Криминалистика 5

Поняття та класифікація ідентифікаційних ознак почерку.

Теорія судово-почеркознавчої ідентифікації тісно взаємозалежна з теорією криміналістичної ідентифікації. «Сучасна теорія ідентифікації виходить з принципах індивідуальності об'єктів матеріального світу, їх відносної незмінності, спроможності виділення характеризуючих їхніх спільних та порожніх приватних ознак, сукупність яких дозволяє здійснити ідентифікацію об'єкта».

Почерк – одну з основних складових ідентифікаційного комплексу людини. Судопочерковий – розділ криміналістики, вивчав закономірності формування, функціонування почерку і дозволяє з урахуванням дослідження ідентифікувати виконавця.

Предметом судово-почеркознавчої експертизи, є певні закономірності об'єктивної дійсності (факти, обставини), підлягають встановленню з допомогою дослідження рукописних документів. Що стосується конкретному почеркоділоводство дослідженню – предметом є експертна завдання, яку треба вирішити експерту дослідження конкретного документа у межах для певних обставин справи. Письмові документи є родовим об'єктом судово-почеркознавчої експертизи.

Об'єктом судово-почеркознавчої експертизи, що містить інформацію, необхідну рішення експертної завдання, є почерк, визначається на роботах з судовопочерковедення останніх так: «Почерк – індивідуальна і динамічно стійка програма графічної техніки листи, основу якої лежить образ виконання рукописи, реалізований з допомогою системи рухів».

«Почерк – це джерело якої вписьменно-рухливому функціонально-динамічкому комплексі та отримує відображення в рукописних текстах підсумкова програма їх виконання, яка містить суб'єктивний рухливий образ виконуваних рукописів і спеціально пристосованої його реалізації розгорнуту систему рухів».

Головне завдання дослідження почерку в практичної діяльності є ідентифікація конкретного виконавця рукописного тексту чи підписи. Для криміналістичної ідентифікації значимі: індивідуальність, стійкість,рефлекторність. Можливість реалізації це завдання обумовлена двома властивостями почерку: індивідуальністю і сталістю. Ці властивості закладено у почерк самим механізмом його освіти, оскільки є фіксують у рукопису. Система рухів, з допомогою якої при листі відтворюються рукописні тексти чи підписи, – це злагоджена система, все елементи якої суворо узгоджені. У понятті почерку вона відбиває його основний зміст.

Індивідуальність почерку окреслюється його своєрідність, неповторність. Це пов'язано з сукупністю особливостей, властивою почерку лише одну конкретної особи. На процес створення письмового досвіду надають основне вплив внутрішні (суб'єктивні), і навіть зовнішні (об'єктивні) чинники. До внутрішнім чинникам ставляться анатомічні, фізіологічні і психічне особливості особистості (наприклад, особливості нервової системи, зорового сприйняття, пам'яті та інших.). До зовнішніх чинникам ставляться: методика навчання письма, умови навчання дітей і ін. При формуванніписьмового-рухливого досвіду внутрішні і його зовнішні чинники взаємозумовлені.

Лист — це окреме питання скоординованого рухового акта, вимагає великий точності й діють швидкості. Тож у основі процесу листи лежать загальні закономірності фізіології рухів. У процесі формування та здійснення листи важливе значення мають зоровий та слухової аналізатори, мають надзвичайно складний будова. Тільки вони у змозі сприймати роздратування з відривом.

Ознайомлення із загальним змістом листи, його фонетичним принципом – є початковим етапом у навчанні письмовим навичок. За нею йдуть освоєння прийомів листи і практичне оволодіння листом. Найбільш тривалим періодом у проведенні письмово-рухливого досвіду є вдосконалення застусованного вміння писати. У цьому становлення індивідуального письмового-рухливого досвіду не завжди однаковий.

Індивідуальність почерку найбільше виявляється у відхиленнях від зразків письмових знаків, якими відбувається навчання, – прописів. У цьому (водночас) в почерках спостерігається виконання знаків відповідно до прописами. Вираженні індивідуальності в почерку конкретної особи можна вважати сукупність відхилень від прописів та відповідності їм. Характерною рисою всіх автоматизованих рефлексів, зокрема та автоматизованих довільних рухів при листі, є повної їх окремих компонентів. Нинішній письмовий навик дозволяє виконавцю при швидкому зв'язковому листі переключити увагу до зміст записування думки.

Ідентифікація конкретного виконавця по почерку можливе тільки у разі, якщо індивідуальна система рухів стійка.

Стійкість почерку – це повторення (відтворення) його особливостей і під час рукописів протягом досить тривалого вікового періоду, і навіть їх збереження і під час рукописів в незвичних умов або станах.

Індивідуальність і стійкість функціонально- рухливого комплексу особливостей письмового-рухливого досвіду уможливлюють ідентифікацію виконавця рукописних текстів і підписів. За позитивного рішення ідентифікаційних завдань серед властивостей почерку необхідно враховувати його варіаційнность.

Властивості почерку – це елементи індивідуального і динамічно стійкого глядаського-рухливого образу,реализуються в рукописах.

Умовою використання властивостей почерку як ідентифікаційних ознак був частиною їхнього фіксований характер. Тому головне мета дослідження – вивчення вже відображених і що у почерку властивостей рукописних об'єктів. Ознаки почерку як властивості об'єкта вивчаються різних рівнях. Теоретично та практиці судово-почеркознавчої експертизи ознаки почерку зазвичай пов'язують із характеристикою тій чи іншій технічного боквофіксуючого у рукопису письмево-рухливого досвіду. Ця характеристика може ставитися до:

– управлінню рухами при листі;

– функціонуванню механізму листи;

– системі підсумкових рухів пише;

– орієнтації їх у просторі.

Щоб виявлену характеристику вважати ознакою почерку, необхідно мати її виражене, матеріалізоване б у рукопису відображення. Характеристики письменно-рухливого процесу, зображені в рукописних текстах і підписах, разом утворюють індивідуальний комплекс. Окремі ознаки почерку виявляються в багатьох однаково, та їх поєднання разом із відхиленнями від прописних зображень знаків кожному за виконавця індивідуально.

Ідентифікаційні ознаки почерку – це зафіксовані з допомогою системи рухів у рукописи властивості індивідуального і динамічно стійкого глядацького рухливого образу графічної техніки листи. Систематизація ідентифікаційних ознак почерку полягає в характерне для процесу пізнання принципі – від загального до окремого. Ознаки почерку також діляться на спільні смаки й приватні.

Загальні ознаки почерку – це особливості, що характеризують почерк загалом, дають загального уявлення про почерку як системі рухів і під час рукописи.У основу наступного розподілу ознак почерку на підгрупи належить таке можливе розмежування властивостей письмового-рухливого досвіду:

– характеристики ступеня сформованості письмено-рухливних навичок й правничого характеру цієї сформованості, знайдені своє відображення в ознаках почерку, як ступінь виробленості, координація рухів, будова почерку за рівнем труднощі й темп листи;

– структурні характеристики траєкторії підсумкових рухів при листі,відображуючих у вигляді, напрямі, протяжності рухів, кількості їхніх складових, послідовності виконання окремих рухів;

– характеристики просторової орієнтації підсумкових рухів (які залежить від зорового аналізатора виконавця),відображуючих на особливостях розміщення фрагментів рукописи (як рядків, слів, знаків премиреня), і навіть всього тексту щодо аркуша.Дані ознаки називаються топографічними і яких багато важать під час проведення ідентифікаційного дослідження, оскільки є стійкими і найнадійнішими.

Приватні ознаки почерку – це характеристики, виявляються і під час окремих літер, цифр, підписів, зокрема їх елементів і поєднань. Приватним ознаками притаманні усі ці характеристики: ступінь сформованості письменого-рухливого досвіду, структурні характеристики траєкторії підсумкових рухів, просторова орієнтація підсумкових рухів. Приватні ознаки, відбивають сформованість письменно-рухливого досвіду, відрізняють конструктивна складність рухів і під час знаків і темп листи. До ознаками, відбиваючим характеристику структури рухів, ставляться:

- форма, напрям, протяжність за вертикаллю і горизонталі;

- ступінь звязку чи вид сполуки рухів і під час письмових знаків та його елементів; кількість рухів і послідовність за її виконанні.

Частинами ознаками, що відбивають просторову орієнтацію рухів, є:

- розміщення точок початку будівництва і закінчення рухів, точок сполуки рухів;

-точок перетину рухів у знаках та його елементах, і навіть відносне розміщення знаків та його елементів за вертикаллю і горизонталі.

Під час проведення почеркоділоводства досліджень необхідно враховувати, що міра індивідуальної інформації, закладеною у ознаці, залежить від частоти його народження в почерках різні люди: ніж рідше повторюється ознаку на почерках різних осіб, то більше вписувалося його індивідуалізующої спроможність населення і, отже, ідентифікаційна значимість.У процесі накопичення практичних знань складається уявлення: про частоті прояви властивостей щодо одного почерку (як і справу критерії їх використання газу як ідентифікаційних ознак); про частоті спільної повторюваності властивостей (як "про критерії оцінки їхньої взаємозалежності); про частоті народження ознак в почерках різних осіб (як і справу критерії оцінки їхньої ідентифікаційної значимості) тощо. п.