використовуються для висновків про результати психодіагностики | Об’єктивні | Використовуються показники, що не залежать від свідомості та бажання випробуваного чи експериментатора |
| Суб’єктивні | Використовуються показники, що залежать від свідомості та бажання випробуваного чи експериментатора (приклад – інтроспекція) | |
| За наявністю в методиці тестових норм | Мають тестові норми | – |
| Не мають тестові норми | – | |
| Мономірні | В них діагностується та оцінюється одна якість або властивість |
Тести - стандартизовані методики психодіагностики, що дозволяють отримати зіставні кількісні і якісні показники ступеня розвинутстії властивостей, що вивчаються.
Стандартизованість методики - тобто вона повинна застосовуватися завжди і скрізь однаковим чином, від початку ситуації до способу інтерпретації результатів.
Зіставність - тобто оцінки, одержувані за допомогою тесту можна порівнювати один з одним незалежно від того, де, коли і ким вони були отримані.
Класифікація тестів
| Ознака групи | Назва виду тесту | Коротка характеристика виду тесту |
| По предмету тестування (яка якість оцінюється) | Інтелектуальні | Призначені для оцінки рівня розвитку мислення (інтелекту) людини та окремих когнітивних процесів – сприйняття, увага, уява, пам’ять, мова |
Особистісні | Пов’язані з психодіагностикою стійких інд. особливостей людини, визначаючих її поступки – темперамент, характер, мотивації, емоції, здатності | |
Міжособистісні | Оцінюють людські відносини в різноманітних соціальних групах | |
| За особливос-тями використо-вуємих задач | Практичні тестові завдання | Завдання і вправи, які випробуваний повинен виконати, практично маніпулюючи реальними предметами та їх замінниками. |
| Образні завдання | Вправи з образами, картинками, малюнками, схемами припускають активне використання уяви. | |
| Вербальні тести | Завдання на оперування словами, визначення понять, умовиводів, порівняння об’єму і змісту різних слів, і т.п. | |
| За об’єктом оцінки | Процесуальні | Досліджують який-небудь психологічний або поведінковий процес запам’ятовування, процес міжособистісної взаємодії в групі |
| Тести властивостей | Діагностика більш-менш стабільних психологічних якостей людини – риси особистості, властивості темпераменту, здібності та ін. | |
| Особлива група | Проективні тести | Засновані на побічній оцінці психологічних якостей людини. Оцінка – результат аналізу сприйняття та інтерпретації людиною деяких багатозначних об’єктів, напр. безформенних плям, незавершених речень і т.д. |
До тестів, як методів точної психодіагностики пред'являється ряд особливих вимог. Це:
1.Соціокультурна адаптованість тесту - відповідність тестових завдань і оцінок особливостям культури, що склалися в суспільстві, де даний тест використовується, будучи запозиченим в іншій країні.
2.Простота формулювань і однозначність тестових завдань - в словесних і інших завданнях тесту не повинно бути таких моментів, які можуть по-різному сприйматися і розумітися людьми.
3.Обмежений час виконання тестових завдань - повний час виконання завдань психодіагностичного тесту не повинен перевищувати 1,5-2 годин, так як зверх цього часу людині важко зберегти свою працездатність на достатньо високому рівні.
4.Наявність тестових норм для даного тесту - репрезентативні середні показники по даному тесту, - тобто показники, що представляють велику сукупність людей, з якими можна порівнювати показники даного індивіда, оцінюючи рівень його психологічного розвитку.
5. Норма тесту - середній рівень розвитку великої сукупності людей, схожих на даного випробовуваного по ряду соціально, - демографічних характеристик.
Особливі вимоги, що пред'являються до психодіагностичних методик
Для упевненості в достовірності результатів психодіагностичних досліджень необхідно, щоб використовувані психодіагностичні методи були науково обґрунтовані, тобто відповідали ряду вимог.
Такими вимогами явилися
1. Валідність - "повноцінність", "придатність", "відповідність".
Є декілька різновидів валідності.
Валідність теоретична - визначається по відповідності показників досліджуваної якості, одержуваних за допомогою даної методики, показникам, одержуваним за допомогою інших методик.
Теоретичну валідність перевіряють по кореляціях показників однієї і тієї ж властивості, одержуваних за допомогою різних методик, що спираються або витікаючих з однієї і тієї ж теорії.
Валідність емпірична - перевіряється по відповідності діагностичних показників реальній поведінці, спостережуваним діям і реакціям випробовуваного. По критерію емпіричної валідності методику перевіряють шляхом порівняння її показників з реальною життєвою поведінкою людей.
Валідность внутрішня - означає відповідність завдань, що містяться в методиці, субтестів, думок і т.п. загальній цілі і задуму методики в цілому. Вона вважається внутрішньо не валидною, коли все або частина питань, завдань або субтестів виміряють не те, що вимагається від даної методики.
Валідність зовнішня - приблизно те ж, що і емпірична валідність, але тут йдеться про зв'язок між показниками методики і найбільш важливими зовнішніми ознаками, що відносяться до поведінки випробовуваного.
Валідність методики перевіряється і уточнюється в процесі неї достатньо тривалого використовування.
Критерії валідності:
Поведінкові показники - реакції, дії і вчинки випробовуваного в різних життєвих ситуаціях.
Досягнення випробовуваного в різних видах діяльності: учбовій, трудовий, творчій і ін.
Дані про виконання різних контрольних проб і завдань.
Дані, отримані від інших методик, валідність яких або зв'язок з даною методикою вважаються достовірно встановленими.
2.Надійність - характеризує можливість отримання за допомогою даної методики стійких показників.
Надійність психодіагностичної методики можна встановити двома способами:
oшляхом порівняння результатів, одержуваних по цій методиці різними людьми
oшляхом порівняння результатів, одержуваних по одній і тій же методиці в різних умовах.
1.Однозначність методики - характеризується тим, в якому ступені одержувані з її допомогою дані відображають зміни саме і лише тієї властивості, для оцінки якого дана методика застосовується.
2.Точність - відображає здатність методики тонко реагувати на щонайменші зміни оцінюваної властивості, що відбуваються в ході психодіагностичного експерименту. Чим точніше психодіагностична методика, тим тонше з її допомогою можна оцінювати градації і виявляти відтінки якості, що виміряється, хоча в практичній психодіагностиці не завжди вимагається дуже високий ступінь точності оцінок.