Уголовная ответственность за занятие запрещенными видами хозяйственной деятельности

Вступ

Реформи державного, суспільного і економічного устрою в період переходу України до ринкової моделі розвитку відбувалися і відбуваються в умовах негативних економічних і соціальних процесів, кризових явищ в промисловості, кредитно-банківській та фінансовій сферах. Необдуманість та поспішність окремих кроків ще більше загострили суспільні відносини, породили нові соціальні явища та прояви суспільного антагонізму. Ці глобальні процеси і явища істотно вплинули на стан злочинності, яка стала істотним деструктивним чинником у житті суспільства.

Реформування економічних відносин на сучасному етапі розвитку ринкової економіки в Україні використовується окремими суб’єктами господарської діяльності для задоволення приватних інтересів, пов’язаних, як правило, з незаконним збагаченням, забезпеченням матеріальних надходжень за рахунок зайняття видами господарської діяльності, щодо яких є спеціальна заборона, встановлена законом. Відповідальність за такі діяння передбачена ст.203 Кримінального кодексу України 2001 р. (далі - КК). Відповідні посягання належить до так званих “традиційних злочинних втручань у встановлений порядок зайняття видами господарської діяльності ”, специфічними ознаками яких є те, що вони значною мірою є корисливо мотивованими та вчинюються особами, які виконують певні функції у сфері виробництва та послуг. Викладене обумовлює зростаючу важливість дослідження правових проблем захисту фінансової діяльності суб’єктів господарської діяльності від злочинних посягань у цій сфері і вимагає вдосконалення правової регламентації боротьби з ними.

Слід відзначити, що в українській юридичній науці проблема кримінальної відповідальності за зайняття забороненими видами господарської діяльності є недостатньо розробленою. Лише останніми роками, що обумовлено переходом до ринкової економіки і формуванням відповідної системи законодавства у сфері господарювання, серед науковців почалися дискусії з приводу самого поняття “зайняття забороненими видами господарської діяльності ”, змісту окремих ознак відповідного складу злочину, його співвідношення із суміжними посяганнями.

Незважаючи на значну кількість публікацій, у теорії кримінального права сутність злочину, передбаченого ст. 203 КК, всебічно не досліджена, залишається багато спірних питань, відсутні єдині підходи щодо кваліфікації злочинних посягань за цією статтею кримінального закону. Особливої актуальності дане дослідження набуває у зв’язку з осмисленням положень ст. 203 КК через призму Цивільного та Господарського кодексів України, які набрали чинності з 1 січня 2004 р.

Метою дослідження є аналіз питань кваліфікації злочину, передбаченого ст.203 КК на основі кримінально-правової характеристики основного та кваліфікованого складів злочину, передбаченого ст. 203 КК, а також визначення та наукове обґрунтування критеріїв відмежування даного складу злочину від інших суміжних посягань. У зв’язку з цим робота була зорієнтована на вирішення таких основних завдань: 1) висвітлення основних засад, з врахуванням яких відбувається кримінально-правова кваліфікація злочину, передбаченого ст.203 КК; 2) встановлення змісту понять “зайняття забороненими видами господарської діяльності ” та “зайняття видами господарської діяльності, щодо яких є спеціальна заборона, встановлена законом ”; 3) аналіз ознак основного і кваліфікованого складів даного злочину; 4) дослідження критеріїв, які визначають співвідношення досліджуваного злочину з суміжними;

Досягненню цих завдань підпорядковане дослідження в контексті обраної теми спеціальної літератури з проблем кримінально-правової охорони господарської діяльності у державі, а також вивчення та узагальнення судової практики з питань застосування законодавства про кримінальну відповідальність за зайняття забороненими видами господарської діяльності; Об’єктом дослідження є зайняття забороненими видами господарської діяльності, передбачене ст. 203 КК, а предметом – кримінально-правова характеристика складів цього злочину через призму норм кримінального законодавства України, правозастосовної практики, положень науки кримінального права, які стосуються поняття “склад злочину ”, кваліфікації злочинів тощо. Зазначені положення аналізуються під кутом зору наявних вад, що потребують усунення для оптимізації застосування кримінального закону як матеріальної основи механізму притягнення особи до кримінальної відповідальності.