Проблемы правовой регламентации присвоении звания Герой Украины

Характеристики работы

Курсовая

Количество страниц: 32

Платная работа

Цена: 300.00грн.

Заказать работу

ПЛАН

ВСТУП.. 3

РОЗДІЛ І. ПЕРШІ ГЕРОЇ УКРАЇНИ.. 8

1.1. Найвища відзнака Президента України Л.Кучми. 8

1.2. Правова колізія президентських указів нагороджень. 9

1.3. Президентське врегулювання історичних проблем. 11

РОЗДІЛ II. СУДОВИЙ ПРЕЦЕДЕНТ. 14

2.1. «Індивідуальність» правової норми Закону України. 14

2.2. Правова норма розколює єдність держави. 17

2.3. Документальне підґрунтя судового прецеденту. 18

РОЗДІЛ IІІ. ІСТОРИЧНИЙ АСПЕКТ ЗВАННЯ ГЕРОЯ.. 21

3.1. Високе звання - за видатний героїчний поступок. 21

3.2. Нагородна система потребує удосконалення та відкритості 24

3.3. Традиційність та високо-моральність державних символів. 25

3.4. Європейські і світові нагородні традиції Україні 26

ВИСНОВКИ.. 28

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ.. 33

ВСТУП

Традиція виділяти мужніх людей за героїчні поступки особливими нагородами відома з середини ХІХ ст. За героїчні поступки на полі битви імператор Франції Наполеон ІІІ в 1852 році увів «Воєнну медаль». Її могли отримати як окремі герої, так і цілі колективи. У 1856 році королева Великобританії Вікторія заснувала бронзовий Хрест Вікторії – за героїзм на полі битви. У 1862 р. Конгрес США заснував високу нагороду - «Медаль Конгресу» за особливо видатні воєнні подвиги.

Нагородні традиції Заходу у революційному дусі використали і в Радянському Союзі: від Червоного прапора окремих регіонів до звання Героя Радянського Союзу. У 1934-му р. - звання Героя за подвиги, 1940-му р. - за трудові досягнення.

Тоді уже Великобританія застосувала практику Радянського Союзу, заснувавши у 1940 р. високу нагороду для цивільних осіб – Хрест Георга (правління короля Георга VI), який був передбачений «для нагородження цивільних осіб, чоловіків і жінок усіх станів, які здійснили виключні подвиги». Це був цивільний аналог Хреста Вікторії. [12]

У тому, що видатних особистостей героїв держава відзначає таким чином – це традиція, звичай з національним колоритом. Тому коли у Радянському Союзі, щоб відзначити подвиг семи полярних льотчиків, які у неймовірно важких і смертельно небезпечних умовах Арктики врятували від смерті 111 людей, заснували високу державну відзнаку Герой Радянського Союзу, нічого протизаконного не було. Союз не був монархією, не мав президента, а був країною народу. Тому герой із цього народу – Герой країни. МатросШамкінг із данського судна, який ще у 1923р. чудом вижив один із всього екіпажу в аварії корабля біля берегів Аляски, заявив у ЗМІ на весь світ: «Можна заздрити країні, яка має таких героїв, і можна заздрити героям, які мають таку Батьківщину». [11]

Суверенна Україна, прийнявши у 1996-му році власну конституцію, у розділі V Основного закону держави про Президента України (ст. 106, п. 25) встановила право Гаранта Конституції: «нагороджує державними нагородами; встановлює президентські відзнаки та нагороджує ними;».

23 серпня 1998 року другий Президент України Леонід Данилович Кучма використав своє право і Указом Президента №944/98 встановив відзнаку Президента України «Герой України» (із врученням ордена «Золота Зірка» або ордена Держави). Указом також затверджені Статут відзнаки та описи орденів.

16 березня 2000 року Верховна Рада України, прийняла Закон України «Про державні нагороди України», у якому було передбачено, що державною нагородою України – вищим ступенем відзнаки в країні є звання Герой України (з врученням того жордена «Золота Зірка» або ордена Держави); рекомендовано Президентові України привести свої Укази у відповідність із цим Законом, що і було виконано Л. Кучмою в Указі №1114/2002, затверджено новий Статут звання Герой України; затверджені нові описи орденів цього Звання і нові мініатюри до них. Все – згідно норм права, згідно прийнятих законів, яким не суперечать підзаконні нормативні акти – як у правовій державі.

Якщо у рік запровадження президентської відзнаки Героєм став Борис Патон, Президент Національної Академії наук України «За досягнення в розвитку науки». І тільки він один. То до завершення повноважень президента Л. Кучми (2004р.) їх уже було 124. [4]

«С тех пор (23 серпня 1998р.) у нас появилось почти две сотни Героев. Две трети из них стали таковыми при Кучме, треть – при Ющенко. Оказывается, в первых рядах руководители всех рангов: их – 40%. примерно столько же ученых, артистов, спортсменов, а вот рабочих – лишь 11%. Еще 9% Героев – военные, депутаты и др. [7]

«Варто відзначити тих, хто зробив щось героїчне та важливе для своєї країни. Але звання мають даватися не за гроші чи гарні очі. Це ображає тих людей, які внесли вагомий вклад в розбудову держави», - висловив свою думку Тарас Петриненко, відомий співак.

«Я знаю багато людей, справді достойних найвищої відзнаки держави. Але вони, з огляду на те, кого нагороджено цією відзнакою, вже ніколи в житті не приймуть її», - ділиться власним поглядом на список Героїв України часів Л. Кучми філософ Є. Сверстюк.

«Усі ці нагороди, звання, відзнаки здебільшого роздані не за заслуги перед Україною... На жаль, це звання не є українською відзнакою. Це зразок відродження відзнак колишнього Союзу. До речі, увесь світ чомусь обходиться без таких нагород»,-коментує лаву нагородження другого президента у часи третього президента Віктора Ющенка народний депутат Павло Мовчан.

«Людина повинна зробити щось дуже важливе та героїчне для України, щоб її нагородили такою високою відзнакою. Може навіть щось дуже корисне. Щось таке, щоб підносило авторитет України, щоб про нашу державу світ дізнавався все більше і більше. Не має значення, у якій сфері людина працює: спорт, музика, політика», - думає про Героя найсильніша у свій час людина планети Василь Вірастюк. [3]

«Кого и за что у нас награждают? Ознакомившись с президентскими Указами по этому поводу (они в свободном доступе на сайте ВР), приходишь к выводу – самые достойные украинцы –те, кто на высших этажах власти или руководит какой-нибудь частной или госструктурой». [7]

Виходячи із вищевикладеного, ми із науковим керівником у цій роботі зазначаємо, що обрані більшістю голосів народні депутати та президенти України. Задекларовані у Основному законі України обов'язки людини і громадянина ігнорують, а у частині прав виборців – не задовільняються. Тому правове провадження звання Героя України є сьогодні актуальним.

Імена уже Героїв та коментарі до їх особистостей недоступні для українців у друкованих чи будь-яких ЗМІ, Інтернет ще в України не став навіть сьогодні доступним для всіх джерелом інформації. Як і невідомі імена претендентів на це звання – подання про присвоєння звання Героя України можуть вносити велика кількість державних структур від Верховної Ради до обласних і міських (Києва, Севастополя) державних адміністрацій, об'єднання громадян. Ця процедура відбувається, як правило, кулуарно, «цілком таємно» тощо. Комісія державних нагород та геральдики при Президентові України має, як заявляв у свій час письменник-академік Борис Олійник, член цієї структури у минулому, дорадчий голос. Остаточне рішення приймає Президент без урахування думки комісії. Тому і звання «Герой» - «что шуба с президентского плеча» или «Царские» милости». Так називалися статті журналістів у газетах «2000» від 26.03.2010р. та «ВВС» №17 (537) 2010р., підкреслюючи злободенність проблеми.

У світлі статей, які уже цитувалися, стає зрозумілим: міняється президентська особа – міняється і оцінка нагороджених. Навіть депутати ВР України, прийнявши закон відповідного змісту про «Героя», думають про його чи то вдосконалення, чи відміну його як такого, що ігнорується самим президентом. Тому проблема законотворчості і законослухняності, як і проблема – кого і за що нагороджувати є не тільки моральною чи соціальною, демократичною чи автократичною, а в першу чергу – правовою.

Метою дослідження стало наступне: оправданність та доцільність встановлення звання Героя України. Відповідно до мети ставились такі завдання:

1) Визначити, чи потрібне суверенній Україні звання, подібне званням Героя Радянського Союзу і Героя Соціалістичної праці;

2) Дослідити, чи доцільне звання у мирний час розбудови України, яка ще не зміцніла ні економічно, ні демократично.

3) Встановити корінь проблеми з окремими іменами Героїв.

Крім того, з'ясувалося на основі джерел ЗМІ, що актуальність цієї теми буде існувати ще довго, доки непрозорість як кандидатів на звання, так і самих виходів указів президента України про його присвоєння буде жити в країні.

Об’єктом дослідження стали різні джерела, щоб дослідити історію звання «Героя» в системі і порівнянні за часів СРСР і часів суверенної України. Показати подібність і відмінність двох систем нагородження, інколи навіть на контрастах, що знецінили частково і продовжують знецінювати це звання як у часи Союзу, так і в сучасній Україні.

Варто відзначити стосовно звання Героя України, що окрім заміток, статей у друкованих ЗМІ, офіційної інформації в Інтернеті, ніяких наукових досліджень не виявлено.

Закрыть

Проблемы правовой регламентации присвоении звания Герой Украины

Заказать данную работу можно двумя способами:

  • Позвонить: (097) 844–69–22
  • Заполнить форму заказа:
Не заполнены все поля!
Обязательные поля к заполнению «имя» и одно из полей «телефон» или «email»

Чтобы у вас была возможность удостовериться в наличии вибраной работы, и частично ознакомиться с ее содержанием,ми можем за желанием отправить часть работы бесплатно. Все работы выполнены в формате Word согласно всех всех требований относительно оформления работ.