Практические проблемы приватизации общежитий и пути их решения

ВСТУП

Житло - одна з основних матеріальних умов життя людини. Потреба людини в житлі виникає з моменту її народження, зберігається протягом усього життя і припиняється після смерті.

Забезпеченість громадян певної країни житлом є одним із найконкретніших показників доброботу всього народу.

Відповідно до ст. 47 Конституції України кожен має право на житло [1]. Конституція України покладає на державу обов’язок створювати умови, за яких кожний громадянин матиме змогу побудувати житло, придбати його у власність або взяти в оренду. Право на житло тісно пов’язане з обов’язками інших фізичних та юридичних осіб і державних органів щодо створення відповідних умов, охорони, захисту й відтворення житлових прав людини і громадянина.

Одним із шляхів реалізації вищезазначеного громадянами конституційного права на житло є приватизація житла в гуртожитках.

На сьогоднішній день в масштабах країни дуже гостро постала проблема реалізації конституційного права громадян на житло. Це відображується у неспроможності держави забезпечити житлом всіх осіб, які перебувають на квартирному облікута у низькій платоспроможності громадян.

В Україні з кожним роком усе бурхливіше розгортаються «бої» мешканців гуртожитків з владою та власниками приватизованих підприємств за права на кімнати, у яких вони прожили десятки років.

Приватизація державного житлового фонду (приватизація житла) – це відчуження квартир (будинків), кімнат у квартирах та одноквартирних будинках, де мешкають два і більше наймачів, та належних до них господарських споруд і приміщень (підвалів, сараїв і т.і.), державного житлового фонду на користь громадян України. Тобто, приватизація – це підстава припинення права державної власності та водночас підстава виникнення права приватної власності.

Приватизація державного житлового фонду розпочалася з 1992 року. Метою її було створення умов для здійснення права громадян на вільний вибір способу задоволення потреб у житлі, залучення значної кількості громадян до участі в утриманні і збереженні існуючого житла та формування ринкових відносин у житловій сфері. Необхідність приділення особливої уваги питанням приватизації житла пов'язана насамперед із тим, що під час її здійснення у громадян виникає значна кількість проблем правового характеру.

Актуальність теми. Задоволення потреби у житлі протягом усієї історії всього людства залишається для більшості людей однією з найбільш гострих та важко розв'язуючих проблем. На різних етапах свого існування держава різними засобами намагалася допомогти своїм громадян її вирішити. Але, не дивлячись попри всі вжиті заходи, число громадян, які потребують поліпшення житлових умов, стає більшим. Пов'язано це, передусім, із зниженням темпів будівництва, руйнацією старого житла, відсутністю його ремонту й таке інше.

Упродовж багатьох десятиріч у нашій країні не було поняття «приватна власність», особливо стосовно нерухомого майна.

Під поняттям «приватна власність» використовувалося поняття «особисте майно». Воно передбачало під собою (щодо більшості населення) обстановку квартири, особисті речі, іноді – автомобіль і дачу («особисте підсобне господарство»), але хто б володів повною мірою правом на основну власність, у якому заснована вся сучасна ринкова система – правом на нерухомість.

У радянській системі не було права на приватне володіння, навіть на квартиру чи кімнату в комуналці, у якій багато сімей жили протягом кількох поколінь. Усе житло у тій чи іншій формі належало державі.

Проте державою був обраний більш розумний шлях до передачі житла у приватну власність громадян (приватизації). Кожна розумна людина, котра обіймає певну житлову площу (сама чи із сім'єю), отримала право перевести її у власність і відповідно розпоряджатися нею на власний розсуд. Більшість громадян мають право на те, щоб бути реальними господарями своїх квартир і кімнат, – хоча формально вони отримали їх від держави безоплатно, фактично ж вони оплачені працею багатьох поколінь громадян країни, які працювали часто «за ідею». Отож сама ідея безоплатної приватизації є справедливою та актуальною.

Приватизація як засіб придбання права власності - одна із найважливіших умов обороту майна, його переходу від однієї особи до іншого. Предметом приватизації може бути будь-яке майно, зокрема житлові приміщення.

Метою виконання бакалаврської роботи є поглиблення теоретичних та практичних знань зі спеціальності, а також їх закріплення, одержаних у процесі навчання, формування навичок та вмінь, необхідних для майбутньої роботи, а такождослідження практичних проблем приватизації гуртожитків.

Виходячи із даної мети, можна назвати завдання бакалаврської роботи - це:

- дослідження правового статусу гуртожитку;

- реалізація мешканцями гуртожитку права на житло шляхом приватизації житлових приміщень у гуртожитках;

- порядок передачі жилих приміщень у гуртожитках у власність громадян;

- передумови приватизації житла у гуртожитку;

- дослідження права власників приватизованих житлових приміщень у гуртожитку на допоміжні приміщення у гуртожитку та обов'язок щодо їх утримання;

- проведення аналізу системи управління охороною праці на підприємстві;

- дослідження небезпечних і шкідливих факторів умов праці на підприємстві та безпеки у надзвичайних ситуаціях на досліджуваному об’єкті.

Об’єктом дослідження бакалаврської роботи є приватизація жилих приміщень (кімнат, жилих блоків, секцій) у гуртожитках.

Предметом дослідження бакалаврської роботи є практичні проблеми приватизації гуртожитків та шляхи їх вирішення.

В процесі виконання бакалаврської роботи були використані такі методи:

- Метод дослідження – використовувався при характеристиці правового статусу гуртожитку та забезпеченні реалізації конституційного права громадян на житло.

- Аналітичний метод - аналіз проблеми приватизації жилих приміщень у гуртожитках та можливості мешканців гуртожитків реалізувати право на житло шляхом приватизації .

- Діалектичний метод – розкриває процес набуття права власності на жиле приміщення у гуртожитку.

Джерельною базою є чинне законодавство України, зокрема, Конституція України, Житловий кодекс України, Закони України та інші нормативно-правові акти, що регулюють діяльність у сфері приватизації жилих приміщень у гуртожитках, захисту прав та законних інтересів їх мешканців.

Практичне значення. Використані у бакалаврській роботі матеріали можуть бути використані у навчальній та практичній діяльності.

Структура дипломної роботи обумовлена метою та завданням дослідження. Робота складається із вступу, чотирьох розділів, що включають одинадцять підрозділів, висновків, додатків, списку використаних джерел.

У Розділі І характеризується гуртожиток як особливий вид житла та напрями реалізації мешканцями гуртожитків їх конституційного права на житло.

У Розділі ІІ проведено аналіз проблеми передачі жилих приміщень у власність громадянам.

У Розділі ІІІ розкривається питання користування та утримання допоміжних приміщень у гуртожитку та захисту права громадян на житло.

У Розділі IV проводиться аналіз системи управління охороною праці на підприємстві та небезпечних і шкідливих факторів умов праці, а також досліджується безпека в надзвичайних ситуаціях на досліджуваному об’єкті.

Повний обсяг дипломної роботи становить 98 сторінок, список використаних джерел - 35 найменувань та 25 - до розділу з охорони праці та 2 додатки.