Методика работы практического психолога 9
План
1. Консультативна робота практичного психолога з учителями, класними керівниками та адміністрацією школи
2. Робота практичного психолога з сім’ями учнів
3. Психологічна допомога дітям у кризових станах
Використана література
1. Консультативна робота практичного психолога з учителями, класними керівниками та адміністрацією школи
Основне завдання психолога в роботі з учителями заключається в тому, щоб допомогти їм організувати навчальний процес, як процес вільного, особистого розвитку кожного учня в міру його індивідуальних можливостей та інтересів, щоб кожний учень стаючи дорослим ставав суб’єктом цього процесу: сприймав зовні задані цілі навчання як свої особисто значимі, приймав активну непослідовну участь в плануванні своєї навчальної діяльності, в здійсненні певних планів, в контролі, оцінці і корекції результатів навчання – свого і своїх товаришів у класі. Усього цього психолог добивається шляхом активної пропаганди сучасних психолого-педагогічних теорій навчання, розвитку і виховання, ретельного вивчення ходу навчального процесу з точки зору характеру навчальної діяльності школярів, мотивації цієї діяльності, її виховних і розвиваючих результатів. При цьому психолог не вміщується в питання часткової методики навчання, використаної вчителями.
Велику увагу психолог приділяє вивченню характеру взаємовідносин і взаємодій вчителів з вихованцями, а також навчаючих між собою. Він добивається, щоб взаємовідносини стали гуманними, демократичними, направленими на здійснення цілей виховання і особистісного розвитку школярів.
Психолог також вивчає міжособистісні взаємовідносини у вчительському колективі, і турбується про покращення особистих і ділових взаємовідносин.
Особливу увагу шкільних психолог приділяє підвищенню психолого-педагогічної культурі вчителів, їх професійній самовпевненості, розвитку у них особистого і професійного самопізнання, постійної рефлексії діяльності і поведінки.
Для цього, шкільний психолог організовує постійно діючий семінар вчителів, на якому обговорюються різноманітні психолого-педагогічні проблеми роботи учителів. В процесі обговорення психолог знайомить учителів з найновішими психологічними теоріями і положеннями в обговорених питаннях, проводить тренінги і консультації в окремих питаннях, які виникають у вчителів.
Психолог повинен інформувати адміністрацію про результати своєї діяльності і давати рекомендації як по корекції роботи самої адміністрації, так і роботи відповідних вчителів. Особливу турбот шкільний психолог проявляє в роботі класних керівників (вихователів), допомагає їм в складанні планів виховної роботи, в її проведенні. Важливою роботою класного керівника являється організація і керівництво учнівським самоуправлінням. Для того, щоб учні стали суб’єктами навчально-виховного процесу, щоб створити у школі і в кожному класі нормальний, діловий і мажорний психологічний клімат, сформувати і закріпити в школі добрі традиції, засобом вирішення цих задач є розвиток загального і навчального самоуправління. Тому, шкільний психолог разом з директором школи і класними керівниками розробляють розумну систему такого самоуправління. Особливу увагу він приділяє розвитку різноманітних форм учнівського самоуправління в класах, тому що, саме цей вид самоуправління забезпечує перетворення навчання в могутні засоби виховання і особистого розвитку школярів. Звичайно, у реальному шкільному житті психологу приходиться займатися і іншою роботою: читати лекції, проводити консультації, проводити навчальні заняття з курсу психології там, де цей предмет введений в навчальний план школи та інше.
Досвід шкільних психологів, які працюють з програмою даної концепції, показують, що шкільний психолог стає однією із центральних і найбільш поважних фігур педагогічного колективу школи.
Шкільного психолога потрібно розуміти як члена педагогічного колективу, який реалізує свої спеціальні можливості не прямо на школярах, а через учителів, класних керівників, адміністрацію школи, а також через учнівське самоуправління. Розроблена концепція заснована якраз на цій точці зору.
Що ж стосується концепції І.В. Дубровіної, то А.М. Мойсєєв, маючи це на увазі, говорив, що ставка на психолога, здатного в одиночку розв’язати проблеми сотні школярів, просто неможлива. Він вважав, що тактика дій шкільного психолога виражається в наступному: курс на взаємодії і співпраці з учителями, від аналізу педагогічної практики до її психологічного пояснення, до загального з педагогами пошуку корекційних мір і знову до практики. Тому, ця концепція рекомендує різні види роботи шкільного психолога.
На серпневій педагогічній раді школи психолог ставить завдання про налагодження нормальних відносин з батьками учнів і рекомендує прийняти наступні правила:
1.Вчителі ніколи не повинні жалітися батькам на їх дітей і просити прийняти „певні міри”.
В необхідних випадках зустріч з батьками може проводитись як ділове, дружнє обговорення проблем, які пов’язані з поведінкою учня чи з необхідністю розвитку або корекції деяких його особистих якостей.
2.Вчителі не повинні писати будь-які замітки в щоденники учнів, виставляти там „двійки”, навіть якщо учень їх отримав (тому що „двійка” – це попередження вихованцю про відставання у знаннях і ліквідації цих відставань, для чого до нього причіплюється учень-консультант з того ж чи із старшого класу).
3.Батьківські збори необхідно проводити як збори партнерів і на них не торкатися успіхів і невдач окремих учнів.
4.Потрібно залучати батьків до участі в проведенні позаурочних занять дітей в інтересах шляхом організації невеликих кружків, заняття яких проводиться вдома одного із батьків і під їхнім керівництвом.
5.Батьків можна зацікавити для проведення будь-яких бесід з учнями, для організації і проведення екскурсій, походів, свят та інше. Шкільний психолог постійно слідкує за здійсненням усіма вчителями цього рішення педагогічної поради.
Практичний психолог працює у тісній взаємодії з педагогічним колективом і керівниками навчально-виховного закладу, батьками учнів. Найважливішою умовою ефективної роботи психологічної служби є правильне розуміння психологом і педагогом (викладачем, вихователем, майстром виробничого навчання) суті їхньої професійної взаємодії. Взаємодоповнюваність позицій психолога й педагога у ставленні до учня, тісне співробітництво між ними слід розглядати як необхідну умову успішної роботи служби.
У процесі своєї роботи психолог школи розв’язує такі завдання:
Консультує адміністрацію школи, педагогів, вихователів з проблем навчання і виховання учнів, педагогіки співробітництва;
Сприяє підвищенню психологічної культури педагогів, керівників, вихователів проведенням індивідуальних і групових консультацій, участю в педрадах, методоб’єднаннях, практичних завдань;
Допомагає педагогам планувати навчально-виховні заходи на основі психологічних особливостей дітей;
Бере участь у консультуванні педагогів при розробці професіограм і психограм, які використовують під час профвідбору;
Дає поради керівникам і педагогам шкіл з питань обладнання навчальних кабінетів класів, робочих місць керівників, виробничих майстерень, виготовлення стендів, тренажерів, наочного приладдя, враховуючи вимоги інженерної психології та ергономіки;
Консультує педагогів і майстрів з питань розробки і застосування передових психолого-педагогічних технологій;
Надавати необхідну допомогу адміністрації та педагогічному колективу у вирішенні основних питань, пов’язаних із забезпеченням повноцінного психічного розвитку учнів, індивідуального підходу до них.