Формы соучастия в Уголовном праве и их определения в нормах Уголовного Закона
ЗМІСТ
ВСТУП 3
РОЗДІЛ І. ТЕОРЕТИКО - ПРАВОВІ ЗАСАДИ СПІВУЧАСТІ У КРИМІНАЛЬНОМУ ПРАВІ 6
1.1 Історичні передумови виникнення інституту співучасті у злочині 6
1.2 Поняття, ознаки співучасті у злочині за законодавством України 10
1.3. Види співучасників та їх відповідальність за вчинення злочину 14
РОЗДІЛ ІІ. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ФОРМ СПІВУЧАСТІ ЗА ЗАКОНОДАВСТВОМ УКРАЇНИ 22
2.1 Класифікація форм співучасті 22
2.2 Соціолого -психологічні та кримінологічні аспекти форм співучасті 25
РОЗДІЛ ІІІ. ОСНОВНІ НАПРЯМИ РЕФОРМУВАННЯ СПІВУЧАСТІ У ЗЛОЧИНІ 28
3.1 Кримінально-правова характеристика співучасників злочину за кримінальним законодавством іноземних держав. 28
3.2 Проблеми класифікації та шляхи вдосконалення форм співучасті у злочині 33
ВИСНОВКИ 40
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ДЖЕРЕЛ 43
ВСТУП
Актуальність теми. Зростання злочинності в Україні, особливо організованої, насильницької та корисливої, що спостерігається в останні роки,викликано низкою негативних чинників. Це ставить перед державою серйозні завдання боротьби із таким явищем. Тому необхідно впливати на припинення, зростання злочинності, а також її істотного скорочення.
Забезпечення захисту інтересів громадян і держави в процесі здійснення правосуддя не можливе без точної, відповідної до вимог закону кваліфікації скоєних злочинів. Тому є необхідність правильно кваліфікувати злочини, що скоєні кількома особами, які зустрічаються досить часто. Злочини скоєні в співучасті складають значну частину посягань на власність, зґвалтувань, деяких господарських та ін. злочинів. Співучасть в більшості випадків значно підвищує суспільну небезпеку злочинного посягання, тому розроблення інституту співучасті займає важливе місце в кримінальному праві, і особливо це стосується питання злочинної організації.
На даний час спостерігається активне поєднання кримінальних інтересів злочинців від економіки і так званих професійних (чистих) злочинців, їхня взаємодія, на противагу недавній протидії. Вчорашні "вимагачі" своєї частки від прибутку починають надавати злочинцям у сфері економіки певні послуги: охорона майна, особи, побутові послуги, в згодом і складніші - залякування або фізичне знищення конкурентів, розширення сфери реалізації не зовсім легальної продукції.
Об’єднання зусиль двох або більше осіб при вчиненні злочину підвищує небезпечність самого злочину, полегшує його вчинення і приховування. Коли діють дві або більше особи, то вони підтримують один одного, що, природно, полегшує їм вчинення злочину, дає можливість з більшим успіхом нейтралізувати опір жертви, втекти з місця події, приховати майно, здобуте злочинним шляхом, тощо. Ось чому у деяких випадках навмисна спільна кримінально-протиправна діяльність – співучасть – розглядається як кваліфікуюча обставина, що тягне за собою більш тяжку кваліфікацію злочину, або вважається обтяжуючою обставиною при призначенні покарання.
Об’єктом даного дослідження є суспільні відносини, що виникають під час співучасті у злочині .
Предметом дослідження є наукові погляди, ідеї, концепції і теорії, нормативно-правові акти України та практика їх застосування, зарубіжне законодавство щодо поняття, змісту, форм співучасті в Україні.
Метою дослідження є всебічний аналіз та характеристика правового регулювання співучасті у злочині, а також виявлення основних проблем форм співучасті у злочині та шляхи їх подолання.
Відповідно до поставленої мети було визначено наступні завдання:
- узагальнити історичні положення передумов виникнення інституту співучасті у злочині;
- розглянути поняття, ознаки співучасті у злочині за законодавством України;
- розкрити сутність видів співучасників та їх відповідальність за вчинення злочину;
- охарактеризувати форми співучасті під час вчинення злочину;
- проаналізувати соціолого-психологічні та кримінологічні аспекти форм співучасті;
- розкрити кримінально-правову характеристику співучасників злочину за кримінальним законодавством іноземних держав
- визначити основні недоліки та напрями вдосконалення класифікації форм співучасті у злочині.
Методологічну основу даної роботи склали загальнонаукові і спеціально-наукові методи дослідження. З числа загальнонаукових методів дослідження застосовувалися філософські, матеріалістичні методи пізнання суспільного розвитку, засновані на визнанні його об’єктивності і відомої закономірності. Із спеціально-наукових методів в даному досліджені, нами було використано метод порівняльного правознавства (порівняльно-правовий метод; метод комплексного аналізу; метод системного аналізу; метод конкретних соціологічних досліджень; метод формально-логічного тлумачення; історичний метод.