Проблема відставання учнів у навчанні

Загалом приблизно 12,5% учнів мають труднощі у навчанні.

На означення цього явища вживають поняття “неуспішність” і “відставання”.

Неуспішність — невідповідність підготовки учнів вимогам змісту освіти, що фіксується через значний проміжок часу навчання (вивчення розділу, наприкінці чверті, півріччя).

Відставання — невиконання учнями вимог або однієї з них, наявне на одному з проміжних етапів навчального процесу.

Неуспішність і відставання взаємозв'язані. В неуспішності синтезовані окремі відставання, вона є результатом процесу відставання. Загалом неуспішність може виявлятися у загальному і глибокому відставанні з багатьох предметів і тривалий час, частковому або стійкому відставанні з кількох складних предметів чи епізодичному відставанні з одного або кількох предметів.

Відставання учня у навчанні визначають на підставі його невміння усвідомити суть, трудність завдання, намітити план його вирішення, пасивності й неуважності на уроці, коли відбувається пошук рішення, байдужості до результатів своєї навчальної діяльності, нездатності адекватно оцінити свою роботу, відсутності самоконтролю у навчанні. Часто такий учень не може пояснити мету виконуваного ним завдання, хаотично, не дотримуючись правил, діє під час його виконання, не знає, як перевірити одержаний результат, не може відтворити визначення понять; не розуміє тексту.

Причини відставання у навчанні зводять до таких груп:

— біопсихічні(спадкові особливості, задатки, здібності, особливості характеру);

— недоліки фізичного maпсихічного розвитку(слабке здоров'я, нерозвинута пам'ять і мислення, нерозвинуті навички навчальної праці);

— недостатній рівень вихованості(немає інтересу до навчання, почуття обов'язку, слабка сила волі, недисциплінованість);

— недоліки в діяльності школи(відсутність у класі атмосфери поваги до знань, недоліки в методиці викладання, недостатня організація індивідуальної і самостійної роботи учнів, байдужість і слабка підготовка вчителя);

— негативний вплив сім'ї(погані матеріальні умови життя сім'ї, негативне ставлення батьків до школи і навчальної діяльності дітей, відрив дітей від навчальної праці та ін.).

Свідченням неуспішності учня у навчанні є:

а) нездатність пояснити, в чому полягає складність, завдання, намітити план самостійного його розв'язання, вказати, що нового отримано в результаті його розв'язання;

б) відсутність його запитань щодо суті виучуваного, спроб знайти правильну відповідь, ігнорування додаткової до підручника літератури;

в) пасивність і відволікання в ті моменти уроку, коли триває пошук, потрібні напруження думки, подолання труднощів;

г) не реагування емоційно (міміка, жести) на успіхи і невдачі, нездатність оцінити свою роботу, відсутність самоконтролю;

ґ) нездатність пояснити мету виконуваної роботи, сказати, на яке правило вона задана, невиконання вказівок правила, пропуск дій, плутання їх порядку, неспроможність перевірити отриманий результат і хід роботи;

д) неспроможність відтворити визначення понять, формул, доведень, викласти систему понять, відійти від готового тексту;

е) нерозуміння тексту, побудованого на вивченій системі понять.

Серед загальних причин неуспішності навчання виділяють: уніфікованість системи навчання, однаковий для всіх зміст освіти, що не задовольняє потреби дітей; стереотипність у методах і формах навчання, вербалізм, недооцінка емоцій у навчанні; невміння визначити мету навчання, налагодити ефективний контроль за його результатами; зневажливе ставлення до розвитку учнів, практицизм, орієнтація на зубрячку. Загалом ці причини можна охарактеризувати як дидактичну, психологічну, методичну некомпетентність.

Головними методами роботи вчителя, спрямованими на виявлення відставання, є спостереження, зворотній зв'язок у процесі навчання, спілкування з учнями під час навчальної діяльності та поза уроками. Велике значення має залучення слабких учнів до діяльності: фізичної праці, танців, ритміки, фізкультури. Але найважливішою залишається робота учителя на уроці.

Готуючись до уроку учитель повинен ретельно продумувати і фіксувати у конспекті основні ідеї, напрямки, форми, методичні прийоми, які ґрунтуються на повазі до особистості, вірі в її можливості. Таке ставлення до учня вимагає від учителя високих моральних якостей, справедливості, фахових знань та, звичайно ж, педагогічної компетентності. Адже нерідко причиною низької успішності школярів є незастосування учителем здоров’язберігаючих, особистісно зорієнтованих, інноваційних, інтерактивних технологій навчання.

Інколи сам учитель, як педагог та особистість, неефективний стиль його діяльності, низький рівень компетентності та недостатня взаємодія з учнями може бути джерелом проблем

Ознаки відставання у навчанні та рекомендації щодо його подолання

Необхідно чітко визначити типові труднощі у навчанні молодших школярів.

Ліквідувати відставання допоможе оптимальна система заходів з надання допомоги учням з початковим рівнем навчальних досягнень:

- Допомога в плануванні навчальної діяльності (планування повторення та виконання мінімуму вправ для ліквідації прогалин, алгоритмізація навчальної діяльності з аналізу та усунення типових помилок);

- додаткове інструктування в ході навчальної діяльності;

- стимулювання навчальної діяльності (заохочення, створення ситуації успіху, спонукання до активної праці);

- контроль за навчальною діяльністю (частіше опитування учня, перевірка його домашніх завдань, активізація самоконтролю в начальній діяльності тощо);

- різні форми взаємодопомоги;

- додаткові заняття учителя з учнем.