Основы профессионального мастерства социальной педагогики 2

1. Поняття і зміст соціальної роботи

Соціальна робота — це специфічна форма державного і поза державного впливу на людину з метою забезпечення культурного, соціального і матеріального рівня її життя, надання допомоги людині, сім’ї або групі людей.

Соціальна робота — це цілеспрямована професійна і волонтерська діяльність, зорієнтована на створення оптимальних умов для повноцінної діяльності особистості, розвитку її шляхом надання певних соціальних послуг.

Соціальна робота — це сукупність цінностей, умов, методів, засобів, форм надання допомоги клієнтам з врахуванням їх індивідуальних і соціальних особливостей.

Соціальна робота — це мистецтво, практика або професія, спрямовані на розвиток і поширення усіх благ організованого і розвиненого суспільства, головним чином (і не тільки) через надання допомоги малозабезпеченим та соціально непристосованим верствам населення.

Напрями соціальної роботи носять загальнодержавний, регіональний та місцевий характер (залежать від певних конкретних проблем).

Основними напрямами соціальної роботи в Україні є:

1. Соціальна робота з молоддю.

2. Соціальна робота з дітьми і підлітками.

3. Соціальна робота з сім’єю.

4. Соціальна робота з жінками.

5. Соціальна робота у сфері зайнятості (з безробітними).

6. Соціальна робота з військовослужбовцями та їх сім’ями.

7. Соціальна робота з інвалідами.

8. Соціальна робота з людьми похилого віку.

9. Соціальна робота з мігрантами.

Функції соціальної роботи випливають з основних завдань соціальної роботи:

1. Діагностична функція (діагностика проблеми, що виникла).

2. Прогностична (прогнозування проблеми);

3. Інформаційна.

4. Соціально-психологічна.

5. Соціально-педагогічна.

6. Організаційно-комунікативна.

7. Організаційна.

8. Соціально-терапевтична.

9. Правозахисна.

Соціальна діяльність базується на різноманітних гуманістичних і демократичних ідеалах. В основі соціальної роботи, що проводиться в будь-якій країні, лежить 5 основних аспектів:

— соцекономічний;

— географічний;

— політичний;

— культурний;

— духовний.

Соціально-економічний аспект передбачає використання усіх досягнень економіки даної країни у соціальній сфері.

Географічний передбачає, що вся соціальна робота здійснюється в межах певних чітко визначених границь:

— закладу;

— регіону;

— країни.

Політичний аспект передбачає врахування в соціальній роботі особливостей тієї політичної системи, що існує на території даної країни.

Культурний аспект передбачає врахування та повагу традицій, прагнень та сподівань окремих осіб, сімей, груп, націй та національностей, що проживають в даній країні.

Духовний аспект передбачає використання в соціальній роботі усіх духовних цінностей, що є надбанням людей, які проживають в даній країні.

Соціальна робота – це професійна діяльність, метою якої є надання допомоги людям чи соціальним групам у подоланні особистісних і соціальних труднощів.

Найважливішим структурним компонентом наукової теорії соціальної роботи є її закономірності. Результативність і ефективність соціальної роботи з населенням багато в чому визначаються оптимальним рівнем розвитку і функціонування соціальних служб, науково обґрунтованим вибором змісту і технологічних прийомів при роботі з людьми. Закономірності соціальної роботи в інтегрованому виді виражають характер і спрямованість сукупності соціальних зв'язків.

Виявлення і формування закономірностей як найбільш суттєвих і стійких зв’язків, від розуміння яких залежить результативність соціальної роботи – важливе завдання її науково-соціального обслуговування.

Принципи соціальної роботи — найважливіший структурний компонент логічних форм наукової теорії. Саме за допомогою принципів теоретичні положення безпосередньо співвідносяться з практикою соціальної роботи. Соціальна робота тісно зв'язана з проблемами суспільного розвитку. Її характер, зміст, форми і методи невіддільні від економічного, соціального, духовно-морального стану суспільства. Будучи соціальним інститутом діючим у системі суспільних відносинах, що включають у себе економічні, соціальні, політичні, ідеологічні й інші відносини, соціальна робота безпосередньо бере участь у їхньому регулюванні, здійсненні функцій, що забезпечують життєдіяльність як окремої людини, так і суспільства в цілому.

Соціальні працівники беруть участь у розробці і реалізації соціальної політики, виконанні соціальних програм соціального захисту і створення гідних умов для соціального функціонування людини. Особливо значима роль соціальної роботи в підтримці життєвих сил «соціально слабких» членів суспільства, наданні допомоги людям, що потрапили у важку життєву ситуацію.

Під методами розуміються способи, сукупність прийомів і операцій в соціальній роботі, способи досягнення мети, вирішення конкретного завдання.

Характеризуючи методи соціальної роботи, їх поділяють на економічні, правові, політичні, соціально-психологічні, медико-соціальні, адміністративно-управлінські.

Методи соціальної роботи в більшості обумовлюються специфікою об’єкта, на якого спрямована діяльність соціального працівника і соціальних служб.

Методи соціальної роботи визначаються також професією соціального працівника, його спеціалізацією в тій чи іншій області; структурою соціальних та інших служб.

Методи соціальної роботи включаються в більш загальні поняття – „соціальні технології”, як способи застосування теоретичних висновків науки у вирішенні тих чи інших соціальних завдань.

Об’єктом соціальної роботи є індивіди, сім’ї, групи, що знаходяться у складній життєвій ситуації.

Предметом соціальної роботи є соціальна ситуація клієнта, під якою розуміють конкретний стан проблеми конкретного клієнта соціальної роботи.

Узагальнюючи, слід відмітити, що соціальна робота – багатопрофільна діяльність. Підготовка спеціалістів в цій області базується на комплексі предметів. При цьому кожна із навчальних дисциплін доповнює, поглиблює різні розділи і підрозділи соціальної роботи.