Методика работы практического психолога 4

1. Заходи психопрофілактичної роботи

Завдання цього напрямку зумовлюються необхідністю формування у педагогів потреби в психологічних знаннях, прагнення використовувати їх у роботі з учнями, створити умови для повноцінного психічного розвитку дітей на кожному віковому етапі, своєчасно запобігати можливим відхи­ленням у становленні особистості, її інтелекту. Крім того, завданнями психопрофілактики є навчання учнів основам психологічних знань, які вони можуть використовувати у процесі самовиховання.

Психопрофілактична робота проводиться з членами педагогічного колективу, керівниками навчально-виховних закладів, батьками та іншими дорослими, які впливають на формування особистості вихованця.

Працівники психологічної служби з метою психопрофілактики здіснюють слідуючі заходи;

- беруть участь у прийомі дітей у перший клас / учнів на 1 курс ПТУ/, визначають психологічну готовність до навчання в школі і ПТУ з метою своєчасного виявлення можливих відхилень у психічному розвитку та їх корекції; радять батькам методи занять із своїми дітьми для ліквідації "Прогалин у підготовці до школи і ПТУ; спільно з педагогами створюють програми індивідуальної роботи з учнями з метою їх кращої адаптації до навчання в школі і ПТУ, забезпечення гармонійного розвитку в процесі шкільного навчання й формування особистості майбутнього робітника певної професії в ПТУ;

- проводять психологічне обстеження учнів під час переходу з початкових класів у середні, з середніх - у старші і ПТУ, намітивши на основі цього спільно з педагогами, вихователями,батьками програму індивідуальної роботи з учнями;

- запобігають психологічному перевантаженню учнів і нервовим стре­сам, пов'язаним з умовами життя, виховання та навчання;

- організовують педагогічні консіліуми з метою аналізу поведінки й розвитку учня для найповнішого розкриття його індивідуальних особли­востей, нахилів, здібностей;

- проводять роботу із створення сприятливого психологічного клімату в школі, ПТУ, а саме:

- оптимізують форми спілкування в педагогічному колективі, допо­магають поліпшити взаємини учнів з ровесниками і дорослими;

- проводять заняття і консультації з учнями, педагогами, батьками керівниками з проблем спілкування;

- здійснюють аналіз плану виховної роботи, виховних заходів з точки зору відповідності віковим особливостям учнів, актуальним завданням їх розвитку і становлення особистості.

Однак досвід показує, що значення психопрофілактики, в порів­нянні з іншими компонентами змісту роботи шкільного психолога, на місцях недооцінюється. Ці форми роботи страждають невизначеністю, деколи губляться серед інших заходів. Часто виявляється, що в плані роботи шкільного психолога на рік завдання психопрофілактичної роботи не передбачені взагалі. Зокрема, описуючи зміст роботи шкільного психолога в загальноосвітній шкот, Р. Кореновська-Марич твердить, що численні проблеми в школі, які трапляються психологу-практику, спрямовують його діяльність у трьох головних напрямках:

1. Психолого-діагностична і корекційна робота з учнями (складання психологічних карт; проведення консультацій, психотренінгів, позашкільної роботи).

2. Психолого-педагогічна просвітницька робота з батьками.

3. Науково-інформаційна психолого-педагогічна робота з учителями (тематичні виступи на педагогічних радах, консультативна робота з класними керівниками, ведення постійнодіючого психологічного семінару тощо) [СДЛК, ст 51]/

Отже, аналіз методичної літератури та досвіду роботи шкільних психологів свідчить, що до основних форм діяльності, які прямо чи опосередковано стосуються психопрофілактики в умовах сучасної школи, переважно відносять: 1) проведення регулярних психологічних обстежень дітей під час вступу до навчального закладу, переході з початкової школи до школи другого та третього ступеня 2) моніторинг особливостей педагогічного спілкування в системах “дорослий – дорослий”, “дитина – дитина”, “дорослий – дитин”, налагодження сприятливого соціально-психологічного клімату в школі; 3) проведення заходів, щодо попередження перевантажень, виникнення перевтоми в учнів і вчителів. Для останніх рекомендується влаштовувати заняття з елементами активного соціально-психологічного навчання, котрі покликані розвивати комунікативну компетентність педагогів.

В сучасних умовах пропаганда й організація здорового способу життя учнів і вчителів є однією з найважливіших складових просвітницької та психопрофілактичної роботи шкільного психологом, а його участь у реалізації психолого-педагогічних проектів цього спрямування - одна з основних її форм. Це передбачає включення в зміст шкільної психопрофілактики не лише заходів із попередження відхилень у становленні особистості, а й організацію роботи зі сприяння розвитку психологічної культури школярів, що дозволяє зміцнювати при цьому "гуманістичні орієнтири та конструктивні (позитивні) засади (потенціал) людського "Я" (Яценко Т., Кміт Я., Драгун В., 1996, 10).

Оскільки на шляху втілення шкільними психологами психопрофілактичної роботи у всій її повноті нині існує багато труднощів, їх слід об’єднати в три основні групи.

1. Труднощі, пов’язані із сучасним станом професійної підготовки шкільних психологів і недостатнім рівнем їхньої професійні культури. Зазначмо, що психопрофілактика - це "малорозроблений вид діяльності шкільного психолога, хоча її важливість визнається всіма вченими та практиками, які мають стосунок до шкільної психологічної служби" (Рабочая книга школьного психолога, 1991, 44). Цей вид діяльності вимагає самостійної творчої ініціативи, високого розвиті прогностичних здібностей і передбачає ґрунтовну фахову підготовку з основ профілактичної психології та превентивно освіти.

2. Труднощі пов’язані з існуючими суперечностями в становленні психологічної теорії та практики, які зумовлюють стан розвитку профілактичної психології взагалі. Ці перешкоди певною мірою спричиняють недостатній рівень сформованості основній практичних навичок шильних психологів у зазначеній галузі

3. Третя група труднощів у налагодженні психопрофілактичної роботи пов’язана із сучасними проблемами управління школою.

Зрозуміло, що організація психопрофілактичної роботи, яка у свою чергу тісно переплітається з медико-соціальною профілактикою в навчальному закладі, вимагає чіткої координації зусиль практичного психолога і шкільного лікаря, а також зацікавленої участі учителів валеології, класних керівників та інших учасників педагогічного процесу. Однак школа ще не отримала спеціальних методичних розробок, які б допомагали налагоджувати творче співробітництво практичного психолога і педагогів школи, застосовувати нові форми педагогічного спілкування в розв'язанні назрілих професійних проблем, зокрема, що стосуються зміцнення здоров’я школярів. [С.Д.Л-К, ст. 54-55]

Психолого-педагогічна профілактика з метою організації здорового способу життя школярів охоплює три основні стадії: первинну, вторинну, третинну. Якщо первинна психолого-педагогічна профілактика особливо щільно пов'язана з соціальною та соціально-медичною профілактикою, а вторинна - з медико-соціальною, то третинна виступає як вдале поєднання медичних, педагогічних і психопрофілактичних заходів.

Профілактичні програми з метою організації здорового способу життя школярів розраховані на масові, групові (на першій і другій стадії), та на переважно групові або індивідуальні (на другій або третій стадії) форми впровадження.

Вважаємо, що особливості розгортання стадії психолого-педагогічної профілактики теж варто розглянути в згаданій логіці, тобто у відповідності до ЇЇ видів і завдань. Ці залежності подані у вигляді таблиці.

Стадії психолого-педагогічної профілактики у відповідності до її видів та завдань