Логопедия 12

1. Моторна алалія: загальна характеристика та особливості корекційної роботи

При моторній алалії наявні характерні немовні (неврологічні, психологічні) і мовні прояви.

Неврологічна симптоматика при моторній алалії представлена насамперед руховими розладами: незвичністю, недостатньою координованістю рухів, слабким розвитком моторики пальців рук. Діти мають труднощі з опануванням навичками самообслуговування (застібання ґудзиків, зашнуровування взуття та ін.), виконанням дрібно-моторних операцій (складанням мозаїки, пазлів та ін.).

Фразова мова при моторній алалії представлена простими короткими реченнями (одно- або двоскладовими). Як наслідок, при алалії наявне грубе порушення формування зв’язного мовлення. Діти не можуть послідовно викласти події, виділити головне і другорядне, визначити тимчасові зв’язки, причину і наслідок, передати зміст явищ і подій.

При грубих формах моторної алалії у дитини є тільки звуконаслідування і окремі лепетливі слова, які супроводжуються активною мімікою і жестикуляцією.

Досвід практичної діяльності доводить, що логопедичну роботу слід розпочинати з вирішення завдань з формування психологічних передумов мовленнєвої діяльності, подолання мовленнєвого негативізму, розвитку загальної і мовленнєвої моторики, формування ігрової діяльності, корекції зорового, слухового, тактильного сприймання, розвитку вмінь, спрямованих на сприймання, осмислення і розуміння мовленнєвої інформації.

На підготовчому етапі з метою подолання мовленнєвого негативізму учитель-логопед створює ігрові ситуації, залучає дитину до спільних продуктивних видів діяльності (малювання, ліплення, конструювання тощо), які стимулюють у дитини бажання говорити, що є основним на підготовчому етапі. Слід зазначити, що робота з подолання мовленнєвого негативізму проводиться паралельно із збагаченням словникового запасу.

Другий етап корекційної роботи спрямований на формування у дітей початкових мовленнєвих умінь у ситуаціях діалогічного спілкування. На цьому етапі триває робота з розвитку загальної і мовленнєвої моторики, всіх психічних процесів. Основним напрямком другого етапу є активізація пасивного словника та практичне оволодіння найпростішими формами словотворення, словозміни. Паралельно проводиться робота з формування зв’язного мовлення: поширення речень, її граматичне оформлення, створення ситуацій діалогу, складання розповіді описового характеру тощо.

На третьому етапі корекційної роботи відбувається формування висловлювання як основної одиниці мовлення. Основними напрямами даного етапу є: формування експресивного мовлення; формування системи значень слів, формування словотворення, граматичного структурування; подальший розвиток фразового мовлення; збагачення словника дітей; формування фразового мовлення; практичне оволодіння формами словотворення і словозміни.

Четвертий етап корекційної роботи при моторній алалії спрямований на формування комунікативних умінь і навичок зв’язного мовлення. Від діалогу в міжособистісному спілкуванні поступово переходять до монологічного мовлення, спираючись на інтерес дитини до навколишнього. При цьому використовуються серії сюжетних картинок, символічні зображення, опорні слова та схеми тощо [2].

2. Сенсорна алалія: загальна характеристика та особливості корекційної роботи

При сенсорній алалії провідним дефектом є порушення сприйняття і розуміння змісту зверненої мови. При цьому фізичний слух у таких дітей збережений, і вони нерідко страждають на гіперакузію — підвищену сприйнятливість до різних звуків.

На тлі слухової агнозії власна мовна активність у дітей з сенсорною алалією підвищена. Проте їх мова є набором безглуздих звукосполучень і обривків слів, ехолалій (неусвідомленого повторення чужих слів). Загалом при сенсорній алалії мова нескладна, позбавлена сенсу і незрозуміла для навколишніх (логорея — «словниковий пронос»). У мові хворих дітей наявні численні персеверації (нав’язливі повторення звуків, складів), елізії складів (пропуски), парафазії (звукові заміни), контамінації (об’єднання частин різних слів одна з одною). До власної мови діти із сенсорною алалією не критичні; для спілкування широко використовують міміку і жести.

При грубих формах сенсорної алалії розуміння мови цілком відсутнє; в інших випадках воно має ситуативний характер. Однак, навіть якщо дитині доступний сенс фрази в певному контексті, при зміні словоформи, порядку слів у реченні, темпу мови розуміння втрачається. Часто в осмисленні мови дітям із сенсорною алалією допомагає “читання з губ” мовця.

Недостатність фонематичного слуху при сенсорній алалії призводить до нерозрізнення слів-паронімів; несформованості співвіднесеності почутого і сказаного слова з тим чи іншим предметом або явищем.

Грубе спотворення розвитку мови при сенсорній алалії призводить до вторинних порушень особистості, поведінки, затримки інтелектуального розвитку. Психологічні особливості цих пацієнтів характеризуються труднощами при включенні й утриманні уваги, підвищеним відволіканням і виснажуванням, нестійкістю слухового сприйняття і пам’яті. У дітей з сенсорною алалією може відзначатися імпульсивність, хаотичність поведінки або, навпаки, інертність і замкнутість.

У чистому вигляді сенсорна алалія спостерігається нечасто; зазвичай трапляється змішана сенсомоторна алалія, що вказує на функціональну нерозривність мовно-слухового і мовно-рухового аналізаторів.

При сенсорній алалії основним завданням корекційної роботи є розуміння зверненого мовлення та формування комунікативних навичок і умінь. Дитині із сенсорною алалією необхідно надавати години та дні відпочинку, спокою, захищати від зайвого спілкування з оточуючими. На пђдготовчому етапђ основна увага приділяється формуванню немовленнєвих психічних процесів. У дитини розвивають зорове і тактильне сприймання, довільну увагу, пам’ять, мислення. Великого значення набуває робота з розвитку слухового сприймання, під час якої у дитини розвивають диференційоване слухове сприймання різних немовленнєвих подразників. Наприклад, за допомогою іграшок, що звучать, дитину вчать диференціювати різні звуки за гучністю, висотою, тривалістю. На даному етапі у дітей пробуджують інтерес до звуків навколишнього середовища, до мовленнєвих звуків, розвивають потребу, бажання і можливості наслідувати їх, диференціювати немовленнєві і мовленнєві звуки.

На другому етапђ основна увага приділяється розвитку навичок розуміння мовлення поза конкретною ситуацією. З цією метою у дітей розвивають слухову пам’ять, здатність впізнавати слова за їх звуковими формами, формують вміння співвідносити слова з предметами та діями.

На третьому етапі корекційної роботи у дітей формують комунікативні вміння і навички. Педагог добирає завдання для формування та розвитку фонематичних і фонетичних операцій, для розвитку семантичної та лексикограматичної компонентів мовлення, дитину вчать сприймати словосполучення і фрази. Слід зауважити на тому, що на всіх етапах корекційної роботи педагог повинен спиратися на зоровий аналізатор.