Механизм и аппарат государства

4. за способом прийняття рішень:

одноособові, в яких рішення приймаються керівником особисто, який несе за нього персональну відповідальність;

колегіальні, в яких рішення приймаються після обговорення шляхом голосування (простою чи кваліфікованою більшістю голосів);

5. за територіальними межами діяльності:

центральні, рішення яких поширюються на всю територію та населення держави;

федеральні (характерно для федеративної держави), рішення яких поширюються на її суб'єктів;

місцеві, рішення яких поширюються на певну адміністративно­нотаріальну одиницю;

6. за змістом, напрямом діяльності:

законодавчі органи, які мають представницький характер та правотворчі функції;

виконавчі органи, які здійснюють виконавчо-розпорядчі функції;

судові органи, які мають незалежний характер, підкоряються лише закону і здійснюють функції правосуддя;

контрольно-наглядові органи, які здійснюють контрольно-наглядові функції;

До системи державних органів України належать:

1. орган законодавчої влади - Верховна Рада України;

2. глава держави - Президент України;

3. органи виконавчої влади, що поділяються на:

вищі (Кабінет Міністрів України);

центральні (міністерства, державні комітети, центральні - органи виконавчої влади зі спеціальним статусом);

місцеві (обласні, районні, міст Києва і Севастополя державні адміністрації, голови місцевих державних адміністрацій, відділи і управління обласних і районних державних адміністрацій, адміністрація державних підприємств, установ);

4. органи судової влади - Конституційний Суд України та суди загальної юрисдикції;

5. органи місцевого самоврядування, до яких входять:

сільська, селищна, міська рада;

сільський, селищний, міський голова;

виконавчі органи сільської, селищної, міської ради;

районні й обласні ради;

органи самоорганізації населення;

6. контрольно-наглядові органи, до яких належать:

Генеральна прокуратура та її органи на місцях;

податкові адміністрації, санітарні, контрольно-ревізійні та інші державні інспекції.

Як зазначалось вище, один із найважливіших принципів організації і діяльності державного апарату є принципи розподілу влади. Відповідно до нього передбачається, що для чіткого функціонування держави в ній мають існувати, незалежно одна від одної, законодавча, виконавча та судова влада. У теперішній час за вказаним принципом побудовані конституції багатьох держав.

5. Загальнотеоретична характеристика органів законодавчої, виконавчої та судової влади

Діяльність апарату держави засновується на принципі розподілу влади. Вказаний принцип визначає необхідність чіткого та повного визначення функцій органів держави, а також наявності системи стримувань та противаг, що забезпечують неможливість втручання однієї влади у діяльність іншої.

Визначеність повноважень органу держави передбачає необхідність з'ясування особливостей статусу державної структури на теоретичному рівні.

Законодавча влада - це одна з гілок державної влади, яка наділена повноваженнями щодо прийняття, зміни чи скасування законів.

Згідно з Конституцією України єдиним органом законодавчої влади в Україні є парламент - Верховна Рада України. Верховна Рада - парламент однопалатний, що обумовлено унітарним характером України. Верховна Рада України формується шляхом виборів народних депутатів, які здійснюють свої повноваження на постійній основі. Вони не можуть перебувати на державній службі або мати інший представницький мандат.

Основними функціями Верховної Ради України є:

1. представницька, тобто народ передає владу своїм представникам і уповноважує їх здійснювати державну владу, представляти весь український народ і виступати від його імені;

2. законодавча, тобто наявність законодавчих повноважень щодо внесення змін до Конституції України, прийняття законів, внесення до них змін, скасування або призупинення їх чинності, а також тлумачення їх положень;

3. установча, тобто участь парламенту у формуванні органів виконавчої та судової влади, формуванні власних парламентських структур, призначення або обрання на посади, звільнення з посад інших органів державної влади;

4. контрольна, тобто здійснення законодавчим органом контролю за діяльністю підзвітних йому державних органів - уряду, міністерств, відомств, прокуратури тощо, а також контроль за додержанням конституційних прав і свобод людини і громадянина та їх захист.

Кожна функція має свій особливий порядок, спеціальну процедуру здійснення.

Конституція України закріплює за Верховною Радою широке коло повноважень у різних сферах управління.

Найважливішими повноваженнями Верховної Ради України є:

1. у законодавчій сфері. Внесення змін до Конституції України, прийняття законів, затвердження Державного бюджету України;

2. у зовнішньополітичній сфері. Оголошення за поданням Президента України стану війни та укладання миру, ратифікація і денонсація міжнародних договорів;

3. у формуванні органів виконавчої влади. Призначення за поданням Президента України Прем'єр-міністра України й інших вищих посадових осіб;

4. у формуванні органів судової влади. Призначення третини складу Конституційного Суду України, обрання суддів загальної юрисдикції;

5. у здійсненні парламентського контролю. Контроль за діяльністю Кабінету Міністрів України, посадових осіб виконавчої влади, перевірка виконання законів, бюджетно-фінансовий контроль, парламентські розслідування тощо;

6. усунення Президента України з посади в порядку особливої процедури (імпічменту).

Законодавча влада, внаслідок свого представницького мандату, є найбільш політизованим інститутом влади на відміну від інших гілок влади - виконавчої і судової, відносно яких існує пряма конституційна заборона створення осередків політичних партій і здійснення політичної активності. Тому в органах законодавчої влади - парламентах, передбачається створення фракцій політичних партій, парламентської більшості та меншості тощо.