Наследование по закону

4. Відмова вад спадщини.

Як уже зазначалося, внаслідок відкриття спадщини у спадкоємців виникає право, а не обов'язок прийня­ти її. Тому спадкоємець може відмовитись від прийняття спадщини. Якщо спадкоємець не вчинив жодної з дій, передбачених статтею 549 ЦК України, дій, що свідчать про прийняття спад­щини, вважається, що він відмовився від спадщини. Спадко­ємець за законом або за заповітом може відмовитись від спад­щини і шляхом подачі про це заяви до нотаріальної контори за місцем відкриття спадщини. Таку заяву спадкоємець може по­дати протягом шестимісячного строку з дня відкриття спадщи­ни (ст.553 ЦК України). Разом з тим у законі передбачається можливість відмовитись від спадщини (також протягом шести місяців з дня її відкриття) на користь кого-небудь з інших спад­коємців, закликаних до спадкування за законом чи за заповітом, а також на користь держави, окремих державних, кооператив­них або громадських організацій.

Якщо спадкоємець за законом або заповітом відмовиться від спадщини, не зазначивши, на чию користь зроблена ця відмова (або відмовиться на користь осіб, не згаданих у першій частині ст.553 ЦК України), його частка переходить до спадкоємців За законом та розподіляється між ними в рівних частках. Те саме правило застосовується і до випадків, коли спадкоємець позбав­лений спадкодавцем права спадкування.

Якщо все майно спадкодавець заповідає призначеним ним спад­коємцям, частка спадкоємця, що відпав, переходить до інших спад­коємців за заповітом і розподіляється між ними в рівних частках.

Наприклад, якщо заповідач у заповіті зазначить, що предмети домашньої обстановки та вжитку він заповідає дочці, а автома­шину — сину, то в разі відмови сина від прийняття спадщини автомашина перейде до спадкоємців за законом (у тому числі й до дочки), що випливає з аналізу статей 554 і 537 ЦК України.

Коли ж заповідач залишив би все своє майно дочці та сину, то в разі відмови сина від прийняття спадщини його частка перей­шла б до дочки, інші ж спадкоємці за законом не були б у цьому випадку закликані до спадкування (звичайно, коли ніхто з них не має права на обов'язкову частку в спадщині).

5. Перехід права на прийняття спадщини.

Перехід права на прий­няття спадщини до спадкоємців особи, яка мала це право, нази­вається спадковою трансмісією. Спадкова трансмісія має місце, коли спадкоємець, закликаний до спадкування за законом або за заповітом, помре після відкриття спадщини, не встигнувши її прийняти в установлений строк. Отже, якщо спадкоємець по­мре після смерті спадкодавця, але до закінчення шестимісячно­го строку, встановленого для прийняття спадщини, належне йому (спадкоємцю) право на спадщину разом з іншими його правами і обов'язками переходить до його спадкоємців.

6. Загальне поняття про спадкування за законом

Чинним Цивільним кодексом України передбачено такий по­рядок спадкування: спадкування за законом та спадкування за заповітом.

Кожний громадянин має право за життя розпорядитися своїм майном на випадок смерті. Таке розпорядження, зроблене у вста­новленій законом формі, називається заповітом. Право запові­дати майно — один з істотних елементів цивільної правоздат­ності громадян (ст.10 ЦК України). При спадкуванні за запові­том майно померлого переходить до осіб, вказаних у заповіті.

Коли ж громадянин не залишив заповіту, або заповіт виявився недійсним, або спадкоємці за заповітом не прийняли спадщину, або не закликаються до спадкування, або громадянин розпоря­дився лише частиною свого майна, настає спадкування за зако­ном (в останньому випадку спадкування за законом буде мати місце щодо майна, відносно якого немає розпоряпжень у заповіті).

При спадкуванні за законом майно померлого переходить до осіб, зазначених у законі. Законом встановлюється також і по­рядок переходу майна померлого до цих осіб.