Понятие и виды рабочего времени по законодательству Украины

Характеристики работы

Курсовая

Количество страниц: 42

Платная работа

Цена: 300.00грн.

Заказать работу

ПЛАН

ВСТУП 3

РОЗДІЛ 1. ПОНЯТТЯ ТА ВИДИ РОБОЧОГО ЧАСУ ЗА ЗАКОНОДАВСТВОМ УКРАЇНИ 7

1.1. Поняття робочого часу як інституту трудового права та його складові 7

1.2. Види робочого часу 11

РОЗДІЛ 2. ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ РЕЖИМУ РОБОЧОГО ЧАСУ 19

2.1. Поняття, складові та загальна характеристика режимів робочого часу. 19

2.2. Особливості режиму роботи змінами та режиму з роздробленим робочим днем 21

2.3. Правове регулювання гнучкого графіку роботи 23

2.4. Режим з вахтовим методом організації робіт 26

2.5. Особливості ненормованого робочого дня та надурочних робіт 27

2.6. Облік робочого часу 31

ВИСНОВКИ 34

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ 37

ДОДАТОК 39

ВСТУП

Актуальність теми. Кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку особа вільно обирає або на яку вільно погоджується. Так зазначається в Основному законі нашої держави – Конституції України. Ця норма ввійшла в наше законодавство із Загальної декларації прав людини 1948 року. Людина, як індивід в структурі суспільства має право на вільне обрання праці чи вільне погодження на неї тобто право вільно розпоряджатися своїми здібностями до творчої та продуктивної праці. Крім того це право також означає і право особи взагалі не займатись трудовою діяльністю, при цьому не маючи наслідком будь яку юридичну відповідальність за це [19]. 

Людина може працювати і отримувати за це прибуток, працювати і не мати винагороду за свій труд (виготовлення керамічних виробів і для особистого вжитку, а не для продажу, зайняття благодійною діяльністю та інше) або ж взагалі не працювати. В основному населення працездатного віку нашої держави відноситься до категорії зайнятого населення. Але складна політична та економічна ситуація, яка існує на сьогодні в країні, значні зміни в економічному житті спонукають громадян не лише працювати на декількох роботах і після досягнення ними пенсійного віку, а й займатись нелегальною трудовою діяльністю та емігрувати на території інших держав для покращення свого фінансового стану[20]. 

Праця є основою будь якої людської діяльності, що спрямована на задоволення матеріальних та моральних її потреб. З приводу цього у сфері виробництва виникають відносини, найчастіше трудові правовідносини між працівником та роботодавцем на підставі укладення трудового договору між ними, де зазначається використання найманої праці працівника. Взаємовигідні умови цієї співпраці сприятимуть задоволенню найнеобхідніших потреб людини. Для того, щоб найбільш ефективно використовувати людську працю, держава на законодавчому рівні встановлює граничну тривалість робочого часу, мінімальну кількість часу, яка потрібна людини для відпочинку, пільги, гарантії, компенсації для працівників, що чітко визначено Конституцією України (ст.45). 

Після здобуття Україною незалежності, поступово розвивався інститут приватної власності, який в свою чергу потягнув за собою ряд проблем, що стосувалися граничних норм тривалості робочого часу. Передумовою цих проблем була готовність окремих працівників працювати понад встановлену норму за умови збільшення їх заробітної плати. Це зумовило внесення змін до українського законодавства по встановленню граничної межі тривалості робочого часу, яка не могла перевищувати 40 годин на тиждень. Ця норма сприяла захисту працівників від свавілля роботодавця і давала можливість адекватно оцінювати та оплачувати роботу працівника. Трудове законодавство нашої держави не дивлячись на чітке розмежування потребує поступових змін, оскільки Україна не стоїть на місці, відбувається швидкий розвиток відносин, змінюється стабільність політичного та економічного стану, а існуючі закони не завжди здатні врегулювати всі явища в країні на належному рівні. Тому проблема регулювання робочого часу є такою актуальною в Україні. 

Як процес цілеспрямованої дії на предмети зовнішнього світу, праця є основою будь-якої людської діяльності. Тільки завдяки праці люди можуть задовольняти свої матеріальні та моральні потреби. Для того щоб мати певні матеріальні блага, люди вступають у відповідні відносини з іншими людьми та організаціями з приводу виробництва і розподілу цих благ. Тобто виникають відносини у сфері виробництва, управління та розподілу, створюється власність на знаряддя та засоби виробництва, на результати праці. Основу цих відносин складають трудові правовідносини, тобто такі, які виникають між працівником і роботодавцем на підставі укладення між ними трудового договору з приводу використання найманої праці працівника. Але праця кожної особи буде ефективною тільки там і тоді, коли працівник матиме час не тільки для виконання своїх безпосередніх трудових обов’язків, але і час для відновлення працездатності, тобто час для відпочинку. 

Щоб якимось чином вирішити проблему ефективності використання людської праці, держава на законодавчому рівні визначає граничну тривалість робочого часу, мінімальні строки часу відпочинку, їх види, пільги, гарантії та компенсації для працівників, які працюють на роботах із шкідливими та небезпечними умовами праці, поєднують роботу з навчанням тощо. Чинне трудове законодавство України потребує значних змін. Адже Україна не стоїть на місці, відносини в нашій державі, як і в будь-якій іншій, постійно розвиваються, а закон часто-густо не здатний регулювати їх на належному рівні. Тому проблема законодавчого регулювання робочого часу є для України сьогодні актуальною. Мета курсовоїроботи - визначення та дослідження особливостей правового регулювання робочого часу як в цілому так і в окремих його складових.

Завдання, які необхідно вирішити для досягнення мети дослідження, наступні:

визначити поняття робочого часу та його види;

з’ясувати поняття та види режимів робочого часу;

з’ясувати винятковість особливих видів режиму робочого часу;

проаналізувати облік робочого часу;

визначити суть поденного і підсумованого робочого часу.

Об’єкт, предмет дослідження. Об'єктом дослідження даної курсової роботи виступає робочий час, як окрема категорія трудового права, що знаходить свій вияв в нормативних актах, які регулюють і визначають саме поняття робочого часу, його види та режими. Предмет дослідження –є самі правові приписи, що містять основи правового регулювання робочого часу та його особливості відповідно до законодавства України. Методологічна основа дослідження. В роботі використані загальнонаукові та прикладні методи дослідження, а саме: історичний, порівняльно-правовий, систематичний, логіко-юридичний, нормативно-правовий, історико-правовий, а також метод аналізу чинного трудового законодавства та особливостей його застосування. Джерельна база роботи складається із нормативно-правових актів, а саме: Конституції України, Кодексу законів про працю, законів України, постанов Кабінету Міністрів України, що регулюють питання правового регулювання режиму робочого часу. 

Структура роботи. Курсова робота складається з вступу, основної частини, яка містить чотири розділи, висновків, додатків та списку використаних джерел та літератури. Основна частина курсової роботи містить чотири взаємопов’язані розділи, змістовна структура яких побудована у відповідності до поставлених в роботі завдань. Робота виконана на 42 сторінках друкованого тексту, з них – 5 сторінок займають додатки.

Закрыть

Понятие и виды рабочего времени по законодательству Украины

Заказать данную работу можно двумя способами:

  • Позвонить: (097) 844–69–22
  • Заполнить форму заказа:
Не заполнены все поля!
Обязательные поля к заполнению «имя» и одно из полей «телефон» или «email»

Чтобы у вас была возможность удостовериться в наличии вибраной работы, и частично ознакомиться с ее содержанием,ми можем за желанием отправить часть работы бесплатно. Все работы выполнены в формате Word согласно всех всех требований относительно оформления работ.