1. Незалежна змінна в експерименті

Змінна являє собою будь-який аспект дійсності, який можна зміни­ти, виявити ці зміни і зафіксувати їх в експерименті. Розрізняють такі види змінних:

• незалежна змінна, яку змінює експериментатор з метою переві­рити її вплив на інший аспект дійсності;

• залежна змінна — аспект дійсності, який змінюється у відповідь на введення незалежної змінної;

• проміжні змінні (інша назва -- змінні-модератори) -- фактори, які опосередковують вплив незалежної змінної на залежну, зокрема вік, стать, соціальний статус, фізіологічний чи психологічний стан досліджуваних тощо; ці ж змінні можуть виступати як незалежні у ди­ференціально-психологічних дослідженнях, наприклад, коли виявля­ється залежність певних психічних якостей від статі, статусу, віку до­сліджуваного тощо;

• змінні, що контролюються (інша назва побічні змінні) - ті умови, які під час експерименту не повинні змінюватися, щоб не пору­шити логіку виведення причинно-наслідкового зв'язку з тим, щоб ди­наміку залежної змінної можна було пояснити дією саме незалежної змінної, а не інших факторів.

Проміжні змінні й змінні, що контролюються, які відіграють сут­тєву роль у встановленні причинно-наслідкових зв'язків між незалеж­ною і залежною змінними, називають додатковими змінними. Обрані рівні додаткових змінних визначають можливість подальших уза­гальнень (ті рамки, в яких діють установлені закономірності) і, таким чином, обмежують можливість перенесення отриманих в експеримен­ті даних на більш широкі ситуації, відмінні від заданих.

Отже, можна сказати, що експеримент є методом вивчення впли­ву незалежної змінної на залежну за умови врахування проміжних і контролю (тобто дотримання константних характеристик) побічних змінних.

В основу експериментальної психології, за К. Левіном, покладено формулу

B=f(P,S),

де В — поведінка, P — особистість, S — ситуація, тобто в експеримен­ті забезпечується можливість передбачити поведінку особистості в певній ситуації.

Незалежними змінними, згідно з цією формулою, в експерименті можуть бути, по-перше, варіації ситуації:

• зміни в навколишньому середовищі (фізичному, коли змінюють­ся сенсорні й просторово-часові умови, соціальному, коли задається присутність чи відсутність експериментатора або інших людей, соціа­льно-психологічному, коли задаються особливості спілкування і взає­модії досліджуваного й експериментатора або групи досліджуваних тощо);

по-друге, варіації особистості:

• спровоковані зміни (біологічні, коли здійснюється вплив на фізіо­логічні чи психофізіологічні показники, наприклад, через вживання ліків, і психологічні, коли здійснюється вплив на установки чи мотива­цію, наприклад, через класичне підкріплення — матеріальну зацікав­леність);

При цьому незалежні змінні можуть бути кількісними (наприклад, кількість повторень, необхідних для запам'ятовування певного мате­ріалу) або якісними (наприклад, система виховання).

Слід зауважити, що саме експериментальний контроль забезпечує достовірність виведення залежності, що емпірично перевіряється, з точки зору відхилення інших правдоподібних пояснень. Експеримен­тальний контроль здійснюється не тільки у разі контролю незалежних і побічних змінних, з метою попередження їхнього змішування, а й у плануванні як побудові експериментальних схем пред'явлення рівнів незалежної змінної, у заданні/зміні типів змінних з точ­ки зору їхньої відповідності реальним умовам і, відповідно, різних ти­пів експериментів, а також у статистичному контролю на рівні даних.

При цьому контроль незалежної змінної у класичному експери­менті є активним, тобто здійснюється через активне маніпулювання, коли експериментатор безпосередньо впливає на рівень незалежної змінної, наприклад, зменшує чи збільшує силу подразника, або, в окремих дослідженнях, пасивним, і здійснюється опосередковано за рахунок підбору груп, що відрізняються за певним показником; тоді за умови однакового експериментального впливу на ці групи різниця результатів у значеннях залежної змінної може бути пояснена саме відмінністю груп за цим показником.

Якщо в експерименті досліджується вплив кількох рівнів незалеж­ної змінної на залежну, джерелом артефактів можуть бути так звані ефекти послідовності. Адже в цьому випадку рівні незалежної змінної утворюють ряд від найменших значень до найбільших. При цьому попередні експериментальні завдання можуть негативно або позитив­но вплинути на якість виконання наступних експериментальних зав­дань (коли, наприклад, тренування у виконанні експериментальних дій полегшує виконання наступних, перший рівень незалежної змін­ної виявляється в найбільш несприятливих умовах). Цей вплив може накопичуватися і приводити до залежності значень залежної змінної від позиції пред'явлення рівня незалежної змінної, а також вести до ефек­ту центрації, коли створюються найсприятливіші умови для дії рівнів незалежної змінної, що пред'являються в середині ряду (з огляду на те, що тільки цим рівням однаковою мірою відповідають і більш високі, і більш низькі рівні незалежної змінної).

Ефект послідовності при цьому контролюється шляхом нейтралі­зації дії порядку пред'явлення методом позиційного вирівнювання чи ротації (контрбалансування), який полягає в тому, що кожний дослі­джуваний отримує вплив не тільки АБ, а й БА (у даному випадку А і Б — рівні незалежної змінної, при цьому А менше Б). На жаль, такий прийом не дозволяє запобігти асиметричному впливу, коли вплив А на Б відрізняється від впливу Б на А. Тоді реальні відмінності між си­туаціями при реєстрації даних можуть перебільшуватися. Наприклад, А поліпшує Б, а Б погіршує А, тоді у випадку пред'явлення рівнів не­залежної змінної у порядку АББА умова Б отримує перевагу. Іноді для зменшення цього ефекту пропонують пред'явити послідовність АББА одному досліджуваному, а послідовність БААБ — другому. Іншим засобом подолання ефекту послідовності є рандомізація, коли відбувається пред'явлення стимулів у випадковому порядку і зміна цього порядку від серії до серії з надією на те, що непередбачувані змі­ни порядку стимулів взаємно нейтралізують один одного (порядок пред'явлення рівнів незалежної змінної обирається за таблицею випад­кових чисел). Цей засіб контролю використовується у випадку можливості проведення великої кількості дослідів.