Законность и правопорядок

1. ЗАКОННІСТЬ. ПРИНЦИПИ ТА ГАРАНТІЇ ЗАКОННОСТІ

ЗАКОННІСТЬ – це такий режим державного і суспільного життя, при якому забезпечується повне і незаперечне дотримання і виконання законів всіма без винятку установами, організаціями, посадовими особами і грома­дянами.

Принципи законності:

1. Верховенство законності.

2. Єдинство законності (по всій території держави).

3. Виконання законів в рівній мірі всіма суб’єктами права.

4. Пріоритет охорони прав громадян і свобод особи.

5. Невідворотність відповідальності за порушення законності.

Законність потребує певних засобів (гарантій), які могли б охороняти її від різних порушень (порушень законності).

ГАРАНТІЇ ЗАКОННОСТІ – це спеціально вироблені державою способи і засоби, при допомозі яких забезпечується законність в державі. Серед таких засобів важливе місце займають юридичні гарантії законності – передбачені законодавством спе­ціальні засоби реалізації, охорони і відновлення законності. Головні з них:

1. Наявність розгалуженої системи права. Воно є основою законності і водночас її гарантією, бо передбачає усі юридичні засоби реа­лізації, охорони і відновлення законності:

- зобов’язує усіх дотримувати законності (не порушувати її);

- визначає завдання і повноваження відповідним органам по охороні і забезпеченню законності.

2. Встановлення в самому законі санкцій за порушення закону.

3. Існування системи правосуддя. Виконуючи свою основну функцію – захист прав людини, суд стоїть на сторожі законності, а в разі порушення відновлює її.

4. Виконання вищого нагляду за дотриманням закону Прокуратурою Укра­їни.

5. Наявність різних інспекцій (податкова та ін.).

6. Закріплення в Конституції України того, що громадяни мають право брати участь в управлінні державними справами.

До інших гарантій законності можна віднести:

- виховні, ідеологічні, економічні, соціально-культурні, правоосвіт­ницькі заходи, які мають метою виховання високої правосвідомості у всіх членів суспільства;

- застосування усіх видів соціальної відповідальності.

2. ПОНЯТТЯ ПРАВОПОРЯДКУ

ПРАВОПОРЯДОК – це впроваджена суспільством система правовідносин, що встановлена в інтересах забезпечення державної дисципліни і суспіль­ного життя в державі.

ПРАВОПОРЯДОК – це порядок суспільного життя, який утворюється за умов законності.

3. СОЦІАЛЬНА СУТЬ ПРАВОМІРНОЇ ПОВЕДІНКИ

ПОВЕДІНКА – це здійснення людиною усвідомлених дій або усвідомлена бездіяльність. Поведінка людини представляє собою єдинство зовнішніх проявів і психічної діяльності людини, тобто волевої діяльності, що ззовні спос­терігається, і свідомої діяльності, що полягає в усвідомленні своїх діянь.

Об’єктивна сторона поведінки виражається в зовнішній формі діянь особи, тобто в дії або бездіяльності.

Суб’єктивна сторона поведінки характеризується тим, як особа усвідомлює свої діяння, як відноситься до наслідків цих діянь.

Фактори поведінки: волевий, свідомий.

ПРАВОМІРНА ПОВЕДІНКА – це поведінка, яка відповідає принципам норм права.

ПРАВОМІРНА ПОВЕДІНКА – це така поведінка, яка є бажаною і допустимою з точки зору інтересів держави і суспільства, відповідає вимогам правових та інших соціальних норм і яка гарантуєть­ся та охороняється державою.

Для забезпечення правомірної поведінки держава здійснює два принци­пи:

1. Дозволяє те, що не заборонено законом.

2. Дозволяє тільки те, що прямо вказує закон.

Держава зацікавлена в правомірній поведінці.

Соціальна суть правомірної поведінки в суспільстві полягає в тому, що вона необхідна для здійснення правопорядку в державі. Правомірна по­ведінка вимагається від усіх без виключення членів суспільства для під­тримки державної дисципліни.

Зміст правомірної поведінки полягає в суспільно-корисному вико­ристанні суб’єктом своїх прав і здійснення ним своїх обов’язків для за­доволення громадських і особистих потреб і інтересів.