Спілкування на уроках літератури

Навчання у своїй основі — комунікативний процес. Успішне формування мотиваційних основ вивчення літератури в школі передбачає забезпечення оптимальних стосунків між учителем і учнями в процесі роботи. Вони за­лежать насамперед від характеру спілкування. На жаль, проблема спілкуван­ня учителя та учнів на уроках літератури, як і реальні форми його виявлення, ще не стала об’єктом спеціальних досліджень у методичній науці. А між тим у спілкуванні криються великі, досі не використані резерви педагогічного впливу на учнів.

Спілкування на уроках літератури — це вид духовного контакту учи­теля і учнів. Взаємодіючи, учні обмінюються інформацією про цінності духовної культури і мистецтва, дають власну оцінку творчості письменника. Не без підстави кажуть, що у спілкуванні люди творять один одного.

Спілкування — поліфункціональне у своїй основі. Унікальність його полягає в тому, що воно сприяє формуванню ціннісного ставлення до інфор­мації, розвиває в дітей механізми ціннісно-орієнтаційної системи. Серед най­важливіших функцій спілкування, крім інформаційно-комунікативної, можна виділити також інтерактивну та перцептивну. Люди спілкуються між собою задля набуття відповідної інформації. На уроках літератури відбувається взаємний обмін думками про письменників та їхні твори, почуттями, пережи­ваннями, оцінками, результатами пізнання, психологічними станами. Таким чином, спілкування виступає перш за все як важливий засіб взаємозбага­чення, взаємостимулювання навчальної діяльності учнів, внаслідок чого вони прилучаються до духовних цінностей культури. Проте це не звичайний обмін інформацією, який відбувається за принципом — передача-прийом. Інфор­маційний процес тут відзначається специфічними особливостями. Характер­ною рисою монологічної комунікації є односпрямованість потоку інформації. Вона рухається від суб’єкта до об’єкта впливу:

8----------------------------------------- > О

Тоді дії суб’єкта спрямовуються так, щоб певна сума знань була якнайпов­ніше засвоєна об’єктом без відповідної її видозміни. У процесі діалогічного спілкування рух інформації двосторонній, від одного суб’єкта до іншого:

Така інформація може частково видозмінюватися, наповнюватися особистісним баченням внаслідок інтерактивної взаємодії двох чи більше суб’єк­тів (найчастіше учителя і учнів, окремого учня і групи учнів).

Кожен з учасників є не лише суб’єктом дії, але й об’єктом впливу. Інакше неможливий обмін почуттями, відповідними цінностями, ідеями, емоційними реакціями та іншими диспозиційними утвореннями (властивостями, якостями тощо). Ставши об’єктом спілкування, та чи інша інформація проходить своєрідний процес розпредмечування. Вона виробляється, конкретизується, обростає новим змістом, новими якісними характеристиками.

У процесі спілкування виявляється довір’я чи недовір’я до чужих слів, пошук їх глибинних смислів, уточнення незрозумілих явищ, вихід за межі зрозумілого.

Така інформація здатна перерости в поле власної свідомості індивіда. Більше того, у процесі живого обміну думками і психологічними станами по­передня інформація може видозмінюватися, спільними зусиллями виробляються критерії оцінки. Таким чином, інформація не просто циркулює від одного індивіда до іншого в результаті суб’єктно-суб’єктної взаємодії, взаємовпливу почуттів, настроїв, переживань, а виробляється певне ставлення до неї.

Спілкування є важливим фактором розвитку особистості, формування свідомості та самосвідомості людини. Через спілкування відбувається про­никнення одного індивіда духовний світ іншого, у найпотаємніші сфери його свідомості. Внаслідок живого обміну думками, почуттями, переживаннями людина пізнає саму себе, усвідомлює свої думки й почуття, своє ставлення до духовної культури. Взаємовплив тут здійснюється за допомогою різних механізмів: наслідування, навіювання, зацікавлення. У результаті спілкуван­ня відбувається взаємосприйняття, взаємовідображення одного суб’єкта іншим, тобто, здійснюється його перцептивна функція. Цінність спілкування ще й у відкритті широких можливостей для виявлення учня як суб’єкта дії, що приносить задоволення дітям. У спілкуванні учні стверджують себе, задо­вольняють свої потреби у комунікації, у самовираженні.

До монологічно-комунікативних форм передачі знань переважно звер­таються тоді, коли виникає необхідність передати, повідомити відповідну інформацію. Це можуть бути, наприклад, окремі факти з життя письменника, історія написання твору тощо. Але коли постає потреба виробити певне став­лення до набутої інформації, монологічна комунікація поступається місцем діалогічному спілкуванню. Слід відмітити, що на уроках літератури цінніс­ному осмисленню інформації слід надавати особливого значення: повноцінне сприйняття художніх творів неможливе поза їх ціннісним осмисленням. Звідси випливає висновок: підміна діалогічного спілкування монологічною комуніка­цією на уроках літератури згубно відбивається на навчанні і вихованні шко­лярів. Постійне включення учнів у процес спілкування з твором, творчістю письменника, створення спеціальних педагогічних ситуацій, які сприяють активній взаємодії дітей, є однією з ефектних умов поліпшення викладання літератури в школі.

У процесі навчання відбувається складна взаємодія таких систем: учи- тель-учень, група учнів; клас-учень-учень, група учнів-клас-учитель; група учнів-учень-учитель; учитель-клас; клас-група учнів-учень-учитель-учень- уявний суб’єкт тощо. Спілкування може бути і таким видом духовного кон­такту, коли реального партнера спілкування не існує в даний момент, він просто об’єктивується, уявляється, як реальна постать, з якою можна поспіл­куватись. Наприклад, у процесі читання твору також відбувається спілку­вання з письменником, з його героями, з самим собою. Кожна з цих форм відзначається своєю специфікою взаємодії, своїми функціональними можли­востями. Характер спілкування залежить від таких факторів:

♦ предмета спілкування;

♦ характеру актів взаємодії;

♦ того психічного фону, на якому відбувається дія.

Предмет спілкування привертає увагу учнів тоді, коли актуалізуються їхні потреби, коли він викликає інтерес. Це може бути за умови обговорення життєво важливої проблеми, питання, що вимагає вислову власної думки з приводу тих чи інших явищ, життєвих фактів. Отже, зацікавлення предметом розмови є необхідною умовою успішного забезпечення активного спілкуван­ня на уроках літератури. Проте діти можуть включатися в розмову аж ніяк не через те, що їм цікаво спілкуватися з вчителем, а просто заради обов’язку. Та й з боку вчителя не завжди є належна зацікавленість об’єктом розмови.

Чимало вчителів не стільки думають про те, як викликати інтерес у дітей, скільки турбуються про виконання програми. Подібне спілкування з учня­ми має формальний характер. Проте навіть і тоді, коли сам по собі предмет спілкування об’єктивно викликає інтерес, воно не завжди ефективне.

Важливим показником ефективності спілкування є характер безпосеред­ньої включеності суб’єктів в його процес. Воно може бути повним і частковим. Можна виділити такі його модифікаційні рівні:

♦ повна включеність з боку вчителя та учнів (ПП);

♦ повна включеність вчителя і неповна учня (ПН);

♦ неповна включеність вчителя і повна учня (НП);

♦ неповна включеність вчителя і учня (НН).

Характеристики работы

Реферат

Количество страниц: 17

Бесплатная работа

Закрыть

Общение на уроках литературы

Заказать данную работу можно двумя способами:

  • Позвонить: (097) 844–69–22
  • Заполнить форму заказа:
Не заполнены все поля!
Обязательные поля к заполнению «имя» и одно из полей «телефон» или «email»

Чтобы у вас была возможность удостовериться в наличии вибраной работы, и частично ознакомиться с ее содержанием,ми можем за желанием отправить часть работы бесплатно. Все работы выполнены в формате Word согласно всех всех требований относительно оформления работ.