Методика преподавания украинского языка 1

1. Предмет і завдання курсу “МВУМ”. Роль знань із сучасної української літературної мови для засвоєння курсу методики.

Методика викладання мови – педагогічна наука, яка спрямована на правильне вивчення та засвоєння учнями матеріалу та ЗУН з оволодіння навчання грамотою. В сучасній українській мові МВУМ відіграє досить важливе значення. Предметом її дослідження є процес оволодіння українською мовою в умовах навчання дітей у школі. Завданнями курсу є: досягти поставлених програмою цілей: навчити дітей правильно, грамотно, вдумливо розмовляти, писати і читати. Методика мови складається з двох частин: 1) теоретичної – наукові основи викладання, структура і форми організації навчально-виховного процесу, вимоги та зміст підручників і навчально-методичних посібників; 2) практичної, в якій розкриваються способи впровадження теорії в практику роботи школи, технологія учительської праці.

МВУМ побудована відповідно до програми з мови для початкових класів, враховує послідовно її зміст та складається з таких розділів:

Методика навчання грамоти.

Методика розвитку усного і писемного мовлення.

Методика класного і позакласного читання.

Методика вивчення елементів фонетики, словотвору,граматики, орфографії, лексикології.

Методика тісно пов’язана з мовою, її змістом, системою та структурою, тому не випадково стосовно методики мови вживають термін лінгводидактика.

Навчання рідної мови в початкових класах спирається на такі загальнодидактичні принципи: 1 – науковість (важливий у подоланні розриву між навчальними програмами з української мови і сучасною лінгвістичною наукою; це достовірність виучуваного матеріалу, відповідність його лінгвістичній науці, правильне розкриття суті мовних явищ та їх ознак; приклад – звуки і букви, співвідношення їх, класифікація речень тощо).

2 – доступність (відповідність викладу виучуваного матеріалу віковим особливостям дітей, їх можливостям).

3 – розвиваючий характер навчання. Засвоєння історично накопиченого багатства знань і вмінь з мови вимагає від учнів відповідних зусиль мислення і розумової праці.

4 – наочності. Це не тільки використання тих дидактичних засобів (картини, малюнки, схеми, таблиці, натуральні об’єкти), які діти сприймають зором, а й саме мовлення, його правильні зразки.

5 – систематичності і послідовності. Цим досягається поступове нарощування труднощів. Йдеться про мовні факти і явища в цілісній системі.

6 – наступності і перспективності. встановлення зв’язків між матеріалом, що вивчається, і наступними розділами і темами, намічаються перспективні лінії формування мовних знань і мовленнєвих умінь від класу до класу, від початкової ланки до середньої.

Зміст усього курсу визначається на основі комунікативно-діяльнісного підходу (вироблення вмінь висловлюватися в усіх доступних формах, видах, типах і стилях мовлення та культури спілкування).

2. Особливості сучасного звукового, аналітико-синтетичного методу навчання грамоти. Прийоми звукового аналізу й синтезу.

Найбільш ефективним виявився звуковий аналітико-синтетичний метод, який об’єднав кращі риси аналітичного і синтетичного звукових методів.

Суть звукового аналітико-синтетичного методу за К.Д.Ушинським полягала в тому, що основою навчання читати й писати був звук і в однаковій мірі застосовувався як аналіз (розклад слова на склади, звуки), так і синтез (сполучення звуків, букв у склади, слова і читання їх). Дуже цінними є розроблені ним прийоми звукового аналізу і синтезу. Багато з цих прийомів застосовуються в сучасній початковій школі.

У сучасній школі навчання грамоти теж здійснюється за звуковим аналітико-синтетичним методом. В основу сучасного звукового аналітико-синтетичного методу навчання грамоти покладено риси і принципи, що склались традиційно, а також ті, що сформувались порівняно недавно. До традиційних принципів методу відносять такі, як:

1)навчання грамоти за звуковим аналітико-синтетичним методом має виховний і розвивальний характер, забезпечує розумовий розвиток через систему аналітико-синтетичних вправ;

2)оволодіння грамотою спирається на живе мовлення учнів, на мовленнєвий досвід; за основу аналітико-синтетичної роботи береться звук (навчання читати й писати ведеться від звука до букви); одиниця читання – склад;

3)встановлюється відповідна послідовність вивчення звуків і букв; виділяються три періоди навчання грамоти – підготовчий (добукварний), букварний (основний) і післябукварний періоди; письмо формується паралельно з читанням.

Прийоми звукового аналізу і синтезу. Звуковий аналіз.

1.Підкреслене вимовляння одного із звуків у слові: [сссом], [сооом], [соммм].

2.Домовляння учнями звука до розпочатого учителем слова з використанням предметного малюнка.

3.Розпізнавання і виділення звука з вірша, скоромовки де він є частотним.

4.Називання вчителем слів з однаковим першим звуком, розпізнавання і виділення його учнями (сон, син, сир).

5.Зіставлення, порівняння складів (слів), які відрізняються одним звуком і виділення цього звука (ла-са, ра-ро; сом – сон; мак – рак; син – сон; син – сім).

6.Виділення звука зі слова на основі словесного опису та спостереження за його артикуляцією. (Вчитель каже, що потрібно розпізнати звук, який утворюється губами. Губи міцно стиснені, і струмінь повітря розриває цю перешкоду. Впізнати цей звук у слові зуб).

7.Впізнавання певного звука у названих учителем словах, визначення його місця в слові (на початку, в середині чи в кінці).

Самостійний добір слів з виучуваним звуком в різних позиціях (на початку, в середині, в кінці) з допомогою предметних малюнків або без них.

Звуковий синтез.

1. Утворити склад з двох звуків: [л], [а] – [ла], [л'], [а] – [л'а].

2. Утворити склад (слово) з трьох звуків: [к], [н], [и] – [кни]; [с], [о], [м] – [сом].

3. До названого складу додати звук, щоб вийшло слово: [са] – [сам].

4. Д названого слова додати звук, щоб вийшло нове слово: рука – рукав.

5. Додати звук в середині слова: ріка – річка, риба – рибка, груша – грушка.

6. Переставити в слові склади: сосна – насос, нора – рано.

7. Утворити кілька слів так, щоб останній склад одного слова став першим складом наступного: банка – калина – насос – сосна