Криминалистика 7

1. Поняття, система та місце криміналістики в системі юридичних наук

Криміналістика - це поняття, що більше як сто років тому ввійшло в науку та практичну діяльність з питань боротьби зі злочинністю. Його поява пов'язана з іменем австрійського професора Ганса Гросса, котрий запропонував так називати нову галузь прикладних знань, покликану швидко і повно розв'язувати завдання, поставлені давніми римськими юристами - хто? що? де? за чиєю допомогою? для чого? яким чином? коли?

Сьогодні криміналістика - це самостійна галузь спеціальних юридичних наукових знань, котра має свій предмет, систему, науково обґрунтовані прийоми та методи розв'язання наукових і практичних завдань.

Криміналістика - одна з небагатьох юридичних наук, яку по праву можна назвати наукою про розкриття злочинів. Саме вона дає слідчому й оперативному працівникові ключ до пізнання і дослідження події злочину, визначення її механізму, а також встановлення безпосередніх суб'єктів і об'єктів матеріального середовища, котрі беруть у ній участь. Професійні знання слідчого, які спираються на методи і засоби криміналістики, дають змогу розплутувати дуже складні збіги суб'єктивних і об'єктивних факторів, причинне пов'язаних зі злочином. У такому розумінні криміналістика має пріоритет в боротьбі зі злочинністю, а її методи й засоби сприяють удосконаленню діяльності державних структур, які здійснюють правоохоронну функцію.

Криміналістика безпосередньо не займається розслідуванням і розкриттям злочинів, вона забезпечує слідчу, оперативну практику ефективними методами та технічними засобами, що постійно вдосконалюються.

Зародження криміналістики пов'язане із соціальним замовленням держави і суспільства науці: розробити нові засоби і методи розкриття і розслідування злочинів в умовах появи професіональної та організованої злочинності. Історично криміналістика народилася в надрах кримінально-процесуальної науки й тому тісно пов'язана з теорією доказів.

Криміналістику слід розглядати у трьох аспектах: як науку, як навчальну дисципліну та як практичну діяльність у боротьбі зі злочинністю.

Криміналістика - це наука про закономірності злочинної діяльності та її відображення в джерелах інформації, які слугують основою для розробки засобів, прийомів і методів збирання, дослідження, оцінки і використання доказів з метою розкриття, розслідування, судового розгляду та попередження злочинів.

Система - це сукупність якісно визначених елементів, між якими існує закономірний зв'язок чи взаємозв'язок. Системність - це об'єктивна властивість притаманна кожному об'єкту матеріального світу, явищу, події. Стосовно цього, наука, як галузь знань, є сукупністю окремих порцій (частин) знань, що перебувають у певній послідовності щодо їхньої значущості, взаємозв'язку та відношення. Криміналістика не виняток. Виникнувши у надрах кримінального процесу як сукупність прикладних прийомів та засобів, що застосовуються для фіксації доказового матеріалу, вона не складала самостійної галузі знань і, природно, не могла бути наукою. Ось чо­му спочатку такі окремі частини знання, що стосуються, головним чином техніки фотографічної фіксації доказів, використовувалися насамперед органами дізнання — поліцією, тому і дістали назву "поліцейська техніка", "кримінальна техніка". Протягом свого розвитку криміналістичні знання нагромаджувалися, їхня роль у розслідуванні злочинів підвищувалася, "зачатковий" період криміналістики закінчився. Накопичений практичний досвід використання технічних засобів і прийомів, їх застосування при розслідуванні злочинів Г. Гросс узагальнив, зібрав у єдину сукупність, виклав їх у певній послідовності й назвав системою криміналістики. Саме в цьому полягає його заслуга у створенні криміналістики.

Система криміналістики - це складові її частини або розділи, роз­ташовані в певній послідовності, яким притаманна наявність внутрішніх і зовнішніх взаємних зв'язків. Частини та розділи, які були самостійними структурними одиницями, одночасно співвідносяться за змістом, певними взаємозв'язками або закономірностями, які характеризують індивідуальне ціле.

Спочатку криміналістику не розбивали на частини — це була"поліцейська техніка". З часом були виділеніта узагальнені прийоми проведення слідчих дій. Так з'явився другий розділ — тактика. В кінці 20-х — початку 30-х років XX ст., криміналістика збагатилася третьою частиною — методикою розслідування окремих видів злочинів, абоінакше особливою частиною. Таким чином, система криміналістики, що склалася, вміщувала три розділи: криміналістичну техніку, слідчу тактику і методику розслідування, зокрема, техніка і тактика складали загальну частину, а методика — особливу. Така система існувала значний відрізок часу. У 50-ті роки у ній з'явилось "Введення", в якому почали розглядати предмет і завдання, історію, розвиток і сучасний стан криміналістики. Згодом у "Введення" були внесені методи криміналістики, вчення про версії, проблеми взаємодії з органами дізнання і громадськістю. У такий спосіб сформувалася четверта частина системи криміналістики — методологія криміналістики.

Сучасна система науки криміналістики об'єднує чотири розділи:

методологію криміналістики;

криміналістичну техніку;

слідчу тактику;

методику розслідування окремих видів злочинів.

У наш час існує два підходи конструювання структури системи науки криміналістики:

традиційний - історико-описовий, коли при викладенні будь-якої частини предмета, матеріал подається в історичній послідовності його виникнення;

інформаційно-діяльнісний, при якому події та факти розглядаються з позицій механізму їх виникнення, відображення в матеріальному середовищі і механізму виникнення джерел інформації.

У відповідності до сучасного розвитку криміналістики та інформаційно-діяльнісного підходу систему науки криміналістики можна уявити у вигляді семи блоків (розділів, частин);

методологічні основи криміналістики.

механізм учинення злочину та виникнення криміналістичної інформації.

джерела криміналістичної інформації.

засоби та методи збирання і подання криміналістичної інформації (версій);

криміналістичне вчення про механізм утворення слідів;

вчення про систематизацію та реєстрацію криміналістичних джерел інформації;

криміналістичне вчення про збирання, зберігання, обробку та автоматизоване використання інформації.