План

1. Основна характеристика права зовнішніх відносин

2. Джерела права зовнішніх відносин

3. Органи зовнішніх відносин

4. Основна характеристика дипломатичного права

5. Поняття дипломатичного представництва та класифікація

6. Дипломатичні привілеї та імунітети

7. Основна характеристика консульського права

8. Поняття види функції консульств

9. Право спеціальних місій

10. Поняття, види державної території

11. Основна характеристика морського права

12. Основна характеристика повітряного права

13. Основна характеристика космічного права 

7. Основна характеристика консульського права

Особливість консульського права визначається, насамперед, специфікою посади консула. Консульська діяльність, як і дипломатична, має давню історію, проте її розвиток пов’язаний із торгово-економічними міжнародними зносинами, сторонами яких були не лише держави, а й купецькі гільдії, банки, торгові доми, приватні особи тощо. Тому традиційно вважається, що консул не виконує функцій політичного представника, тому формально не належить до дипломатичного корпусу. Отже, консульське право регулює найважливіші сторони консульської діяльності: права та обов’язки консулів, класи їх, правовий статус консульського представництва, а також рухомого й нерухомого майна, що перебуває в його віданні. Віденська конвенція про консульські зносини виконала два основні завдання: конкретизувала норми звичаєвого права, надавши їм форму договірного права; а також закріпила консульські функції і привілеї, що за своїм змістом значно ширші порівняно з тими, що виникають зі звичаєвого права.

Характерною особливістю Віденської конвенції про консульські зносини є те, що її норми визначають лише класи глав консульських установ, не обмежуючи при цьому право будь-якої із договірних сторін визначати найменування решти консульських, службових осіб, які не є главами консульських установ.

За відсутності консульських конвенцій, а також з питань, не врегульованих укладеними конвенціями, застосовуються норми звичаєвого консульського права.

Важливим джерелом сучасного консульського права є консульська практика, закріплена в нормах внутрішньодержавного права, рішення і висновки міжнародних судових органів, національних судів, а також загальна доктрина міжнародного права.

Україна, будучи учасником конвенції 1963 p., за останні десять років уклала понад 20 консульських конвенцій із країнами, що налагодити з нею консульські зносини.


8. Поняття види функції консульств

Консульство - це установа, яка входить до системи органів зовнішніх зносин держави і представляє її на визначеній угодою території держави перебування, здійснюючи на ній захист прав та інтересів своєї держави, її громадян і юридичних осіб. Джерелами його регулювання - це міжнародні договори і міжнародно-правові звичаї, а також національне законодавство держав. Консульські установи як закордонні органи зовнішніх зносин держави порівняно з дипломатичними представництвами мають свої особливості. Існують такі види консульських установ: генеральне консульство, консульство, віце-консульство, консульське агентство. В усіх цих випадках ніякої різниці у статусі цих установ немає. Зараз більшість консульських установ у світі має статус генерального консульства. У столичних містах може не існувати окремого консульської установи, а тільки діяти консульський відділ посольства. Консульський відділ не є самостійною установою, вищою інстанцією не є завідувач консульським відділом (якого можуть для зручності називати генеральним консулом, хоча це неточно), а посол. При цьому на співробітників консульського відділу поширюються дипломатичні (тобто ширші) привілеї та імунітети, а не консульські.


9. Право спеціальних місій

Під спеціальною місією в міжнародному праві розуміється тимчасовий орган зовнішніх зносин держави, що направляється в іншу державу для виконання конкретних завдань, визначених за згодою між даними державами. Раніше ця форма зовнішніх зносин держав іменувалася дипломатією ad hoc (створення дипломатичних органів в окремім випадку або з конкретного приводу). В даний час спеціальні місії широко використовуються в практиці міжнародних відносин для участі в двосторонніх переговорах, вручення важливих документів, інавгураційних торжествах, ювілейних і похоронних заходах. Проте делегації держав, що беруть участь у роботі багатосторонніх конференцій або органів міжнародних організацій, спеціальними місіями не є.

Діяльність спеціальних місій регламентується Віденською конвенцією про спеціальні місії від 16 грудня 1969 року (набрала чинності в 1985 році).

У відповідності зі статтею 2 цієї Конвенції держава може направити спеціальну місію в іншу державу за згодою останньої, попередньо отриманої через дипломатичні або інші узгоджені або взаємоприйнятні канали.

Функції спеціальної місії визначаються за взаємною згодою між державою, що посилає, і державою, що приймає (стаття 3). Наявність дипломатичних або консульських зносин не є необхідною для посилання або прийняття спеціальної місії.

Держава, що приймає, у свою чергу, може не дати своєї згоди на направлення спеціальної місії, чисельність якої вона не вважає прийнятною через обставини й умови в державі, що приймає, і потреби даної місії. Вона може також, не повідомляючи причин своєї відмови, не дати згоди на призначення будь-якої особи в якості члена спеціальної місії.

Спеціальна місія складається з одного або декількох представників держави, що посилає, із числа котрих ця держава може призначити главу місії. У спеціальну місію може також входити дипломатичний, адміністративно-технічний і обслуговуючий персонал.


10. Поняття, види державної території

державною територією, відповідно до міжнародного права, є частина земної кулі, що належить певній державі і в межах якої вона здійснює своє територіальне верховенство. Це формулювання характеризується комплексним підходом, тому що в ньому закріплюється двоїстий характер державної території: з одного боку, державна територія виступає як об'єкт права власності, а, з іншого боку - вона визначає просторову межу державної влади. Державна територія складається із сухопутної, водної і повітряної території, а також надр.


11. Основна характеристика морського права

Морське право (міжнародне морське право) - підгалузь міжнародного приватного права, яка регулює майнові відносини, ускладнені іноземним елементом, що виникають у процесі міжнародного економічного обороту та пов'язані з використанням моря.

Морське право слід відрізняти від міжнародного морського публічного права, яке регламентує відносини між державами з питань використання світового океану.

Міжнародне морське право ґрунтується на визнанні основних принципів міжнародного права: рівності всіх держав, великих і малих, незастосування сили і загрози силою, вирішення спорів мирними засобами та ін. З цього випливають основні норми міжнародного права: свобода користування відкритим морем всіма державами світу як тими, котрі мають, так і тими, котрі не мають доступу до моря; право рівного користування природними ресурсами морських просторів і морського дна, принцип загальної спадщини людства. Як основні принципи сучасного міжнародного морського права, відображені у Конвенції ООН з морського права 1982 року, можна зазначити: - принцип свободи відкритого моря; - принцип свободи використання просторів із міжнародним режимом; - принцип поширення національної юрисдикції на судна та їхні екіпажі, де б вони не знаходилися при здійсненні правомірної діяльності; - принцип забезпечення безпеки експлуатації суден і людського життя на морі та надання їм допомоги, незалежно від національної приналежності; - принцип поширення суверенітету прибережних держав на морські простори, розташовані в межах дії національної юрисдикції; - принцип неприпустимості підпорядкування національній юрисдикції просторів із міжнародним режимом; - принцип неприпустимості забруднення морського середовища; - принцип відповідальності за заподіяння шкоди іншим правомірним користувачам просторів і ресурсів Світового океану; - принцип використання просторів із міжнародним режимом винятково в мирних цілях і на благо всього людства; - принцип обов’язковості реєстрації національних суден і штучних споруд у водах Світового океану.

Характеристики работы

Контрольная

Количество страниц: 14

Бесплатная работа

Закрыть

Международное право 7

Заказать данную работу можно двумя способами:

  • Позвонить: (097) 844–69–22
  • Заполнить форму заказа:
Не заполнены все поля!
Обязательные поля к заполнению «имя» и одно из полей «телефон» или «email»

Чтобы у вас была возможность удостовериться в наличии вибраной работы, и частично ознакомиться с ее содержанием,ми можем за желанием отправить часть работы бесплатно. Все работы выполнены в формате Word согласно всех всех требований относительно оформления работ.