Роль развивающих игр на умственное и творческое развитие детей дошкольного возраста

Вступ

На сучасному етапі розвитку системи освіти в Україні, відродженні в ній духовної та національної культури, проблема виховання дошкільнят набуває особливої гостроти. Те, що закладено в маленьку людину на світанку її свідомості, здебільшого залишається з нею на все її життя. Тому так важливо, використовуючи всі форми і методи впливу, сформувати світогляд майбутнього члена суспільства у відповідності з загальнолюдськими нормами гуманності і високої культури. Однією з форм, що активно можуть формувати світогляд дошкільнят, є гра.

Дитяча гра - це діяльність, спрямована на орієнтування в предметній і соціальній діяльності, в якій дитина відображає враження від їх пізнання. Мати дитинство — це передусім мати право на розвиток власної ігрової діяльності, яка є важливою складовою дитячої субкультури. Водночас гра є могутнім ви­ховним засобом, у ній, за словами К. Ушинського,реалізується потреба людської природи. Саме через гру діти розвивають свій інтелект, своє тіло, свою свідомість. Тому питання ролі гри у вихованні дітей дошкільного віку є важливим і актуальним. Одним з ефективних засобів виховання і навчання дошкільників є розвиваючі ігри. Ці ігри націленівиключно на розвиток творчих розумових здібностей дитини.

Стан наукової розробки теми.Наукові спроби з'ясувати психологічні джерела, сут­ність, особливості, історичний розвиток гри приводили вчених до різних концептуальних висновків, що було зу­мовлене різними теоретичними засадами, методологічни­ми принципами, фактами, якими послуговувалися вони.

Одним з основоположників теорії гри був німецький філософ, психолог, автор відомих праць «Ігри тварин» та «Ігри людей» Карл Грос (1861 —1946). На основі порівнянь особливостей ігрової діяльності дітей та інстинктивної ді­яльності дитинчат тварин він доводив, що гра має біологіч­ну природу, є одним зі способів підготовки до майбутньої серйозної діяльності, головним змістом життя дитини.

Проблеми ігрової діяльності цікавили німецького пое­та Фрідріха Шіллера (1756—1805). Він вважав гру осно­вою будь-якого мистецтва, яке живиться енергією, що за­лишається у людини після задоволення життєво важливих потреб. Теорію «надлишку енергії» розвинув англійський філософ, педагог Герберт Спенсер (1820—1903), який стверджував, що сили молодого організму, не знаходячи приводу для «справжньої» діяльності, реалізуються в на­слідуванні, втілюючись у різноманітних іграх. Для дити­ни гра є наслідуванням як власної діяльності, так і діяль­ності дорослих, можливістю вивільнити, «вижити» інс­тинкти руйнування, розбійництва, тому потрібно надати їй змогу вичерпати цю «негативну енергію».

Американський психолог, засновник педології Грен-вілл-Стенлі Холл (1846—1924), вважаючи розвиток психі­ки дитини своєрідним повторенням етапів розвитку людс­тва незалежно від умов її життя і виховання, доводив, що гра дитини за формою і змістом дублює історію від первіс­нообщинного ладу до сучасного суспільства. Наприклад, ігри малюків з піском є повторенням печерного періоду життя людства, мисливські ігри — втіленням мислив­ських інстинктів та ін. Тому гра не підвладна педагогіч­ним впливам і розвивається за своїми законами.

Психоаналітична теорія гри, яку обґрунтував австрій­ський психолог, психіатр Зігмунд Фройд, а пізніше розви­нули його співвітчизник Альфред Адлер (1870—1937) та німецько-американський психолог Карен Хорні (1885— 1952), зосереджується на проблемах: несвідомого і напів­свідомого в ігровій діяльності; використання гри як засобу вираження дитиною інстинктів, бажань, прагнень, які во­на не може реалізувати безпосередньо в житті (3. Фройд); самоствердження її, реалізації обмежуваного дорослими прагнення до влади і могутності (А. Адлер), і відповідно — як засобу вдосконалення особистості дитини через перебо­рювання негативних інстинктів і поривань.

Більшість дослідників зосереджується на виявленні можливостей гри як форми організації життя дітей, а також визначенні її місця у педагогічному процесі дитячого садка. Із цього погляду широкі можливості відкриваються в процесі становлення і розвитку ігрового колективу, в якому неминучими є реальні стосунки, що стимулює фор­мування у дитини якостей, необхідних для її входження до ігрового колективу: встановлення зв'язків з дітьми, які граються, підпорядкування своїх дій ролям, контроль і ви­конання правил гри тощо.

За висновками російського педагога Д. Менджерицької, відображення дитиною у грі взаємин дорослих, явищ суспільного життя є передумовою глибокого пізнання нав­колишньої дійсності, прагнення брати участь у житті до­рослих. У багатьох дослідженнях порушено різноманітні аспекти цієї проблеми: формування ігрового колективу протягом дошкільного віку під впливом повноцінної ігро­вої діяльності (В. Воронова), виховання організованості ді­тей у творчій грі (А. Матусик), виховання у дошкільників інтересу до праці дорослих (І. Власова), до школи (В. Гелло),вплив розвивальних ігор на розвиток дитини (Б. Нікітін) та ін.

У педагогічному процесі дитячого садка гра є засобом виховання, формою організації навчання, виховання, методом і прийомом навчання дітей.

Сучасні українські науковці (Л. Артемова, Г. Григоренко, К. Щербакова та ін.) досліджують формування сус­пільної спрямованості дитини дошкільного віку у грі, роз­виток моральних стосунків у творчих іграх тощо. За їхніми твердженнями, гра містить більші можливості для формування особистості дошкільників, ніж будь-яка інша діяльність, оскільки мотиви її мають велику спонукальну силу і дітям зрозуміле співвідношення мотиву і мети гри.

Об’єкт дослідження. Об’єктом дослідження є вплив розвиваючих ігор на розвиток дітей дошкільного віку.

Предмет дослідження. Предметом дослідження є розвиваючі ігри як фактор, що активно сприяє розвитку дитини.

Суб’єкт дослідження. Суб’єктом дослідження і діти дошкільного віку, з якими проводилися ігри розвиваючого характеру.

Мета дослідження. Метою дослідження є висвітлення ролі розвиваючих ігор на розумовий і творчий розвиток дітей дошкільного віку.

Завдання:

- дослідити праці видатних педагогів з проблематики впливу розвиваючих ігор на розвиток дітей дошкільного віку;

- вивчення стану сучасних досліджень з даної тематики;

- практично дослідити на прикладі групи дитсадка приклад впливу розвиваючих ігор на малюків.