Рецепция римского права

Вступ

Актуальність теми даного дослідження полягає в тому, що важливість знан­ня римського права для юристів різних країн ніколи не ставилася під сумнів, оскільки римське право стало сполучною ланкою правової думки Стародавньо­го світу, середньовіччя та Нового часу і лягло основою більшості західноєвро­пейських правових систем.

Значення римського права полягає також і в тому, що воно є необхідною складовою професійної освіти сучасного юриста, засобом підвищення його за­гальної освіти. Вивчення римського права дозволяє, з одного боку, сконцентру­вати увагу на сутності права, з іншого - виявити в кожному юристі дух твор­чості, без чого не може бути права та правової науки.

Римське право, на думку вчених, - зразок юридичної техніки. Воно вражає своєю математичною вірністю, буквально числівною відповідністю між слова­ми і думками.:'' Цю особливість римського права описав дореволюційний ро­маніст професор Московського університету Н.І. Крилов, сказавши, що римські юристи виражали ідеї метричною мовою, говорили як би числами.

Хоча поняття «рецепція» має деяку подібність із категоріями «правова ак- культурація», «реставрація», «імплементація», проте відрізняється від них тим, що рецепція права є складовою частиною загального процесу відродження ви­щих досягнень минулої (цивілізації) культури і неможлива поза контекстом відродження як такого. Саме у наявності та характері взаємозв’язку між цими явищами криється відповідь на всі інші питання.

Рецепція римського приватного права належить до числа проблем, котрі тривалий час привертають пильну увагу дослідників. Протягом остан­нього десятиріччя предметом дослідження були як загальні питання рецепції — визначення її поняття, встановлення форм та видів рецепції, її методологічно­го підґрунтя, значення та перспектив, так і конкретні питання рецепції окремих інститутів цивільного (приватного) права.

Значна увага приділялася визначенню поняття та характеристиці рецепції римського права, котра розглядалася як складовий елемент загального проце­су відродження, що має принципове значення для її розуміння та характерис­тики. Адже у такому випадку на неї поширюється теза про повторюваність ренесансів, котрі є прикладом історичного феномена, що постійно повторюєть­ся.

Цілком використовувати потенціал римського права складно через відсутність у вітчизняній юридичній науці фундаментальних праць, в яких глибоко та всебічно розроблялися б проблеми генезису римського приватно­го права, досліджувалося б значення його рецепції в сучасному законо­давстві.

Відомо, що роботи з римського права в основному присвячені проблемам регулятивного (матеріального) права, зокрема цивільного і сімейного права. Це праці таких учених, як: Е.О. Харитонов, Підопригора, О.А., Будинкевич, Л.Ю., Цибульська, О.Ю., Достдар, Р.М., Задорожний, Ю.А., Дождьов Д.В., Федущак-Паславська, Г., Кєдрова Н. А., Харитонова О. І. та ін.

Метою цієї роботи є з’ясування поняття рецепції права та визначення результатів рецепції римського приватного права в законодавстві України та європейських держав.

Предметом дослідження є рецепійовані норми римського приватного права в праві України та європейських держав, та їх вплив на законодавство цих держав і загальний розвиток права.