Теория государства и права 5

1. Поняття структури правової норми. Та її формальне вираження.

Структура правових норм являє собою форму їх внутрішнього змісту. Те або інше положення здатне виконувати регулюючу функцію в тому випадку, якщо має здатність реагувати на що формуються умови реального життя, враховувати суспільні властивості цих умов. Крім того, в положенні повинна передбачатися примусова реалізація розпорядження. структура правової норми являє собою модель (типову схему). У ній пов`язані всі елементи, її складові. Головна особливість, за якою відрізняється структура правової норми від інших систем, - відповідне побудова юридичної, інтелектуально-вольового змісту влади держави. Як показує практика, розвиток приписів виражається у відокремленні положень, які регламентують юридичні санкції. Структура правової норми являє собою логічну конструкцію. Покликана ця конструкція забезпечувати регулювання взаємовідносин між громадянами. Іншими словами, вона є специфічною моделлю ймовірного поведінки і сформувалася вона в процесі розвитку суспільства. Структура правової норми відображає прагнення народу сформувати довгострокові кошти освоєння і пізнання правової дійсності. Традиційно встановлено, що розглядаються положення включають в себе три компоненти: санкцію, диспозицію і гіпотезу. Диспозиція відображає зміст і суть правила поведінки. Вона вказує на обов`язки і права, які охороняє держава. Гіпотеза свідчить про конкретні життєві обставини, в рамках яких та чи інша норма вступає в дію. Санкція заходи і міри державного примусу у випадки невиконання або порушення диспозиції.

2. Поняття, ознаки і види гіпотез правових норм.

За характером змісту розрізняють: загальні і конкретні гіпотези. Загальна (абстрактна) гіпотеза визначає умови дії норм загальними родовими ознаками.

Конкретна (казуїстична) гіпотеза встановлює спеціальні умови, при яких діє норма. Прикладом такої гіпотези є норми УПК, в якій перераховано обставини, при наявності яких кримінальна справа не порушується або припиняється.

За рівнем визначеності загальна гіпотеза може бути: абсолютно визначеною, абсолютно невизначеною або відносною.

Абсолютно визначена гіпотеза тільки указує факти, що обумовлюють дію норми, наприклад, терміни давнини.

Абсолютно невизначена - не вказує ніяких фактів, з якими зв'язане її дія, а надає право органам влади в необхідних випадках застосовувати правову норму.

Відносно визначена - містить указівку на обмежувальні умови дії норми, наприклад, застосування норми у воєнний час.

У залежності від підстави застосування правової норми гіпотези підрозділяються на однобічні і двосторонні.

Одностороння гіпотеза як підставу застосування норми передбачає тільки правомірне або неправомірне поводження.

Двосторонні гіпотези - містять указівка як на правомірне, так і на неправомірне поводження, що приводить у дію правову норму. При цьому передбачається, що наслідку залежать від характеру поведінки. Наприклад, при повторній неявці в суд по цивільній справі, якщо причина поважна, судовий розгляд відкладається; якщо причина неповажна, суд залишає позов без розгляду.

3. Поняття, зміст і види диспозицій правових норм.

Диспозиції норм дуже різноманітні і класифікуються за підставами:

Способу опису - розрізняють диспозиції: прості, описові, бланкетні і відсильні.

Проста диспозиція містить вказівку на зроблене діяння без опису його ознак, тому що вони досить очевидні. Наприклад, закон не характеризує ознаки злочину, якщо мова йде про гранично ясне діяння..

Описова - містить ознаки правомірного або неправомірної поведінки. Наприклад, закон характеризує крадіжку як: а) незаконне, б) безоплатне, в) вилучення, г) чужого майна, д) зроблене таємним способом.

Відсильна - замість опису ознак діяння містить посилання на іншу норму того ж нормативного акта. Наприклад, при характеристиці кваліфікованого злочину законодавець посилається на ознаки, зазначені в ч. 1 кримінально-правової норми.

Бланкетна - містить посилання на інший нормативний акт або вказує на незаконність дій і в такий спосіб відсилає правозастосовувача до відповідного закону.

За юридичною спрямованістю виділяють диспозиції: представницькі-зобов'язуючі, зобов'язуючі, правоуповноважуючі, рекомендаційні, обмежувальні і закріплюючі диспозиції.

- Представницькі-зобов'язуючі диспозиції - містять двосторонні правила поведінки, наприклад, продавця і покупця.

- Зобов'язуючі диспозиції - вказують вид і міру поведінки зобов'язаної особи, наприклад, боржника за договором позики.

- Правоуповноважуючі диспозиції - містять вказівки на вид і міру можливого поведінки, наприклад, власника майна.

- Рекомендаційні диспозиції - вказують на бажаність або доцільність визначеної поведінки.

- Обмежувальні диспозиції - обмежують поведінку строго визначеними рамками. Наприклад, норми трудового кодексу обмежують тривалість праці неповнолітнього.

- Закріплюючі диспозиції - закріплюють загальні принципи і завдання діяльності державних органів.

4. Поняття, види і призначення санкцій правових норм.

Санкції правових норм, як і інші елементи норми, класифікуються підставами:

Характеру наслідків - розрізняють позитивні і негативні санкції.

- Позитивні санкції передбачають міри заохочення (стимулюючі санкції) і міри відновлення суб'єктивних прав (прав-відбудовні санкції).

- Негативні санкції передбачають види і міри покарання (каральні санкції) і можливість визнання діянь недійсними (санкції незначності).

- Каральні міри, які в літературі іноді називають: повними санкціями, а санкції незначності іменують неповними, тому що вони не супроводжуються покаранням порушника.