Предпринимательское право 7

Захист прав Конституційним Судом України

Можливості щодо захисту прав і законних інтересів Конституцій­ним Судом України визначені Законом України від 16 жовтня 1996 р. № 422/96-ВР "Про Конституційний Суд України", відповідно до ст. 13 якого Конституційний Суд України приймає рішення та дає висновки у справах щодо:

■ конституційності законів та інших правових актів Верховної Ради України, актів Президента України, актів Кабінету Міністрів України, правових актів Верховної Ради Автономної Республіки Крим;

■ відповідності Конституції України чинних міжнародних до­говорів України або тих міжнародних договорів, що вносяться до Верховної Ради України для надання згоди на їх обов'язковість;

■ додержання конституційної процедури розслідування і розгляду спра­ви про усунення Президента України з поста в порядку імпічменту;

■ офіційного тлумачення Конституції та законів України.

До повноважень Конституційного Суду України не належать пи­тання щодо законності актів органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування, а також інші питання, які віднесені до компетенції судів загальної юрис­дикції. Зважаючи на те, що Конституційний Суд України вважається єдиним органом конституційної юрисдикції в Україні (ст. 1 Закону), перелічені повноваження є його виключною компетенцією.

Стосовно підприємницької діяльності найчастіше Конституційним Судом України приймаються рішення щодо офіційного тлумачення положень того чи іншого нормативного акта. Наприклад, Рішенням Конституційного Суду України від 9 липня 1998 р. № 12-рп/98 у справі за конституційним зверненням Київської міської ради професійних спілок щодо офіційного тлумачення частини третьої статті 21 Кодексу законів про працю України було дано офіційне тлумачення терміна "законодавство", який охоплює закони України, чинні міжнародні до­говори України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також постанови Верховної Ради України, укази Президента України, декрети і постанови Кабінету Міністрів України, прийняті в межах їх повноважень та відповідно до Конституції України і законів України. Рішенням від 8 квітня 1999 р. № З-рп/99 у справі за конститу­ційними поданнями Вищого арбітражного суду України та Генеральної прокуратури України щодо офіційного тлумачення положень статті 2 Арбітражного процесуального кодексу України встановлено, що про­курори та їх заступники подають до господарських судів позови саме в інтересах держави, а не в інтересах підприємств, установ і організацій незалежно від їх підпорядкування і форм власності. Вони самостійно визначають і обґрунтовують у позовній заяві, в чому полягає порушен­ня інтересів держави чи в чому існує загроза інтересам держави, і ця заява згідно зі ст. 2 Господарського процесуального кодексу України є підставою для порушення справи в господарському суді.

У Рішенні від ЗО травня 2001 р. № 7-рп/2001 у справі за консти­туційним зверненням відкритого акціонерного товариства "Всеук­раїнський Акціонерний Банк" щодо офіційного тлумачення положені.

пункту 22 частини першої статті 92 Конституції України, частин першої, третьої статті 2, частини першої статті 38 Кодексу України про адміністративні правопорушення Конституційний Суд України зазначив, зокрема, що положення Кодексу України про адміністра­тивні правопорушення не поширюються на юридичних осіб. Рішен­ням від 2 липня 2002 р. № 13-рп/2002 у справі за конституційним зверненням відкритого акціонерного товариства "Концерн Стирол" щодо офіційного тлумачення положення абзаца першого пункту 1 частини першої статті 12 Господарського процесуального кодексу України до підвідомчості господарських судів віднесено справи про визнання недійсними чинних як нормативних, так і ненормативних актів незалежно від дати їх прийняття.

У Рішенні від 5 лютого 2004 р. № 2-рп/2004 у справі за конституцій­ним поданням Світязької сільської ради Шацького району Волинської області про офіційне тлумачення терміна "передача", який вживається у підпункті 5.1.17 пункту 5.1 статті 5 Закону України "Про податок на додану вартість", Конституційний Суд України встановив, що під цим терміном розуміється набуття (перехід) права на земельні ділянки (права власності або права користування) на підставі відповідних юри­дичних актів. З моменту прийняття Рішення Конституційного Суду України від 24 лютого 2004 р. № З-рп/2004 у справі за конституційним зверненням спільного підприємства "Мукачівський плодоовочевий консервний завод" про офіційне тлумачення положення пункту 10 статті 3 Закону України "Про виконавче провадження" рішення тре­тейських судів набули ознак виконавчих документів, на підставі яких за заявою стягувача або його представника про примусове виконання рішення державні виконавці районних, міських (міст обласного зна­чення), районних у містах відділів державної виконавчої служби мають забезпечити примусове виконання рішень цих судів, якщо інше не передбачено законом. Рішенням від 11 листопада 2004 р. № 16-рп/2004 у справі за конституційним зверненням Центральної спілки спожив­чих товариств України про офіційне тлумачення положень пункту 1 статті 9, пункту 1 статті 10 Закону України "Про споживчу коопера­цію", частини четвертої статті 37 Закону України "Про кооперацію" Конституційний Суд України визначив особливості правового статусу майна організацій споживчої кооперації.