Содержание и методика логопедической работы по исправлению возбужденного произношения звуков Ш, Ж, Ч, Щ

ВСТУП

Актуальність дослідження. Мова і мовлення – це невичерпне джерело особистісного розвитку дитини, скарбниця усіх знань. Вади мовлення негативно впливають на успішність дитини в школі, нерідко можуть бути серйозною перешкодою розвитку природних здібностей, інтелекту. Тому важливо турбуватися про правильне формування дитячої вимови та своєчасно попереджувати її відхилення від загальноприйнятих норм.

Однією з найпоширеніших мовленнєвих вад у дітей дошкільного віку є фонетико-фонематичний недорозвиток мовлення (ФФНМ), який полягає у порушенні фізичного, фізіологічного і психологічного механізмів фонемоутворення при збереженні нормального слуху та інтелекту. За дослідженнями різних вітчизняних та зарубіжних авторів порушення звуковимови спостерігається у 17-42% дітей дошкільного віку, причому існує стійка тенденція до збільшення цього показника.

Сигматизм – один з видів порушень фонетико-фонематичного мовлення, який проявляється у неправильній вимові звуків свистячої і шиплячої груп. Цей вид мовленнєвих порушень на сьогодні у дошкільному віці зустрічається досить часто. Для цього порушення мовлення характерно те, що здебільшого однорідний дефект спостерігається в групах звуків, близьких по артикуляційних ознаках [ш, ж, ч, щ].

Порушення мовлення, обмеженість мовного спілкування можуть негативно впливати на формування особистості дитини, викликати психічні нашарування, специфічні особливості емоційно-вольової сфери, сприяти розвитку негативних якостей характеру (сором'язливості, нерішучості, замкнутості, негативізму, почуття неповноцінності).

Значення логопедії полягає в тому, щоб допомогти дитині виправити мовні порушення, тим самим забезпечити повноцінний, всебічний розвиток дитини.

Порушення мовлення у дітей досліджувалися багатьма вченими серед яких А.І. Богомолова [2], Н.С. Гаврилова [5], О.Л. Жильцова [12], М.А. Савченко [25], Н.Л. Смірнова [26] та ін.

Проблема корекції мовленнєвих порушень, пов’язаних із проявами сигматизму у дітей дошкільного віку, достатньо широко розглянута у фаховій літературі, зокрема, у працях А.І. Богомолової [2], О.С. Гомзяк [7], Л.Н. Єфіменкової [11], Є.А. Пожиленко [22], Є.Ф. Соботович [27] та ін.

Об’єкт дослідження - порушення звуковимови звуків ш, ж, ч, щ у старших дошкільників.

Предмет дослідження – процес корекції звуковимови шиплячих звуків у дошкільників.

Мета дослідження – теоретично обґрунтувати і експериментально перевірити найбільш ефективні прийоми і методи корекції порушень звуковимови звуків ш, ж, ч, щ у дітей старшого дошкільного віку.

Відповідно до мети дослідження було сформульовано наступні завдання:

- дослідити праці вчених-логопедів щодо недоліків звуковимови у дошкільників;

- розкрити особливості правильної артикуляції звуків ш, ж, ч, щ та типові недоліки вимови шиплячих звуків;

- окреслити основні етапи роботи логопеда з виправлення та формування звуковимови шиплячих звуків ш, ж, ч, щ;

- провести експериментальне дослідження з виправлення порушеної вимови звуків ш, ж, ч, щ у дітей старшого дошкільного віку та зробити відповідні висновки.

Методи дослідження. Для досягнення поставлених завдань були використані наступні групи методів: теоретичні (аналіз, синтез, узагальнення і класифікація інформації, отриманої з різних наукових джерел); емпіричні: спостереження, експеримент (констатувальний, формувальний, контрольний).

Структура роботи. Курсова робота складається зі вступу, двох розділів, висновків, списку використаних джерел та додатків.