Механизм и аппарат государства

Тобто, механізм держави - це взаємодіюча, динамічна і реальна працююча система за допомогою якої функціонує держава, здійснюється управління суспільством.

Розуміння механізму держави, як системи всіх державних організацій, що здійснюють не тільки управління загальносуспільними справами, але й забезпечують життєдіяльність всього суспільства, показує не тільки характер держави, як політичної організації, але й її соціальну спрямованість. Такий підхід до визначення держави характерний для сучасного конституційного законодавства України. Так, у Конституційному договорі вказано у ст.1: “Україна є демократичною, соціальною, правовою державою, яка утворена на основі здійснення українським народом свого суверенного права на самовизначення, виражає волю народу і захищає інтереси своїх громадян”. Це дає змогу визначити межі впливу держави на суспільство не тільки у політичному, але й соціальному, економічному та інших аспектах. Ці межі можна визначити так: держава діє лише у тих сферах суспільного життя і у тих об'ємах, що не можуть бути вирішені і врегульовані громадянським суспільством самостійно для забезпечення своєї життєдіяльності і розвитку.

Виходячи з цього, можна визначити ті напрямки розвитку і вдосконалення, які характерні для механізму сучасної демократичної держави:

1.Наявність ефективно функціонуючого недержавного виробничого та невиробничого секторів;

2. Скорочення державного апарату, вдосконалення його структури та підвищення ефективності роботи;

3. Високий рівень професійної майстерності та фахової підготовки державних службовців;

4. Наявність ефективних механізмів контролю за діяльністю державних органів, підприємств та установ;

5. Чітка законодавча регламентація компетенції державних органів.

Між функціями держави та її механізмом зв'язок прямий і нерозривний. В силу того, що механізм якраз створюється для виконання функцій держави, останнім в цьому зв'язку належить визначальна роль. Органи держави і установи повинні пристосовуватися до функцій, які можуть змінюватися. Якщо, наприклад, в суспільстві отримують перевагу функції, що випливають з класових чи національних суперечок, то за цим неминуче виходять на перший план такі елементи механізму держави, як органи і установи насильства, примусу.

Єдиний і цілісний механізм держави диференціюється (розподіляється) на складові частини - органи, підсистеми. Між ними існує своя ієрархія: різні органи і підсистеми займають не однакове місце в державному механізмі, знаходяться у складних відносинах координації і субординації.

Структура механізму держави складається з таких елементів:

1. державні органи - це вид державних організацій, які наділені чітко визначеними державно-владними повноваженнями та не­обхідними матеріально-технічними засобами для виконання конкретних завдань і функцій держави в певній сфері суспільних відносин;

2. державні підприємства - це вид державних організацій, які безпосередньо реалізують завдання і функції держави у сфері матеріального виробництва. Вони створюються на основі держа­вної власності, мають самостійний баланс і статус юридичної особи, є суб'єктами підприємницької діяльності і несуть самос­тійну майнову відповідальність. До них слід віднести державні підприємства з виробництва товарів, надання послуг, торгівлі, громадського харчування тощо;

3. державні установи - це вид державних організацій, які безпо­середньо реалізують завдання і функції держави у сфері немате­ріального виробництва (освіта, культура, виховання, наука, охо­рона здоров'я, соціальне забезпечення). Вони, як правило, не є прибутковими і функціонують за рахунок коштів державного бюджету. До них слід віднести державні дошкільні дитячі уста­нови, школи, вищі навчальні заклади, лікарні, санаторії тощо.

1.2. Призначення механізму держави

Механізм держави виступає основним суб'єктом здійснення державної влади. Через державний апарат, його органи, держава здійснює покладені на нього задачі, впливає на стабілізацію і розвиток громадського життя, сприяє поглибленню демократії й організованості в країні, процвітанню і благополуччю населення. У визначених випадках державні функції можуть здійснювати і недержавні організації, якщо вони на те уповноважені державою.

Різні ланки механізму держави відіграють неоднакову роль у виконанні функцій держави. Одні з них головним чином націлені на функції, покликані забезпечити рішення чисто класових задач, а інші – на функції, спрямовані на виконання загальних справ, що випливають із природи суспільства. Тому іноді в механізмі держави розрізняють апарат примусу й апарат керування. Однак цей поділ дуже умовний.

Правові форми діяльності державного апарату мають юридичний характер: правотворчу, правозастосовну, правоохоронну, контрольно-наглядову, установчу.

Правотворча діяльність - форма діяльності компетентних органів держави зі встановлення, зміни або скасування правових норм. Ця діяльність охоплює підготовку проектів нормативних юридичних актів, їх прийняття та видання.

Правозастосовна діяльність - форма діяльності компетентних органів держави з реалізації правових норм. Ця діяльність охоплює організацію і контроль за додержанням правових норм.

Правоохоронна діяльність - форма діяльності компетентних органів держави з попередження правопорушень і притягнення правопорушників до юридичної відповідальності. Вона здійснюється з метою охорони і захисту правових норм шляхом застосування заходів юридичного впливу до правопорушників.

Для свого нормального функціонування механізм держави має потребу у відповідній матеріальній базі. Така база створюється за рахунок спеціально виділюваних з державного бюджету коштів, а також інших установлених законодавством надходжень.

Державні органи, які формують державний апарат, виконують наступні функції.

Виходячи з вищенаведених характеристик, ознак механізму держави можна визначити, що механізм держави – це система управління суспільством, різнобічними соціальними, економічними, політичними сферами і процесами, система здійснення державної влади за допомогою сукупності державних органів і установ, які виконують основні функції держави та вирішують завдання, які стоять перед державною на різних етапах її розвитку.