Дошкольное образование 2

1. Особистість вихователя дошкільного навчального закладу, кваліфікаційна характеристика його діяльності

Особливі вимоги до вихователя визначає особлива роль дошкільного періоду розвитку в процесі становлення особистості. Вихователь обов’язково повинен усвідомлювати відпо­відальність за щасливе дитинство дитини та її долю, володіти високим рівнем розвитку емпатії, безпосередністю, емоційною врівноваженістю, творчою уявою, душевною щедрістю тощо. Особливістю праці педагога, що працює з дітьми дошкільного віку, є велике наванта­ження на його психофізіологічну сферу. Тому до професійно значущих якостей педагога- дошкільника належать висока працездатність, витримка, врівноваженість.

Структура професійної компетентності вихователя, крім світоглядних позицій особистості, глибокої обізнаності й практичних умінь, обов'язково включає професійно важливі якості особистості. Вони забезпечують можливість вільно, впевнено й толе­рантно діяти в залежності від наявної необхідності та потреб оточуючого життя.

Кожен педагог проходить в своєму професійному розвитку певні етапи професій­ного становлення:

1етап (стаж від 1 року до 5 років). Характерний інтерес до оволодіння методич­ними ідеями навчальних програм, їх змісту.

2етап Розвиток професійної діяльності (стаж від 5 до 10 років). Основний акцент у своїх запитах ці вихователі роблять на проблеми методики та організації різних видів пізнавальної діяльності. Значна увага приділяється новим педагогічним психологія, ро­звитку культури самовдосконалення.

3етап Професійної зрілості (від 10 років і старше). Прагнення вихователя осмис­лити свій педагогічний досвід, співвіднести його з передовою практикою [11].

Саме вихователь методист покликаний удосконалювати професійну компетент­ність педагогів, використовуючи при цьому безцінні пласти педагогічної спадщини, сучасні досягнення психолого-педагогічної науки та перспективного педагогічного до­свіду. Використовуються як традиційні, так і нетрадиційні форми роботи досягнення психолого-педагогічної науки та перспективного педагогічного досвіду. У педагогічній практиці дедалі ширше використовують інтерактивні методи. Масові форми науко- методичної роботи сприяють збагаченню інтересів, підвищенню кваліфікації педагога, виробленню ними практичних професійних навичок. Використовуються як традиційні, так і нетрадиційні форми роботи [9].

Традиційні: інструктивно-методичні наради, методичні об’єднання, семінари- практикуми, конкурси педагогічної майстерності, індивідуальні методичні консульта­ції, школи передового-педагогічного досвіду, дні ініціативи і творчості, науково-прак­тичні конференції тощо.

Нетрадиційні: панорама методичних знахідок, клуби, літературні світлиці, педа­гогічні консиліуми, методичні аукціони, проблемні столи, творчі звіти педагогічних ко­лективів та інші [5].

Якість формування професійної компетентності вихователів залежить правильної організації та дотримання педагогічних умов. У своєму дослідженні ми виділяємо на­ступні педагогічні умови формування професійної компетентності вихователів: вияв­лення і визначення спеціальних функції управління розвитком професійної компетент­ності; система управлінської діяльності керівника повинна стимулювати формування у вихователя дитячого садка внутрішньої потреби у творчому самовдосконаленні, у роз­витку своїх професійних здібностей; застосування програмно-цільового підходу до ро­звитку професійної компетентності вихователя ДНЗ; розробка і реалізація модель управління розвитком професійної компетентності, в центрі якої має бути вихователь з його індивідуальними здібностями, схильностями [10].

2. Особливості розвитку, завдання та зміст виховання дітей раннього віку

Ранній вік - унікальний період у розпитку дитини, який відріз­няється низкою особливостей. Для цього віку характерний швидкий темп фізичного і психічного розвитку. У старшому віці не спостері­гається такого швидкого збільшення ваги і росту дитини, інтенсив­ного розвитку її мовлення, рухів, інтелекту.

Інтенсивний теми розвитку пов'язаний зі швидким підвищен­ням працездатності організму малюка. Одночасно дитину раннього віку характеризує недостатня витривалість нервової системи. Чим меншою є дитина, тим коротшим с час її неспання і довшим є сон упродовж доби. Якщо порушуються ці умови, то у дитина втомлю­ється, що призводить до виснаження нервової системи. Чітке до­тримання режиму забезпечує правильний розвиток і добре самопо­чуття дитини.

Дошкільне дитинство — досить тривалий час розвитку дитини і неповторний за темпами. Завдання виховання на кожному етапі цього періоду мають свою специфіку. У немовлячому і ранньому дитинстві важливо формувати якості, які зумовлюють розвиток суто людських властивостей і здібностей (потреби у спілкуванні, прямоходінні, діях із предметами та ін.). Завдання виховання значно ускладнюється у дошкільному віці, коли формуються якості, що визначають подальший розвиток дитини.

Концепція дошкільного виховання в Україні передбачає широкі можливості для створення дошкільних закладів, які б якнайповніше використовували досягнення етнопедагогіки, світової педагогічної думки відповідно до реалій суспільного буття, виховних традицій народу, окреслюючи такі його завдання:

1. Пробудити в дитині духовне начало, розвинути його як домінуюче в структурі особистості.

2. Формувати особистість у контексті рідної культури, мови як емоційного природного середовища дитини, що відповідає її етнопсихології.

3. Відновити престиж української мови — материнської мови дітей, державної мови суверенної України, мови корінної нації як засобу соціалізації особистості.

4. Сформувати творчу індивідуальність, яка живе активно, цікаво, відповідно до вікових і фізіологічних потреб, готова фізично і психічно до подальших вимог сім'ї, школи, життя.

5. Прищеплювати дитині безкорисливість як вищу цінність культури, а також елементи економічної обізнаності, діловитості.

Вимоги суспільства до вихованості й навченості дошкільника, а також умови, за яких вони можуть бути досягнуті, сформульовані у Базовому компоненті дошкільної освіти, який репрезентує ступінь компетентності — комплекс особистісних якостей і властивостей, потреб і здібностей, елементарних теоретичних уявлень, що становлять систему знань дитини, життєво важливих практичних умінь, які гарантують здатність реалізувати можливості розвитку особистості.

Базовий компонент дошкільної освіти окреслює вимоги до її змісту, рівня та обсягу, які є основою оцінювання освітнього рівня дитини, узгоджують її інтереси й потреби суспільства щодо освіченості. Йдеться про формування певної життєвої позиції дошкільника, розвиток його елементарної життєвої компетентності.

Загалом, мета і завдання виховання дитини в сім'ї, дошкільних закладах полягають у формуванні її особистісної культури і компетентності.

Отже, загальною метою виховання дітей дошкільного віку є всебічний розвиток дитини, формування базису її особистісної культури. Реалізується вона в єдності складових частин виховання дітей дошкільного віку.