ПЛАН

Поняття та зміст застереження про публічний порядок у міжнародному приватному праві.

Поняття та зміст обходу закону у міжнародному приватному праві

Практичне завдання

Використана література 

Поняття та зміст застереження про публічний порядок у міжнародному приватному праві.

Питання публічного порядку у міжнародному приватному праві складне й багатоаспектне. Крім того, його важко вирішити як у доктрині, так і в законодавстві конкретної держави та у судовій практиці.

Застереження про публічний порядок означає, що застосування іноземного права обмежується або виключається узагалі у випадках, коли наслідки такого застосування суперечать або можуть зашкодити місцевому "публічному порядку". Ось чому права та обов'язки, які засновані на такому іноземному законі, не визнаються в державі, де не може бути застосовано такий закон.

Приклад. Іноземний громадянин не може на території України укласти полігамний шлюб, навіть якщо правова система його держави надає таку можливість, оскільки вітчизняне законодавство дозволяє укладення лише одного шлюбу для однієї особи.

В Україні не можуть бути зареєстровані одностатеві шлюби, оскільки це б суперечило публічному порядку.

Публічний порядок розглядався у доктрині як щось глобальне, засноване на нормах моралі та добрих звичаях або ж на державних інтересах. Самі по собі терміни ordre public та public policy дозволяють вивчати це явище не в контексті законодавства, а як окремий соціально-правовий феномен. Функції застереження про публічний порядок розглядаються в доктрині у двох основних варіантах: позитивному та негативному. Позитивна концепція асоціюється передусім зі ст. 6 Цивільного кодексу Франції. Відповідно до цієї теорії, публічний порядок – це сукупність матеріально-правових імперативних норм, які підлягають застосуванню незалежно від того, чи відсилає колізійна норма до іноземного закону, чи ні. Цим висновкам протиставляється негативна концепція ordre public, притаманна, зокрема, німецькій школі МПрП, згідно з якою публічний порядок повинен визначатися не через внутрішні матеріальні норми, а через негативні, неприйнятні властивості іноземного закону. Звичайно, за такого розуміння публічного порядку відповідне застереження вводиться в дію тільки після колізійного відсилання до іноземного права, встановлення його змісту, тестування його на відповідність правопорядку країни суду.

Питання про визнання та виконання іноземних рішень в Україні вирішують суди загальної юрисдикції. Роз'яснення з приводу застосування категорії публічного порядку в таких справах дав Верховний Суд України, зробивши спробу визначити зміст цього поняття у Постанові Пленуму Верховного Суду України № 12 від 24 грудня 1999 р. "Про практику розгляду судами клопотань про визнання та виконання рішень іноземних судів та арбітражів і про скасування рішень, постановлених в порядку міжнародного комерційного арбітражу на території України". Визначення публічного порядку міститься у ч. 8 п. 12 цієї Постанови: "Під публічним порядком у цьому та інших випадках, коли незаподіяння йому (публічному порядку) шкоди обумовлює можливість визнання і виконання рішення, належить розуміти правопорядок держави, визначені принципи і засади, які становлять основу існуючого в ній ладу (стосуються її незалежності, цілісності, самостійності й недоторканості й основних конституційних прав, свобод, гарантій тощо)".

Згідно зі ст. 12 Закону України "Про міжнародне приватне право", норма права іноземної держави не застосовується у випадках, якщо її застосування спричинює наслідки, явно несумісні з основами правопорядку (публічним порядком) України. У таких випадках застосовується право, яке має найбільш тісний зв'язок з правовідносинами, а якщо таке право визначити або застосувати неможливо, застосовується право України. Відмова у застосуванні права іноземної держави не може ґрунтуватися лише на відмінності правової, політичної або економічної системи відповідної іноземної держави від правової, політичної або економічної системи України.

Відповідно до ст. 228 Цивільного кодексу України, правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Згідно з п. 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" від 6 листопада 2009 р. № 9, до правочинів, що зазіхають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, включено, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (ст. 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо. Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок. Як бачимо, перелік правочинів, що порушують публічний порядок, у Постанові розширено.


Поняття та зміст обходу закону у міжнародному приватному праві

Прив'язка колізійної норми визначає, який правопорядок (місцевий або іноземний) повинен регулювати відповідне ставлення. Зміна колізійної прив'язки в багатьох випадках здатне призвести до застосування іншого правопорядку. Така зміна може бути результатом навмисних дій суб'єктів відносини з метою уникнути незручного правового регулювання. Застосування "сприятливого" правопорядку забезпечується за допомогою штучного створення фактичного обставини (об'єктивного критерію), закріпленого у колізійної прив'язки.

Об'єктивний критерій, що формує прив'язки колізійної норми, свідомо привноситься у правовідносини зацікавленим суб'єктом. Для дозволу цього протиріччя була розроблена теорія обходу закону (agere in fraudem legis). Інститут обходу закону являє собою одну із захисних застережень, "позбавлення" засіб, підстава для відмови в застосуванні іноземного права, на яке вказує колізійна норма.

Колізійна норма розрахована на застосування до такого складу, в якому немає наміру уникнути застосування якогось національних законів. Створення штучної прив'язки до іншого закону являє собою недобросовісну трактування колізійної норми, тобто обхід закону. Згідно з однією з теорій обходу закону, його суть полягає в тому, що обхідна норма тлумачиться неправильно з метою домогтися її незастосування. Обхід закону в МПРП несумісний з "дійсною" колізією законів.

Характеристики работы

Контрольная

Количество страниц: 15

Бесплатная работа

Закрыть

Публичное международное право

Заказать данную работу можно двумя способами:

  • Позвонить: (097) 844–69–22
  • Заполнить форму заказа:
Не заполнены все поля!
Обязательные поля к заполнению «имя» и одно из полей «телефон» или «email»

Чтобы у вас была возможность удостовериться в наличии вибраной работы, и частично ознакомиться с ее содержанием,ми можем за желанием отправить часть работы бесплатно. Все работы выполнены в формате Word согласно всех всех требований относительно оформления работ.