Морфологические и функциональные показатели физического развития младших школьников

Вступ

Сучасний етап державотворення в Україні вимагає реформування всіх сторін життєдіяльності людини, зміни її світогляду, свідомості, ставлення до явищ суспільного життя. Попередній державний устрій формував людину нездатну до активного способу життя, самостійного прийняття рішень, пошуку нових підходів до змісту, форм і методів практичної діяльності.

Протягом останніх років прогресує негативна тенденція, яка характеризує погіршення здоров’я і фізичної підготовленості молоді. Практика підтверджує той факт, що понад половини учнів загальноосвітніх навчальних закладів мають незадовільну або досить низьку фізичну підготовку і нездатність досягти тих стандартів досконалості і вправності, які відповідають узгодженому світовою науково-спортивною громадськістю рівню [20; с. 3].

Актуальність дослідження: Успішне вирішення завдань соціально-економічного розвитку України потребує від кожної людини не тільки високої професійної підготовки, але й належного рівня культури, зокрема фізичної. Важливо, щоб кожен член суспільства правильно ставився до свого здоров’я, своїх фізичних рис і здібностей, розумів їх особисте і соціальне значення, відчував і реалізував внутрішню потребу в фізичній і духовній досконалості. Тому у Національній доктрині розвитку освіти в Україні в ХХІ столітті, Національній доктрині розвитку фізичної культури і спорту в Україні, законах України “Про загальну середню освіту”, “Про фізичну культуру і спорт” звертається увага українського суспільства на поетапне формування ефективної моделі розвитку фізичної культури і спорту на демократичних засадах. Фізичне виховання і масовий спорт повинні стати важливою складовою процесу повноцінного розвитку людини та її виховання, дієвим засобом профілактики захворювань, підготовки до високопродуктивної праці, захисту Батьківщини, організації змістовного дозвілля, запобігання антигромадських проявів.

Сьогодні, коли українська освіта стоїть на шляху інтеграції до Європейського освітнього простору, перед педагогічною громадськістю постала ціла низка питань щодо виховання підростаючого покоління. Виникла необхідність радикального реформування системи фізичного виховання підростаючого покоління, що потребує дотримання державної політики у виробленні нових підходів до фізичного виховання дітей та молоді, розвитку шкільного та студентського спорту. Отже, поставлена мета – це створити умови, за яких будуть викликані до життя творчі сили молодої особистості, відкриється простір до її активної самореалізації.

Але разом з тим перед суспільством, педагогічними колективами навчальних закладів, громадськістю виокремлюються важливі проблеми, які потребують термінового вирішення. Це такі як:

– створення в навчальних закладах умов, сприятливих для збереження та зміцнення фізичного та психічного здоров’я учнівської молоді засобами фізичної культури і спорту;

– поєднання урочних, позаурочних та позашкільних форм фізичного виховання для задоволення запитів, потреб та уподобань учнів;

– формування особистої фізичної культури учнівської молоді, враховуючи природні здібності, стан здоров’я дитини та її мотиви;

– удосконалення лікарсько-педагогічного контролю організації фізичного виховання в навчальних закладах;

– створення бази даних показників рівня фізичного розвитку та фізичної підготовленості учнів;

– профілактика антисоціальної поведінки учнівської молоді засобами культури і спорту;

– оснащення спортивним інвентарем та обладнанням навчальних закладів [20, с. 4].

Особливої гостроти в цьому контексті набуває проблема формування в учнів фізкультурних знань культури рухів, які повинні займати одне з провідних місць у системі ціннісних орієнтацій людей різних соціальних і вікових груп, формування пріоритету здоров’я як найвищої людської цінності і на основі цього покращення загального фізичного стану організму.

Успішне розв’язання даних проблем можливе лише за умови цілеспрямованого, комплексного вирішення завдань всебічного фізичного розвитку починаючи з раннього віку і впродовж усього життя.

Фізичне виховання молодших школярів є предметом особливої уваги як у теорії педагогіки, так і в методиці фізичного виховання. Це пов’язано з тим, що саме в молодшому шкільному віці формуються основні фізичні якості людини. цей період також цікавий тим, що в цьому віці досить велика потреба дітей у рухах, на основі якої можна активізувати в учнів прагнення до занять у групах загальної фізичної підготовки, спортивних секціях та самостійних тренувань у позаурочний час [19, с. 46].

Шляхи покращення процесу фізичного виховання учнів молодшого шкільного віку висвітлені в дослідженнях багатьох вчених. Багато уваги приділено анатомо-фізіологічному обґрунтуванню методики фізичного виховання молодших школярів.

Однак, незважаючи на досить широкий спектр досліджень у педагогічній практиці проблема всебічного фізичного розвитку, збереження та зміцнення здоров’я учнів, в тому числі учнів молодшого шкільного віку, вирішується недостатньо.

Змінити ситуацію на краще можна через удосконалення змісту, форм та методів фізичного виховання, надання йому особистісно-орієнтовного характеру, що можливе завдяки більш глибокому врахуванню анатомо-фізіологічних, вікових особливостей фізичного розвитку молодших школярів.

Недостатній рівень фізичної підготовленості школярів і як наслідок низький рівень фізичного здоров’я спонукав нас до більш глибшого вивчення особливостей і форм фізичного розвитку, що визначає об’єкт, предмет і мету дослідження:

Мета дослідження. Вивчити особливості і форми фізичного розвитку молодших школярів.

Завдання дослідження:

–опрацювати науково-методичну літературу щодо форм і особливостей фізичного розвитку молодших школярів;

–вивчити рівень фізичного розвитку учнів початкових класів;

–вивчити рівень підготовленості молодших школярів.

Об’єкт дослідження. Рівень фізичного розвитку та фізичної підготовленості молодших школярів.

Предмет дослідження. Морфологічні та функціональні показники фізичного розвитку молодших школярів.